Розлади мислення, порушення мисленневої діяльності.
Мислення — це діяльність, яка спирається на систему понять, та спрямована на вирішення , підпорядкованих меті, та враховує умови, на яких ця задача здійснюється. Мислення - психічний процес, за допомогою якого людина здатна відображати найбільш істотне, головне, розкривати закономірні зв’язки між явищами. Мислення, як пізнання суті явищ становить вищу форму відображення дійсності і є активною функцією інтелекту.
Три види патології мислення:
Порушення операційної сторони мислення. До основних розумових операцій відноситься: узагальнення, абстрагування, аналіз, та синтез. Два види порушення узагальнення:
зниження рівня узагальнень (означає конкретно ситуативні ознаки, труднощі абстрагування, та предметний рівень мисленнєвого праксису, відмічається при наростаючому дефекті психоорганічних розладів, розумовій відсталості (низький рівень розвитку)),
викривлення процесу узагальнення. Хворі керуються неадекватними, або надмірно узагальнюючими ознаками, які не відповідають реальним особливостям предметів. Виявляються формальні випадкові асоціації, відхід від змістовної сторони завдання.
Розлади динаміки мислення. Порушення динаміки розумової діяльності
лабільність мислення. Легка мінливість, нестійкість способу виконання завдань. Поряд із правильно узагальненими рішеннями виявляються актуалізація слабких, чи випадкових зв’язків, хворі відволікаються під час виконання завдань, втрачаючи цілеспрямованість дій та асоціацій.
Інертність мислення. Виражена тугорухомість, переключення з одного виду діяльності. Складність зміни звиклого способу розумової діяльності. Зустрічається при органічних ураженнях ЦНС, черепно-мозкових травмах, супроводжується обмеженням здатності до переключення діяльності, схильністю до надмірної деталізації суджень, порушень цілеспрямованості асоціацій.
Порушення особистісного компонента мислення.
Порушення критичності мислення. Хворі можуть актуалізовувати неадекватні зв’язки та стосунки, які набувають змісту через змінені хворобливі установки (при шизофренії). В результаті труднощів осмислення змісту, запропонованих задач при психоорганічних порушеннях.
Різноплановіст. Полягає в тому, що судження хворих про будь-яке явище пролягає в різних площинах.
Резонерство — схильність до порожнього філософствування. Беззмістовних мудрувань.
Порушення саморегуляції. Неможливість неспрямованої організації своїх розумових дій, нездатність рішення поставлених перетворень задач.
Порушення цілеспрямованості та перебігу мислення.
Розірваність мислення. Порушення суттєвих зв’язків між частинами речення, чи висловленої думки.
Незв’язність мислення. Порушення змісту мови та синтаксичного зв’язку між словами.
Паралогічне мислення. Відсутність адекватної логіки мислення,
вербигерація. Стереотипії в мові, аж до безглуздого нанизування подібних по співзвуччю слів.
Символізм. Застосування існуючих символів не за призначенням.
Аутистичне мислення. Відрив від реальної дійсності, занурення в світ уяви та фантастичних переживань.
Прискорене мислення (стрибки ідей, ментизм (напливи думок), надцінні ідеї, афективно насичені стійкі переконання та уявлення, нав’язливі ідеї)
сповільнене мислення (при маніакально-депресивних психозах)
Патологія інтелекту. Олігофренія — вроджена патологія інтелекту у вигляді часткової, або повної втрати здатності переробляти та систематизувати отриману інформацію.
Дебільність — легка форма олігофренії, яка характеризується недорозвиненням абстрактно-логічного мислення, здібностей до узагальнення, незначним обсягом словесного запасу, класифікується, як легка середня виражена та важка ступінь.
Ідеотія — сформована членороздільна мова сприймається лише інтонаційна її сторона, хворі не здатні на самообслуговування, збережені лише безумовні рефлекси і часто поєднується з грубою фізичною патологією.
Імбецільність — відсутність абстрактного мислення, труднощі при конкретно-образному мисленні, малий словниковий запас мови з порушенням граматичної структури, сформовані елементарні навички самообслуговування, здібність до постих трудових операцій.
інтелект — сукупність пізнавальних здібностей людини, прагнення нових знань, які забезпечують адаптацію, критичність, та здатності до взаємодії з оточуючим світом
деменція — набутий вид недоумства, прогресуючий при різних захворюваннях вид інтелектуального зниження, що приводить до розпаду психічної діяльності.
Б. В. Зейгарник поділяє усі порушення мислення на чотири групи.
1. Порушення операційної сторони мислення: це зниження рівня узагальнення та викривлення процесу узагальнення. Оперування загальними ознаками замінюється встановленням суто конкретних зв'язків між предметами, тобто втрачається здатність до абстрагування.
При викривленні процесу узагальнення відбувається відрив суджень людини від конкретних, одиничних зв'язків. Проявляється резонерством.
2. Порушення особистішого компоненту мислення:
- різноплановість мислення,
- зниження критичності,
- зниження саморегуляції - означає втрату цілеспрямованості мислительного процесу.
3. Порушення динаміки мислительної діяльності:
- лабільність мислення - нестійкість способу виконання мислительних операцій, легкий перехід від одного до іншого;
- інертність мислення - тугість мислення, ригідність, труд-ноші переключення.
4. Порушення процесу саморегуляції пізнавальної діяльності - виражається у неможливості цілеспрямованої організації мислительних дій.
Мислення може порушуватись по-різному. За В. М. Кузнєцовим та В. М. Чернявським, розлади мислення бувають формальними і продуктивними.
Формальні розлади мислення можна диференціювати за темпом, логічною стрункістю та цілеспрямованістю.
I. Розлади мислення за темпом перебігу асоціацій.
Тахіфренія - збільшення кількості асоціацій, що утворюються за одиницю часу і прискорення їх перебігу. В такому стані одне уявлення одразу ж змінюється іншим, мова стає непослідовною (не закінчивши однієї думки, хворий переходить до іншої). Характерна для манії.
Мантизм (ментизм) - некеровано виникаючий наплив яскраво забарвлених думок і спогадів, “вихор ідей” в якому хворий неспроможний розібратися.
Брадіфренія - сповільнення мислення, що характеризується загальмованістю і одноманітністю думок, обмеженістю асоціацій, повільною уривчастою мовою. Спостергається при депресіях.
Шперунг - sperrung (закупорка, нім.) - раптова короткочасна спонтанна зупинка плину думок, що відповідно виявляється у розмові. Хворий раптово замовкає, пояснюючи потім своє мовчання тим, що у нього відбулася затримка мислення.
Спостерігається у хворих на шизофренію.
Патологічна деталізація - в’язкість, тугорухливість мислення, що проявляється втратою здатності відокремити головне від другорядного. У судженні переважають випадкові подробиці, які не стосуються основної думки. Зустрічається при епілепсії.