66. Методи управління золотовалютними резервами

Управління золотовалютними резервами країни є органічною складовою валютної політики центрального банку, що безпосередньо впливає на можливості ефективного використання ним основних інструментів валютного регулювання, зокрема таких, як девізна політика, установлення режиму валютного курсу, ревальвації та девальвації тощо.

Золотовалютний резерв – це високоліквідні активи НБУ в ін валюті першої групи класифікатора іноземних валют та монетарному золоті, що знаходиться в управлінні та на обліку НБУ.

Важливим завданням у процесі управління золотовалютними резервами є забезпечення належної їх диверсифікації за видами валют з метою уникнення ризиків, а також приведення цих резервів у відповідність до структури зовнішньоторговельного обороту країни, тобто до валют, у яких укладаються угоди.

Що стосується методів формування золотов резерву, то можна виділити такі:

1. шляхом купівля активів. Цей метод передбачає дотримання наступних принципів

• заборона на маніпулювання вал курсом

• зобов’язання відносно проведення вал інтервенцій для угальмування дестабілізації на фін ринках.

• Країна, яка здійсн вал інтервенції повинна враховувати інтереси свої партнерів.

2. Метод ефективного управління, який передбач виділення частик коштів, які характеризуються середнім рівнем ліквідності для проведення диверсифікованого валютного резерву.

3. Метод залучених коштів.

Для визначення достатності золотов резервів країни повинні дотримуватися наступні критерії:

• забезп нац грош один.

• Критерій покриття імпорту. Золотов резерв повинен бути за обсягом трьохмісячний оборот за імпортом країни.

• Критерій покриття зовн боргу,я кий передбачає те, шо резерви повинні покривати офіційний та гарант зовнішній борг.

• Комбінований критерій, який передбач поєднання попередньо названих, а також це критерій Редді, за яким мінімальний розмір резерву повинен бути не менше 6 місячного імпорту та платежів по зовнішньому боргу та критерій Гвідатті, за яким обсяг резервів є достатнім якщо він дозволяє країні використ зовнішні запозичення протягом 12 міс і розраховув шляхом суми річних платежів по зовнішньому боргу та сальдо платіжного балансу.

Одним з методів управління зол-вал резервами є метод прогнозування рівня ліквідності золотовалютних резервів

1)Казуальні моделі прогнозування , які дозволяють пояснити поведінку системи шляхом виявлення зв’язків між різними змінними.

2) Не казуальні, які не дають пояснення механізму генерації змінних, а лише дозволяють сформулювати проноз за наступними значеннями.

3) Побудова регресійних тренд. моделей.

67. Основні засади проведення валютного регулювання в Україні

Одним із способів здійснення валютної політики України є валютне регулювання. Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави й уповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій із валютними цінностями.

До валютних цінностей відносяться:

- іноземна валюта

- інші фінансові інструменти іноземного походження

- національна валюта

- інші фінансові інструменти, емітовані в Україні якщо вони перетинають кордон, або надходять у власність нерезидентів.

Основними напрямами валютного регулювання є:

1) курсоутворення, захист і забезпечення певного ступеня конвертованості національної грошової одиниці, регулювання внутрішнього валютного ринку;

2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних фінансових інструментів, регламен­тація поточних операцій платіжного балансу;

3) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

4) регламентація поточних операцій платіжного балансу;

5) встановлення режиму й обмежень на ввезення-вивезення через кордон валютних цінностей.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні платіжного балансу України;

- забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; - визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Однак визначальну роль у проведенні валютного регулювання відіграє центральний банк держави. Згідно з чинним законодавством Національний банк України у сфері валютного регулювання:

- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

- контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

- встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

- встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

До функцій центрального банку як учасника валютного ринку належить формування певної стратегії і тактики у здійсненні політики валютного регулювання, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки, нормативів обов'язкових резервів, контроль за обсягами грошової маси в обігу тощо. Операціями відкритого ринку НБУ є купівля-продаж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань НБУ (депозитних сертифікатів), а також визначених Правлінням НБУ комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань. Національний банк відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.