Запитання і навчальні завдання
1. Схарактеризуйте поняття «чисельність робочої сили». Які погрішності допускаються при підрахунку цього показника?
2. Визначте зміну рівня безробіття в Україні, якщо 2% працюючих втратили роботу протягом року, а 3% безробітних працевлаштувались цього року.
3. Використовуючи наведені дані, необхідно розрахувати:
а) величину робочої сили;
б) офіційний рівень безробіття.
Все населення становить 46 млн людей: 8 млн людей – діти до 16 років і люди, які знаходяться в психіатричних лікарнях і виправних установах; 13 млн людей вибули зі складу робочої сили; безробітні – 1,5 млн людей; робітники, зайняті неповний робочий день і при цьому шукають роботу – 0,5 млн людей.
4. Припустимо, що попереднього року природний рівень безробіття становив 5, а фактичний – 9%. Користуючись законом Оукена, визначте величину відставання обсягу ВВП у відсотках. Якщо номінальний ВВП того ж року дорівнював 780 млрд грн, який обсяг продукції втрачено через безробіття?
5. Припустимо, що природний рівень безробіття дорівнює 6%. Розрахуйте потенційний ВВП, якщо фактичний ВВП в даному році становив 718 млрд грн, а рівень безробіття – 7,2%.
6. Фактичний ВВП у попередньому році дорівнював 750 млрд грн, потенційний ВВП становив 860 млрд грн, природний рівень безробіття – 5%. Необхідно розрахувати фактичний рівень безробіття для даного року.
Додаткові задачі та питання для самоконтролю
1. На яких умовах ґрунтується неокласична модель рівноваги на ринку праці? Побудуйте графік цієї моделі.
2. На яких умовах ґрунтується кейнсіанська модель рівноваги на ринку праці? Побудуйте графік цієї моделі за наявності жорстких ставок заробітної плати.
3. У чому полягає суперечливість конструктивних і деструктивних функцій безробіття? Обґрунтуйте відповідь.
4. Маємо такі дані: чисельність зайнятих – 30 млн осіб, чисельність безробітних 3 млн осіб. Розрахуйте рівень безробіття. Наступного місяця з 30 млн осіб, які мали роботу, були звільнені 0,5 і 0,5 млн осіб з числа офіційно зареєстрованих безробітних припинили пошук роботи.
Визначте: чисельність зайнятих та безробітних і рівень безробіття.
5. У таблиці наведені дані, що характеризують обсяги фактичного і потенційного ВВП. У першому році економіка розвивалася в умовах повної зайнятості при рівні безробіття 6%.
Рік |
ВВП, млрд грн |
|
потенційний |
фактичний |
|
1 |
600 |
600 |
2 |
680 |
635 |
3 |
712 |
677 |
Розрахуйте різницю за роками між фактичним і реальним ВВП в абсолютному і відсотковому виразі.
Використовуючи закон А. Оукена, визначте рівні безробіття в другому і третьому роках.
Рекомендована лiтература
[1, с. 287-332; 3, с. 57-67, 106-114; 4, с. 153-168; 5, с. 48-93;
6, с. 131-158; 13, с. 47-56; 16, с. 355-369]
Змістовий модуль 4 товарний ринок
4.1. Попит споживачів на товари як прояв їх потреб
На товарному, як і на будь-якому іншому ринку, фігурантами є продавці і покупці – споживачі проміжних та кінцевих товарів. Особливістю цього ринку є багатомільйонна номенклатура товарів, які люди купують для задоволення своїх потреб. Під потребою розуміють знадобу в чомусь необхідному для підтримання нормальних вимог життя і функціонування людини. Зрозуміло, що забезпечити такі вимоги неможливо без сукупності багатьох предметів і умов навколишнього середовища. Множинний і невизначений характер потреб інтересує біологів, психологів, медиків, економістів. Об’єднує всю різноманітність потреб прямий і опосередкований зв’язок з економічним розвитком суспільства.
Всю сукупність потреб можна розділити на дві групи: потреби суспільства й особисті потреби. Потреби суспільства – це виробничі потреби, потреби в державному управлінні, потреби забезпечення конституційних гарантій кожному члену суспільства, потреби в обороні країни та охороні довкілля. Особисті потреби виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони є свідомим прагненням досягти об'єктивно необхідних умов життя і розвитку особистості. Всі ці потреби складаються під впливом соціально-економічних та історичних умов і завжди перебувають у постійному русі, причому особисті потреби раз у раз зростають. Систему особистих потреб представлено на рис. 4.1.
Абсолютні потреби (перший рівень) – абстрактні щодо конкретних споживчих цінностей, виражають потенційний споживчий попит суспільства. Потреби в їжі, житлі, духовному розвитку існують впродовж всієї історії людства і є стимулом виробництва.
Рис. 4.1. Система особистих потреб
Відповідної дійсності потреби (другий рівень) мають відносний характер і відбивають знадобу в реальних предметах, якими суспільство розпоряджається чи може розпоряджатися в доступній перспективі. Вони завжди мають речовинний зміст, реалізований у конкретних продуктах матеріального виробництва, і розглядаються як реальний споживчий попит суспільства.
Платоспроможні потреби (третій рівень) – ті, що обмежені не тільки наявною товарною масою, але і рівнем грошових доходів, цінами на товари. Тому вони відбивають фактично реалізований споживчий попит суспільства, тобто досягнутий рівень задоволення потреб тими благами і можливостями, що існують у даний момент як результат суспільного розвитку.
Потреби особистості можна розділити на первинні та вторинні, позитивні та негативні, усвідомлені та неусвідомлені. Первинні потреби визначаються біологічною природою людини і тому межі їх задоволення чіткі. Вторинні потреби є похідними і пов'язані з соціальним, культурним і духовним розвитком особистості. Так, на думку американського науковця А. Маслоу, всі потреби розділяються на п'ять груп, які створюють так звану піраміду (рис.4.2).
Рис. 4.2. Ієрархія потреб за концепцією А. Маслоу
Перша група – це фізіологічні потреби: голод, спрага, секс. Ці потреби пов'язані із самою можливістю виживання людини, а тому їх вважають базисними. Друга група – потреби в безпеці і впевненості в майбутньому, що реалізуються через страхування, колективні договори, наявність житла, роботи, забезпечення на випадок хвороби. Третя група – соціальні (громадські) потреби, що задовольняються участю в клубах, асоціаціях, громадських об’єднаннях. Четверта група – громадська шана та повага, які ототожнюються із почесними званнями й відзнаками, успіхами в просуванні по службі, блискучою кар’єрою. Найвища група піраміди – потреби у вираженні особистості через мистецтво, індивідуальний розвиток, ідеали, культуру, задуми, творчість.
Тобто в піраміді А. Маслоу до первинних потреб належать фізіологічні, потреби захищеності і безпеки. Все інше – вторинні потреби. В сучасних умовах є тенденція до випередження розвитку вторинних потреб стосовно можливості їхнього задоволення. Наприклад, суспільні потреби (загальна споживча сила суспільства) визначають потенційні потреби людей, які не обмежуються досягнутими економічними і соціальними умовами. Водночас мають місце так звані необхідні потреби, що визначаються досягнутими соціальними умовами і можливостями суспільства, їх нижча межа – фізичний мінімум існування.
В основі оцінки (виміру) потреб, споживання і попиту лежать різні теоретичні посилання: теорії мотивації; економічні теорії; теорії раціонального споживання.
Найбільш відомі теорії мотивації 3.Фрейда і А.Маслоу. Теорія мотивації 3. Фрейда заснована на визнанні дії психологічних сил, що формують звертання людини – стимулів внутрішнього і зовнішнього характеру. А теорія А. Маслоу пояснює, чому в різний час людина виявляє різні потреби: вона по черзі задовольняє найбільш важливі потреби, що стають рушійним мотивом її попиту.
Саме коли споживач задовольняє потреби, продукція стає товаром. Пропонований продукт повинен бути насамперед корисним споживачеві, а вже потім подобатися самому виробникові.
До економічних теорій оцінки споживчого попиту можна віднести теорію граничної корисності і теорію еластичності споживання і попиту. Засновники теорії граничної корисності (У. Джеванс, Л. Вальрас, К. Менгер, Е. Бем-Беварк і ін.) розглядали попит споживача як пошук найбільшої корисності тих чи інших матеріальних благ (він як і підприємець бажає одержати більше ефекту). Ринкова ціна благ визначається в кінцевому рахунку ступенем корисності товару і для споживача, і для продавця. Поки на ринку оцінки корисності товару з боку продавця нижчі, ніж оцінки покупця, обмін (продаж) йде безперешкодно. Процес обміну продовжується доти, поки не зустрічається так звана гранична пара (продавець і покупець), чиї оцінки корисності, виражені в грошах, збігаються. Оцінка корисності товару цієї останньої пари і є та гранична корисність, що визначає ринкову ціну товару (ціну рівноваги).
Здатність споживання і попиту змінюватися у визначених межах під впливом економічних факторів називається еластичністю споживання і попиту. Засновниками інструментарію для оцінки еластичності споживання і попиту є А. Маршалл і П. Самуельсон. Найбільше поширення одержала оцінка еластичності по доходу і ціні: на скільки відсотків зміниться попит чи споживання при зміні цих факторів на один відсоток. Різні предмети споживання мають різну еластичність. Чим загальнішу потребу має товар (наприклад, хліб), тим менша його еластичність, і навпаки, товари меншої потреби (наприклад, меблі, цобутова техніка) мають велику еластичність.
Теорія раціонального споживання розглядає можливість визначення цільових орієнтирів споживання. У якості таких можуть виступати фізіологічні потреби (продукти харчування), функціональні побутові процеси (предмети тривалого користування), соціальні вимоги (одяг). Виходячи з того, що форми прояву особистих потреб досить багатогранні, є під впливом різних факторів і процесів об'єктивного і суб’єктивного характеру, то підприємство повинне знайти, вивчити й оцінити ту конкретну потребу, на задоволення якої спрямована його діяльність.
В потребах людини поєднуються об’єктивні й суб’єктивні начала. Потреба – це також і внутрішній стан споживача (людини, групи людей, суспільства), що відбивається в бажанні мати певну кількість конкретних благ.