13. Фінансове забезпечення нбу.

Статутом Національного банку України, який затверджений пос­тановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р., ви­значено, що майно Національного банку складається із фондів, а та­кож інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі Національного банку України (розділ VI, ст. 27).

Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяльності відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також інші джерела, не заборонені законодавчими ак­тами України.

Статутний та резервний фонди є основними фондами банку. Крім того, створюються ще фонди загального призначення.

Усі доходи й витрати банку передбачаються у кошторисі. Кош­торис Національного банку України затверджується щорічно в ціло­му за системою НБУ та окремо за його регіональними управліннями й установами. Фінансування передбачених у кошторисі витрат здій­снюється в централізованому порядку.

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку. Однак унаслідок виконання своїх функцій НБУ може мати прибуток. Прибуток за рік враховується відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку як різниця між усіма доходами, отриманими протягом року, й усіма втратами (включаючи збитки).

Доходи НБУ, що залишаються після відрахувань до відповідних фондів та створення резервів, після закінчення календарного року надходять у дохід державного бюджету України. Це визначено За­коном України «Про оподаткування прибутку підприємств». Націо­нальний банк України має особливий статус оподаткування, а са­ме: його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), сплачують до державного бюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над ва­ловими витратами та частиною валових витрат років, що переду­ють звітному (у разі, коли вони не відшкодовані валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року. У разі перевищення за підсумками року затверджених витрат Національного банку Украї­ни над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок дер­жавного бюджету України.

14. Характеристика статей кошторису нбу

Кошторис НБУ скл.:

1.Доходи:

-процентні доходи (% за надані кредити, за кошти на депозитних рахунках, за операції РЕПО)

-комісійні доходи ( надання послуг електронної пошти, розрах-касове обслуговування банків, дох. з клієнтами НБУ, дох. на валютному ринку, від операцій з торгівельними ЦП)

-інші операційні доходи (отримання від діяльності служби інкасації і проведення аудит. перевірок, дох. від о-цій реєстрації, ліцензування та внесення змін в статутні документи)

-інші доходи, які отримані від продажу ювілейних монет, продажу банківської продукції, від реалізації основних засобів.

-позареалізаційні доходи ( штрафи, які отримує НБУ при порушенні банків. установ. укладених угод).

2. Витрати НБУ

-процентні витрати; комісійні витрати; адміністративні в-ти; витрати на службові відрядження; витрати на утримання осн. Засобів; в-ти пов’язані з випуском, перевезенням, зберіганням паперових і матеріальних грошей, і операції з монетарними металами; в-ти на обслуговування платіжної системи НБУ; інші витрати; позареалізаційні витрати; непередбачені витрати.

У системі НБУ скл. 4 типи кошторисів:

1.кошторис поточного року, який складається на кожен фінансовий рік

2.кошторис капітальних витрат НБУ

3.приєднані кошториси

4.консолідований кошторис:

- витрати на виконання зобов’язань перед міжнародними фінансовими організаціями

-в-ти пов’язані з організації та управління обігу нац. валюти

-в-ти пов’язані з розвитком та формуванням нац.. платіжної системи

-адміністративно-управлінські витрати

- в-ти на створення фондів та резервів банку

-в-ти пов’язані з податками, зборами і обов’язковими платежами

Етапи скл. кошторису НБУ:

1. підготовка рекомендацій стосовно скл. проектів кошторисів на наступний рік і доведення їх до центрів бюджетної відповідальності

2. скл. кошторисів центрами бюджетної відповідальності

3. перевірка кошторисів на повноту врахування усіх дох. і витрат Фін. Департаментом НБУ

4. подання усіх видів кошторисів на розгляд НБУ

затвердження кошторису НБУ Радою і остаточний термін затвердження до 25 грудня

15. Грошова база, контроль за нею з боку ЦБ.

Грошова база (гроші підвищеної сили) - гроші, емітовані центральним банком у вигляді готівки або записів по рахунках, що являють собою зобов'язанняц банку проти внутр. тазакордонних активів. Для визначення складових гро. бази в монетарній теорії ще вживається поняття "гроші підвищеної ефективності" або "підвищеної потужності", щоб підкреслити їх значення в монетарних процесах. У більш вузькому значенні під гр. базою розуміють гот. гроші в обігу плюс обов'язкові резерви комерц. банків, кошти у кассах комерц. банків та на їхніх кореспондентських рахунках. Склад гр. бази є динаміч. величиною, яку обумовлюють резерви грошей у банк. с-емі, на які покладена функція аналогічна з золотим резервом у дійсних гр. с-мах. Гр. база ще залежить від фін. зобов'язань уряду до Ц-них банків у вигляді ЦП-рів та станом платіжного балансу.Гр/база складається з готівки, що перебуває в обігу поза банк. сис-ю, а також із резервів комерційних банків (резерви на рахунках у ЦБ й готівка в касах банків). Грошову базу (МВ) можна визначити так:

МВ = С + R, де С — готівка в обігу; R — банківські резерви.

Значне місце в держ. регулюванні гр. обігу належить ЦБ в силу його ключового положення в нац с-мі кред-грош. відносин. Його можливості контролю за приростом гр. маси дуже великі: непрямий вплив на гр. базу (суму готових грошей, залишки на резервних рахунках комерц. банків в ЦБ) через надання своїх ресурсів, зміну норми проценту, проведення операцій на відкритому ринку, рефінансування, зміна рівня банк. ліквідності - безпосередній шлях до досягнення бажаних результатів. Покладену на нього функцію контролю за гр.обігом ЦБ може здійснювати в декількох формах:1)йому підпорядкована гр. емісія. Що для ефективного виконання ЦБ-м своїх задач необхідно виключити можливість будь-якого тиску з боку уряду чи ін.держ. структур для здійснення своєї політики або ведення ін. операцій, так як подібне втручання може викликати безконтрольне збільшення ліквідності банк. с-ми. У переважної більшості країн є спеціальний закон про Ц (Нац, Федеральний резервний, та ін. - від назви суть не зміниться) Б, що встановлює його незалежність від уряду, голови держави чи парламенту. Заходи ЦБ проводяться за згодою з урядом і в межах загальної нац. політики.2) ЦБ здійснює непрямий контроль над гр. масою через вплив на % ставку - норму мін. обов’язкових резервів на рахунках в ЦБ-ку для комерц. банків, який здійснюється законодавчо, з диференціацією за видами депозитів і кред. інститутів.

Вплив ЦБ значний, але і не має вирішального значення. Проводячи політику по усуненню інфляції в масштабі цілої держави, необхідно пам’ятати, що грошові відносини не відірвані від інших сфер ек-го і соц. життя країни. Активні дії, що проводяться виключно в рамках можливостей ЦБ, без інших комплексних заходів можуть не мати потрібної дії, і навіть викликати зворотній ефект. Обмеження емісії, підвищення мін.обов’язкових резервів і зменшення попиту на кредити, особливо в умовах олігополістичної структури ринку, може призвести до скорочення інвестицій і об’ємів вир-.

Підвищення регулюючої ролі ЦБ - важлива передумова успіху. Необхідно надати йому необхідну самостійність у здійснені гр. політики, законодавчо закріплену можливість контролювати канали, за якими виникає збільшення гр. обігу в країні, в той же час забезпечив погодження його заходів із загальною політикою уряду.

В умовах ек. кризи, нерозвинених ринкових відносин, слабкості грошової і кред.-фін. С-ми ЦБ неминуче буде користуватися жорстокими адмін. методами регулювання, і тільки в перспективі - перехід до непрямого регулювання, в тому числі через встановлення цільових орієнтирів.