6.1. Методи менеджменту

Методи менеджменту— це сукупність способів і прийомів впливу на колектив та окремих працівників з метою досягнення

цілей організації.

Після встановлення цілі управління необхідно знайти най­більш ефективні шляхи та методи їх досягнення. Іншими слова­ми, якщо при визначенні цілей треба відповісти на запитання «чого необхідно досягти?», то наступним буде «як найбільш ра­ціонально досягти мети?». Таким чином, виникає необхідність у формуванні арсеналу заходів, які забезпечать досягнення цілей

управління.

Важливим елементом процесу управління є наявність про­гресивних методів та їх уміле використання. Це передумова ефективності господарських процесів. Методи управління по­кликані забезпечити високу ефективність діяльності колекти­вів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника. Цим вони відрізня­ються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються при вирішенні комплексних виробничо-господарських завдань.

Особлива роль методів управління полягає в тому, щоб ство­рити умови для чіткої організації процесу управління. Таким чи­ном, зміст поняття «методи менеджменту» є змістом управління й належить до основних його категорій.

Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто поведінкою люди­ни в колективі в процесі роботи. В системі факторів, що визна­чають поведінку людини, найбільше значення відіграють потре­би та інтереси. Мотив орієнтує людину в конкретній ситуації, суттєво впливає на її поведінку.

132

Звідси дуже важлива вимога до методів управління: вони по­винні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає на­прям діяльності підприємства.

Ефективність застосування методів менеджменту залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що обумовлює необхідність їх систематичної та цілеспрямованої підготовки й повсякденного використання цих методів.

Усі методи менеджменту класифікуються таким чином:

• економічні;

• організаційно-розпорядчі (адміністративні);

• соціально-психологічні.

Група економічних методів об'єднує всі ті методи, за допомо­гою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих його членів. До них належать довго, середньо- та корот­котермінові техніко-економічні плани, ціни, фінанси, податки, кредити, економічні стимули, бюджет.

Техніко-економічні плани впливають на працівників шляхом їх побудови за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.

Місячні, квартальні, річні та іншої тривалості плани вплива­ють на ритмічність виробничо-господарської діяльності, якість продукції, положення організації на ринку тощо, їх вплив на пра­цівників створює атмосферу зайнятості, неперервності трудових процесів, стабільності у виготовленні продукції та наданні по­слуг.

Застосування планів на рівні організації, підрозділів, служб тощо дає можливість забезпечити вплив на відповідні групи пра­цівників. Очевидно, що план організації впливає на її керівників (директора, його заступників), а план відділів— на керівників відділів. Для забезпечення впливу на всі групи працівників, від­повідно, використовують плани для секторів, бюро, дільниць і навіть для конкретних працівників у вигляді норм праці (норм виробітку, часу, обслуговування та чисельності).

Для забезпечення конкретних зрушень в організації відповід­но формують техніко-економічні плани: добираються показники, визначаються умови їх досягнення, способи доведення до вико­навців та контролю тощо. Так, з метою залучення додаткових ка­піталовкладень доцільно розробити план інвестиційної діяльнос­ті підприємства, показниками якої будуть обсяги інвестицій (у гривнях, доларах, євро), напрями використання коштів, розмір очікуваних прибутків тощо.

Економічні плани базуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок,

₁₃₃

премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.

Фінанси як спосіб досягнення максимального прибутку орга­нізації впливають на працівників шляхом створення і викорис­тання централізованих і децентралізованих грошових коштів, ін­вестицій тощо. Аналогічний вплив має кредит як спосіб тимчасової передачі грошових коштів, товарів та інших ціннос­тей на умовах повернення та платності (у вигляді плати за кре­дит). При цьому слід пам'ятати, що існує можливість застосову­вати банківські та комерційні види кредитів.

Вплив через податки сприяє регулюванню взаємовідносин держави з організаціями та громадянами, а також з іноземними фізичними та юридичними особами. Одночасно податки є основ­ним джерелом формування та поповнення доходної частини бю­джету держави.

Використання бюджету як грошового виразу збалансованості доходів і витрат за конкретний період дає можливість впливати на процеси зменшення витрат на виробничо-господарську діяль­ність, пошук шляхів збільшення доходів, створення режиму еко­номії тощо.

Вплив через ціни стимулює виробництво необхідної кількості товарів (послуг), сприяє фінансовій стабілізації, структурним змінам в організації, активізує інвестиційну та інноваційну дія­льність.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на викорис­тання мотивів трудової діяльності як почуття обов'язку, відпо­відальності, в тому числі адміністративної. Ці методи визна­чаються прямим характером впливу: будь-який регламе­нтуючий чи адміністративний акт належить до обов'язкового використання.

Організаційні дії є способом впливу через документи тривалої дії. Вони здійснюються шляхом:

• організаційного регламентування, тобто через закони, дек­рети, положення, статути, укази, постанови тощо;

• організаційного інструктування через інструкції, правила, вимоги;

• організаційного інформування за допомогою актів, протоко­лів, доповідних записок, службових листів, телеграм, телефоно­грам, заяв.

Розпорядчі дії є способом короткотермінового впливу через усунення недоліків, відхилень тощо в ході виробничо-госпо­дарської діяльності.

134

Розпорядчі дії реалізуються:

• наказами (їх віддають директор, його заступники);

• розпорядженнями (прерогатива начальників підрозділів, служб), які мають на меті виконання наказів;

• вказівками (застосовують усі менеджери), основним при­значенням яких є виконання наказів і розпоряджень.

Розпорядчі документи оформляються певним чином. Так, у наказі виділяють розділи «Констатую», «Наказую», а в розпоря­дженні і вказівці — «Констатую» і «Пропоную».

Дисциплінарні дії зазначають відповідно до конкретних ситу­ацій у вигляді зауважень, доган, переміщення посадових осіб, звільнення тощо.

Соціально-психологічні методи управління базуються на ви­користанні соціального механізму, що діє в колективі, до складу якого входять неформальні групи, роль і статус особистості, сис­тема взаємовідносин, соціальні потреби, інші соціальні аспекти.

Вплив соціальних планів здійснюється шляхом створення умов праці, забезпечення відпочинку, організації побуту, медич­ного обслуговування тощо.

Моральні стимули застосовують у вигляді нагородження, присвоєння звань тощо.

Методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в них забезпечують вплив на засадах добору його членів за характером, стажем роботи, національністю тощо. Це також призначення керівників на посади, розміщення кадрів на робочих місцях та ін.