16.5 Регіональні інтеграційні формування в Азії

Оскільки Азія є найбільшою частиною світу, то не дивно, що інтеграційні процеси тут відбуваються надто неоднозначно. Порівняно давно в Азії існує торгово-економічне об'єднання Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН). Вона була створена у 1967 році в складі Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду, Філіппінів. У 1984 році до АСЕАН вступив Бруней, а в 1995 році - В'єтнам.

Офіційними цілями АСЕАН проголошені такі, як сприяння економічному зростанню, соціальному прогресу і культурному розвитку країн-членів.

Система управління представлена вищим органом - Нарадою міністрів закордонних справ і постійним Секретаріатом АСЕАН з місцем перебування у Джакарті (Індонезія).

188

Специфіка діяльності АСЕАН відзначається тим, що її учасниці фактично є одночасно членами інших регіональних об'єднань , а також наявністю двосторонніх договірних зобов'язань між АСЕАН та США.

Слід відмітити , що АСЕАН являє собою сьогодні найбільш ефективну структуру в Азійсько-тихоокеанському регіоні.

За 33 роки існування вона досить успішно сприяла формуванню субрегіону вільної торгівлі, хоча частка взаємної торгівлі його країн в загальному обсязі їх зовнішньоторгового обороту не перевищує 20-22%. Після 2000 року АСЕАН планує знизити мита до 5% з 38 тисяч найменувань товарів і створити систему безмитної торгівлі, свого роду "спільний ринок". Широко працюють ці країни і в напрямку створення спільних підприємств. Значний вплив на країни АСЕАН має Японія, котра закуповує тут сировину для виробництва і реекспортує в ці країни готові вироби.

У 1985 році було створено Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК). До неї ввійшли: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівська Республіка, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка. Метою створення цього угрупування є сприяння багатосторонньому співробітництву південноазіатських країн в економічній, соціальній і культурній сферах. Лідером цього угрупування є Індія, а головною особливістю регіону - багатство ще не вичерпаних природних та значні трудові ресурси.

Асоціація Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС ) створена в 1989 році. Як оформлене регіональне інтеграційне угрупування АТЕС тільки складається, в ^ ньому робляться інтенсивні пошуки схем співробітництва. Сьогодні моделі північноамериканської й азіатсько-тихоокеанської інтеграції відрізняються від західноєвропейської. Якщо в Західній Європі процес інтеграції йшов від створення єдиного ринку до економічного, валютного і політичного союзу, що супроводжувалося формуванням і укріпленням наднаціональних структур, то у зазначених регіонах інтеграційні процеси охоплюють, насамперед, мікрорівень на базі транснаціональних корпорацій.

Зараз АТЕС включає 18 держав Азії, Північної і Південної Америки:

Канаду, США, Мексику, Нову Зеландію, Австралію, Папуа - Нову Гвінею, Бруней, Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Південну Корею, Тайвань, КНР, Японію, Чилі.

Система управління в АТЕС включає 10 робочих груп, секретаріат, спеціальний комітет з торгівлі та інвестицій. Разом з тим АТЕС не має механізму прийняття рішень і багато в чому зберігає риси консультативної групи.

Особливість АТЕС полягає в географічній належності країн, які входять в Асоціацію в тому, що вони знаходяться на величезних відстанях одна від одної й об'єднані лише виходом до Тихого океану.

189.

Особливість АТЕС, з економічної точки зору, полягає в тому, що до неї входять як найбільші промислове розвинуті країни ( США, Японія, Канада, Австралія ), так і такі держави, що поступаються їм багато в чому, як Мексика, Чілі, КНР та інші. На АТЕС приходяться 55% світового ВВП, 40% світової торгівлі, більше 40% населення земної кулі.

На зустрічах учасників АТЕС в Сіетлі в 1993 році й в Богорі в 1994 році були розроблені програми лібералізації торгівлі (регіональної й глобальної); створення сприятливих умов для іноземних інвестицій;

співробітництва в області технологій; заходи митного роззброєння і створення зон вільної торгівлі до 2000 року ( для менш розвинутих країн -до 2020 року).

В листопаді 1995 року лідери 18 країн на зустрічі АТЕС в Осаці (Японія) не змогли прийти до домовленості про конкретний "план акцій" з реалізації поставлених у 1994 році цілей. В АТЕС існують серйозні розбіжності між "азіатськими" і "неазіатськими" учасниками угрупування. Роком пізніше, у листопаді 1996 року в Манілі на Філіпінах учасники АТЕС змогли домовитись про координацію індивідуальних і спільних планів лібералізації ринків товарів та послуг.

Було підтверджено прагнення створити до 2020 року зону, вільну для переміщення товарів і капіталів, зберегти мораторій на вступ нових членів до кінця сторіччя. В цілому АТЕС. можна оцінити як угрупування "відкритої економічної інтеграції", заявку на вступ до якої подали Росія, Індія, Пакистан, Монголія, Колумбія, Еквадор.

В 1992 році створено Організацію економічного співробітництва Центрально-Азіатських держав (ОЕС-ЕКО) до якої ввійшли Іран, Пакистан, Туреччина.