Заліковий модуль 1. Макроекономічні індикатори та ринкові механізми Змістовий модуль 1. Макроекономіка як наука

1.1. Предмет макроекономіки

У економіці – безліч понять, позначених звичними, але не завжди зрозумілими словами. Було б непогано, якби ми могли звільнити економіку від її «жаргону». Але це рівноцінно проханню до доктора пояснити захворювання простою, зрозумілою нам мовою. Тому для пояснення економічної ситуації фахівці повинні навчитися використовувати основні терміни, принципи і взаємозв’язки показників.

Термін «економіка» означає:

1. господарство, сукупність засобів, об'єктів і процесів, використовуваних людьми для забезпечення життя, задоволення потреб;

1. наука про господарство, способи його ведення людьми, відносини між ними в процесі виробництва і обміну продуктами, закономірності протікання господарських процесів.

Як вже підкреслювалося в передмові, економіка поділяється на 3 рівні:

• мікроекономіку (мікро – грецьке слово «маленький»);

• мезоекономіку (мезо – посередник) – господарство банків, інвестиційних фондів, страхових компаній;

• макроекономіку (макро – в перекладі з грецької мови «великий»).

Останніми роками межі між мікро-, мезо- та макроекономікою розмиваються. Вважається, що макроекономіка є продовженням мікроекономіки.

Мікроекономіка пов'язана з діяльністю окремих економічних суб'єктів: споживачів, робітників, вкладників капіталу, землевласників, фірм (їх часто називають – «окремі дерева в лісі»).

Макроекономіка вивчає господарство в цілому («ліс» в цілому) – загальний об'єм виробництва в країні, на континенті, у світі; загальний рівень зайнятості, загальний обсяг доходу та витрат, загальний рівень цін. Ця наука дає широкий огляд економіки з «висоти пташиного польоту».

Макроекономіка пояснює гігантські проблеми суспільства: економічне зростання або занепад, безробіття, інфляцію тощо.

Макроекономіка пов'язана з перспективою. Для її поняття ми подивимося на процес господарювання як би зверху, побачимо великі потоки сум державних і споживчих витрат, заощаджень і інвестування.

Мета вивчення макроекономіки – освідомити процес нескінченного виробництва на національному (європейському або світовому) рівні, тобто процес безперервного створення і відтворення багатства.

Макроекономіка пов'язана з сукупністю загальних економічних показників – темпи економічного зростання, валовий продукт, національний дохід, рівень зайнятості та безробіття, темпи зростання продуктивності ресурсів, інфляція, ставки відсотка та рефінансування.

Вивчення (аналіз) макроекономіки дає можливість зрозуміти характер функціонування економічної системи.

Макроекономічний аналіз може бути:

• позитивним;

• нормативним.

Позитивний аналіз займає центральне місце в теорії, припускає пояснення і прогнозування явищ в економіці (вивчає що є), а нормативний макроаналіз відповідає на питання, що і як повинно бути. Уміння використовувати ці методи аналізу дуже важливе для економістів, менеджерів та політиків.

Позитивна економіка має справу з фактами (вже відібраними і такими, що перейшли на рівень теорії) і вільна від суб'єктивних оцінних думок. Вона формулює наукові уявлення про економічну поведінку суб’єктів господарювання, досліджує фактичний стан (наприклад, рівень безробіття становить 7%).

А нормативна економіка дає оцінні думки різних людей щодо того, якою повинна бути економічна ситуація, яку конкретну економічну політику слід рекомендувати, ґрунтуючись на певній економічній теорії (наприклад: народний депутат пропонує зменшити податок на додану вартість до 15%), які конкретні економічні умови або аспекти бажані або небажані для суспільства. Тобто, якщо в пропозиції виникають такі слова як «повинно» або «слідує» – це нормативне твердження. Саме в нормативній економіці розбіжностей найбільше, особливо на рівні обґрунтування економічної політики: якими повинні бути наші господарство та суспільство, прожитковий мінімум тощо.

Макроекономічна теорія пройшла декілька етапів свого розвитку. У цьому процесі переломними були періоди кінця 20-х, початок 30-х років ХХ ст. До цього періоду при наявності періодичних локальних криз, економіка капіталізму змогла забезпечити поступальний розвиток господарства за відсутності розвиненої системи державного втручання у виробництво і розподіл. На цьому етапі макроекономічна теорія виконувала переважно теоретичну функцію.

Світова криза 1929-1933 рр. виявила неможливість подальшого існування економіки країн без державного втручання. Зросла роль практичної функції макроекономіки. Роль класичної теорії зменшилася, а кейнсіанської макроекономічної школи – зросла (її представники виступали за регулювання ринку).

У 60-і роки ХХ-го століття основним конкурентом кейнсіанців стали монетаристи, що відстоюють теорію вільного ринку (свободу конкуренції). А в 80-і роки активні позиції в макроекономіці завоювала так звана «економіка пропозиції», що пропонувала скорочення податків як засіб стимулювання підприємницької активності. Широкого поширення набули теорії раціональних очікувань, довгострокового економічного зростання, інші.

Суперечки різних шкіл макроекономіки ведуться головним чином навколо ключового питання: чи допустимо втручання держави у спонтанний (ринковий) перебіг економічних процесів. Якщо допустимо, – то якою мірою; чи надає це втручання позитивних дій?

Характерно, що об'єктом вивчення всіх шкіл є три головних економічних проблеми:

• зайнятість;

• інфляція;

• економічна динаміка: зростання або занепад.

Чому саме ці проблеми? Тому що ідеальна макроекономічна система забезпечує безперервне зростання обсягу продукту при повному використанні ресурсів суспільства (перш за все трудових ресурсів), при стабільному стані грошової системи. Це – стійке економічне зростання відповідно до потреб суспільства та при збереженні рівноваги на товарному, грошовому, інших ринках.

Зрозуміло, що в реальному житті така модель не діє. Економіка зазнає то підйоми, то спади, виробничі потужності і робоча сила використовуються не повністю, а це супроводжується інфляцією та безробіттям. Тому менеджери і економісти зобов'язані знати предмет макроекономіки:

1. механізм функціонування всього господарства країни;

   1. чинники, що визначають зміни цього механізму у поточному періоді та в довгостроковій перспективі;

      1. способи впливу держави на економічні процеси.

На основі знань предмету макроекономіки можна пояснювати найбільш істотні взаємозв'язки у суспільному виробництві, абстрагуючись від особливостей функціонування окремих ринків. Пізнаючи предмет макроекономіки, ми зможемо пояснити глибинні причини, що викликають зміни у виробництві, підйоми і спади в економіці, вплив інфляції на виробництво і зайнятість, дію міжнародних чинників на внутрішню економічну рівновагу в країні тощо.