58. Типи стратегій монетарної політики

1. Таргетування обмінного курсу:

- встановлення обмінного курсу по відношенню до валюти країни із низьким рівнем інфляції із розрах-ку на те, що внутр. темпи зростання поступово порівн-ся із різнем інфляції країни-якоря. Переваги:

1) внутр. рівень інфляції прив’з-ся до темпів зростання цін, що стримує інфляцію,

2) темпи інфляції визнач-ся на рівні темпів інфляції країни-якоря.

Особливо ефективним є застосування таргетування обмінного курсу для боротьби з високою інфляцією. Міжнародний досвід дозволив виявити низку недоліків цього режиму:

- грошова влада фактично позбавляється можливості керувати внутрішньою гкп;

- ТОК відкриває можливість валютним спекулянтам атакувати нац. валюту.

2. Таргетування грош. агрегатів: передбачає встановлення певних меж на структурну побудову грош. маси і базується на кредитній експансії чи реструкції.

Переваги полягають у його простоті та прозорості; сигнали щодо позиції грош. політики та намірів влади контролювати інфляцію майже миттєво надсилаються населенню та ринкам. Вони можуть допомогти фіксувати очікування та привести до меншої інфляції. Недолік: неможливість швидкої дезінфляції. В умовах помірної інфляції, яка зберігається ГТ відразу призводить до високих витрат, пов’язаних зі зниженням економ. активності та різким зростаннямс процентних ставок.

3. Тергетування інфляції: встановлення цільових орієнтирів щодо пок-ків допустимих рівнів інфляції та здійсн-ня комплексу заходів щодо недопущення відхилень.

Для впровадження цієї політики НБУ здійснює:

- проводить незалежну грош. політику,

- НБУ повинен дотримуватися сурових правил при таргегуванні інфляції,

- вибір інтервального таргетування інфляції,

- центр. банк обов’язково повинен застосовувати систему плаваючого вал. курсу.

Методи таргетування інфляції:

- повноцінне – чітке зобов’яз. ЦБ щодо встановлення та дотримання цільових пок-ків інфляції у формі прозорої монетарної структури,

- замасковане таргетування інфляції – коли країни можуть знизити рівень інфляції та стабілізувати його без визначення цільових орієнтирів монетарної структури,

- експериментальне таргетування інфляції – проголошення широких інфляц. Завдань за низькою довірою до ЦБ,

- грош.-кред. політика без явного номінального якоря – відмова грош. властей від прийняття б-я зобов’яз. щодо досягнення конкретн. значень номінальних пок-ків.

4. ГКП без очевидного номінального якоря.

Передбачає відмову грошової влади від прийняття будь-яких зобов’язань із досягнення конкретних значень номінальних показників: обмінного курсу, рівня інфляції, темпів зростання грош. агрегатів.

Недоліки: відсутність прозорості в діях грош. влади;

- поточна гкп стає значно залежною від переваг, навичок і політичних поглядів осіб, які очолюють НБУ.

59. Цілі монетарної політики.

Грошово-кредитна політика характеризує цільову спрямованість. Вона направлена на забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Реалізація цільової спрямованості грошово-кредитної політики зумовлюється:

- стратегічні (розрах. на довгий період – 15 рр.),

- проміжні (на 5 р.),

- тактичні (на коротко строк. період – 1 рік).

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними органами і вирішуються монетарними методами. Ці зав­дання прийнято називати цілями грошово-кредитної політики. У цілому їх можна поділити на три групи: стратегічні, проміжні, тактичні

Стратегічними цілями грошово-кредитної політики центрального банку повинні бути кінцеві цілі економічної політики держави досягнення такого економічного зростання, при якому забезпечуватиметься висока зайнятість, стабільність цін і обмінного курсу грошової одиниці. Центральний банк повинен сприяти досягненню вказаних цілей.

До проміжних цілей слід віднести пожвавлення чи стримування кон’юнктури на товарних і грошових ринках. Змінюючи рівень процентної ставки та масу грошей в обігу, можна регулювати пропозицію грошей і попит на товари, а через них – рівень цін, обсяги інвестицій, зростання виробництва та зайнятості. Важливість проміжних цілей базується на твердження, що насправді для НБУ досягнення стратегічних цілей є досить складним завданням: для передачі імпульсів гкп до її кінцевих цілей потрібен тривалий час, що ускладнює оцінювання ефективності засобів її реалізації на основі спостережень за кінцевими досягнутими результатами.

Тактичні цілі грошово-кредитної політики мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей. Потреба у визначенні тактичних цілей викликана тим, що засоби проведення грошово-кредитної політики - операції на відкритому, ринку, зміна рівня резервних вимог і облікова політика - в основному не мають безпосереднього впливу на стратегічні цілі. До того ж, економічні процеси мають зворотну реакцію, яку не завжди вдається точно передбачити. Розробка системи тактичних цілей дає змогу запобігати шокуючим впливам на економіку та значним помилкам у здійсненні грошово-кредитного регулювання.

При виборі тактичних цілей важливо обирати такі, яким притаманні:

- можливість виміру досягнутих результатів;

- можливість здійснення оперативного контролю;

- можливість оперативного впливу на відповідні економічні процеси.

Підготовка Основних засад грошово-кредитної політики передбачає:

1. Аналіз економічного і соціального розвитку України за минулий та поточний роки. В тому числі: динаміки валового внутрішнього продукту за його складовими; інфляції та факторів її формування; проведення фіскальної політики; зміни в соціальній сфері, які включають в себе зайнятість населення, його доходи та інше.

2. Аналіз стану розвитку основних секторів економіки: домашніх господарств, не фінансових підприємств і організацій; державних фінансів; фінансового сектору.

3. Аналіз стану грошово-кредитного ринку України та реалізації грошово-кредитної політики у минулому та поточному роках. Динаміка та джерела формування монетарної бази та грошової маси; структура грошової маси; чисті внутрішні активи; монетарні коефіцієнти; кредити в реальний сектор економіки.

4. Аналіз чинників формування валютного курсу та оцінка впливу валютного курсу на грошово-кредитну сферу та економіку в цілому. Стан міжнародних резервів Національного банку України.

5. Аналіз використання інструментів, за допомогою яких здійснювалось регулювання грошово-кредитного ринку України.

6. Характеристика прогнозу макроекономічного розвитку України, включаючи: валовий внутрішній продукт за його складовими; рівень інфляції; показники бюджету; платіжний та торгівельний баланс; ринок праці; доходи населення та заробітну плату.

7. Характеристика показників, що характеризують Основні засади грошово-кредитної політики на плановий рік:

- визначення кінцевої та проміжної цілей грошово-кредитної політики з урахуванням макроекономічної ситуації і стану грошово-кредитної сфери;

- механізм забезпечення прогнозного рівня інфляції. Прогнозні показники монетарної бази, грошової маси, темпів їх зростання;

- прогнозна динаміка курсу національної валюти відносно світових резервних валют;

- узгодженість грошово-кредитної політики з економічною політикою Уряду.