9.6. Умови рівноважного обсягу виробництва

Для визначення рівноважного обсягу виробництва використовують два пов’язаних між собою методи:

1. метод зіставлення сукупних витрат та обсягу виробництва;

2. метод порівняння «вилучень та ін’єкцій»: , де I₀ – ін’єкції: заплановані витрати на чисті інвестиції; S – вилучення: заощадження.

Механізм першого методу «витрати – обсяг виробництва» полягає у наступному. Як відомо, у закритій приватній економіці сукупні витрати визначаються двома елементами: величиною споживчих витрат та запланованих витрат на чисті інвестиції, тому застосовуємо показник обсягу виробництва ЧВП, а не ВВП (якби використовували ВВП, необхідно було б врахувати валові інвестиції).

За цим методом рівновага в економіці встановлюється тоді, коли обсяг сукупних витрат дорівнює обсягу національного виробництва. Це означає, що обсяг випущених товарів (ЧВП) дорівнює обсягу закуплених товарів (C+I₀). Наведемо приклад з умовними даними. Із табл. 9.1 видно, що рівноважний ЧВП дорівнює 1000 млрд грн. За такого обсягу ЧВП в економіці не буде ні надвиробництва з відповідним нагромадженням товарних запасів і відповідним зниженням темпів зростання, ні надлишку витрат, які зумовлюють зменшення запасів та підвищення темпів економічного зростання.

Будь-яке перевищення сукупних витрат (C+I₀) обсягу (вартості) загального виробництва стимулює зростання останнього. Пояснюється це тим, що, приміром, виробництво ЧВП на рівні 920 млрд грн при загальних витратах 940 млрд грн означає, що в економіці має місце вищий рівень витрат, ніж того вимагає

Таблиця 9.1

Рівноважний обсяг виробництва та доходу у закритій приватній економіці, млрд грн

№ з/п	Фактичний обсяг виробництва (доходу) ЧВП = Nd ,	Спожи- вання (С)	Заощад- ження (S)	Запла- новані інвес- тиції (I0)	Сукупні витрати C + I0	Наслідки:неперед-бачені інвестиції в запаси (+), або вилучення із запасів (-)	Тенденція зміни ЧВП
1	900	725	175	200	925	-25	Зростання
2	920	740	180	200	940	-20	Зростання
3	940	755	185	200	955	-15	Зростання
4	960	770	190	200	970	-10	Зростання
5	980	785	195	200	985	-5	Зростання
6	1000	800	200	200	1000	0	Рівновага
7	1020	815	205	200	1015	+5	Падіння
8	1040	830	210	200	1030	+10	Падіння
9	1060	845	215	200	1045	+15	Падіння
10	1080	860	220	200	1060	+20	Падіння

закупівля ЧВП на 920 млрд грн. Тобто виробництво здійснюється меншими темпами, ніж закупівля товарів. Наслідком такої ситуації є зменшення обсягу товарних запасів на 20 млрд грн. Підприємці відреагують на цю ситуацію зростанням виробництва.

Якщо ЧВП буде перевищувати рівноважний обсяг, то це означає, що сукупні витрати будуть недостатні для закупівлі виробленого продукту. Наслідком цього стане зростання товарних запасів, на яке підприємці відреагують зменшенням обсягів виробництва.

Графічний аналіз механізму встановлення та порушення рівноваги сукупних витрат і ЧВП представлено на рис. 9.17.

На графіку бісектриса показує, що кожна точка на ній відповідає рівновазі між обсягом ЧВП та сукупними витратами (C+I₀). Лінію сукупних витрат представляють функції споживання (C) і запланованих інвестицій (I₀).

Рівноважний обсяг ЧВП встановлюється в точці перетину кривої сукупних витрат з бісектрисою. Цій точці, як і в таблиці, відповідає обсяг ЧВП в 1000 млрд.грн. Якщо C + I₀  ЧВП (крива витрат розташована нижче бісектриси, тобто праворуч від точки N), відбувається зростання товарних запасів і підприємці зменшать обсяг

Error: Reference source not found

Рис. 9.17. Механізм встановлення рівноваги між сукупними витратами (С + I₀) та обсягами ЧВП

ЧВП. І навпаки, якщо C + I₀  ЧВП (крива витрат розташована вище бісектриси, тобто праворуч від рівноважної точки N), буде спостерігатись зменшення товарних запасів і з’явиться стимул для збільшення обсягу виробництва. У першому випадку крива витрат буде рухатись вправо до точки рівноваги N, а в другому – вліво до тієї самої точки.

Розглянемо другий метод – метод «вилучень та ін’єкцій», що ґрунтується на таких засадах:

• заощадження (S) – це вилучення потенційних витрат із потоку «витрати-доходи»;

• зростання заощаджень зменшує споживання, роблячи його обсяг нижчим за обсяг виробництва, що зумовлює зменшення обсягів ЧВП;

• ЧВП – це обсяг не тільки споживчих, а й інвестиційних товарів. Останні реалізуються всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції за змістом є ін’єкціями у потік «доходи-витрати»: вони компенсують вилучення із економіки обсягів заощаджень.

Якщо вилучення із економіки перевищують ін’єкції, то сукупні витрати C + I₀ будуть меншими за ЧВП, який буде більшим за рівноважний. І навпаки, якщо ін’єкції перевищують вилучення, тобто I₀  S, то сукупні витрати C + I₀ перевищуватимуть обсяг ЧВП.

Важливо пам’ятати, що інвестиції – це найбільш мінливий елемент сукупного попиту (сукупних витрат).

В економіці рівновага буде встановлена у ситуації, де I₀ = S, тобто, де урівноважуються вилучення у вигляді заощаджень з ін’єкціями у вигляді інвестицій.

З табл. 9.1. видно, що:

1. будь-яке відхилення рівня заощаджень від величини запланованих інвестицій зумовлює відхилення ЧВП від рівноважного обсягу;

2. якщо ЧВП менший за рівноважний обсяг, то спостерігаються надлишкові сукупні витрати: підприємці планують інвестувати більше, ніж прагнуть заощаджувати домогосподарства;

3. коли незначні вилучення (заощадження) компенсуються відносно великими інвестиційними ін’єкціями, то це зумовлює перевищення сукупних витрат над обсягом виробництва і, відповідно, зростання ЧВП;

4. якщо ЧВП перевищує рівноважний обсяг, то сукупні витрати відставатимуть від рівня виробництва, домогосподарства будуть більше заощаджувати, ніж підприємці планують інвестувати;

5. перевищення заощаджень над запланованими інвестиційними витратами (S  I₀) зумовлює зменшення сукупних витрат (C + I₀) порівняно з обсягом ЧВП, що зумовить зменшення останнього;

6. рівновага сукупних витрат і обсягу національного виробництва буде стійкою тільки за умови, що підприємці планують інвестувати стільки ж, скільки готові заощадити домогосподарства; тобто , якщо S = I₀.

На рис.9.18 зображена крива запланованих інвестицій, якій відповідає стабільний обсяг в 200 млрд грн (табл. 9.1). Тому вона зображена горизонтальною лінією I₀ .

Рис. 9.18. Рівновага запланованих інвестиційних витрат (I₀)

та заощаджень (S)

Крива заощаджень проходить через точку М, якій відповідає 900 млрд грн ЧВП і нульовий рівень заощаджень: за цієї умови весь ЧВП споживається і зовсім не заощаджується, та точку N прямої за планових інвестицій, якій відповідає рівноважний обсяг ЧВП (1000 млрд грн). Точка N – характеризує рівновагу витрат (C + I₀) та ЧВП: коли обсяг заощаджень, що вилучається із споживання домогосподарствами, збігається з бажаннями інвесторів інвестувати саме такий обсяг.

Але в економіці заощаджувачі та інвестори – різни суб’єкти, тому обсяг інвестицій і заощаджень може не збігатися. Це пояснюється різними мотивами та стимулами, які визначають поведінку цих різних суб’єктів. Так фірми заощаджують для майбутнього інвестування, а домогосподарства – для забезпечення старості; для нагромадження Error: Reference source not foundгрошових засобів з метою придбання в майбутньому товарів довгострокового користування; для того, щоб мати на «чорний день» і для передачі у спадщину тощо.

Нерівність S та I₀ зумовлює відхилення обсягу національного виробництва від рівноважного стану. Однак, і класичні, і неокласичні, і кейнсіанські теорії пояснюють що, макроекономічна рівновага можлива лише за умов рівності заощаджень та інвестицій. Для того, щоб вирішити цю суперечність, слід розмежувати заплановані інвестиції та фактичні. Фактичні інвестиції включають в себе як заплановані, так і незаплановані інвестиції. Останні виступають своєрідним вирівнювачем, який приводить у рівноважний стан фактичні заощадження й інвестиції.