6.4. Дефляція

Процес, протилежний інфляційному, називається дефляцією. Термін «дефляція» походить від латинського «deflation» і означає в перекладі «видування», «здування».

Уповільнення темпів інфляції називають дезінфляцією.

За економічним змістом дефляція – стійке і тривале зниження рівня цін.

Приборкання інфляції може здійснюватись поступово продовж значного періоду часу і раптово. Поступове приборкання інфляції здійснюється через дезінфляцію. В Україні дезінфляція (значне уповільнення інфляції) почалася у 1994 р. (з 10256 % річних у 1993 р. До 501 % у 1994 р.; до 182 % у 1995 р.; 40 % у 1996 р. й 10 % у 1997р.). Але починаючи з 1998 р. рівень інфляції в економіці України починає зростати до 2000 р., а потім знову спостерігається її уповільнення.

Яке має бути ставлення до дефляції? Для цього необхідно зрозуміти зміну поведінкових функцій економічних суб’єктів в умовах нових реалій. В умовах інфляції економічні суб’єкти «тікають» від грошей, які з шаленою швидкістю знецінюються. Їх навіть називають «гарячими» грошима, які довго тримати в одних руках не варто.

А в умовах дефляції підприємці та домогосподарства отримують потужний стимул для скорочення своїх витрат і нагромадження готівки, адже завтра, а тим більше з часом, одна і та сама сума буде коштувати дорожче, зросте її купівельна спроможність. Невитрачені гроші одних суб’єктів означають неможливість реалізувати свої товари та послуги для інших. Прагнення зберігати гроші у формі готівки ускладнюють здатність підприємств і банків обслуговувати свої борги. Усе це зумовлює зростання кількості банкрутств, підриває довіру до фінансового сектору, що в свою чергу спонукає до нового нагромадження готівки.

Нагромаджені грошові засоби не перетворюються ні в споживчий, ні в інвестиційний попит. Це вказує на скорочення сукупного попиту, на яке підприємницький сектор відреагує скороченням обсягів виробництва та зростанням рівня безробіття. Наочно виявляється парадокс ощадливості, який втягує економіку в депресивний стан.

Подолання інфляції урядами різних країн у різні історичні періоди засвідчує досить неоднозначний вплив дефляції на долю економіки.

Так, Томас Сарджент, який вивчав гіперінфляційний процес в Німеччині в 20-ті рр.. ХХ ст., зазначає, що в 1923 р. рівень цін у Німеччині зріс в мільярд разів. Завдяки адміністративно – політичним заходам уряду: встановлення лімітів зростання цін, збільшення податків та обмеження державних витрат, запровадження нової грошової одиниці, яка прирівнювалась до 1 трлн старих марок, інфляція була призупинена практично за один день, і дефляція не справила навіть незначного негативного впливу на рівень обсягу національного виробництва та рівень зайнятості.

Велика депресія 1929 - 1933 рр. продемонструвала тривалий згубний вплив дефляційних процесів на економіку. Здавалося б, що проблема депресії зайняла своє місце в історії ринкової економіки, поступившись місцем інфляції, стагфляції та сламфляції. Насправді небезпекою дефляції, як стверджує професор економіки Каліфорнійського університету Дж. Бредфорд Делонг, стурбовані сьогодні Японія і США. Саме тому, що ті явища і процеси, які, на перший погляд, назавжди залишились у минулому, здатні з часом виникати знову і знову, їх слід вивчати і бути готовими та здатними раціонально управляти економікою за будь-яких умов.