16.2 Інтеграційні процеси у Європі

Найбільш завершених форм інтеграційні процеси набули в Західній Європі. Це викликано цілим рядом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. До внутрішніх чинників слід відносити такі:

• порівняно мала територія Європи, а звідси і просторова близькість країн;

• обмеженість ресурсів;

• широкі транспортні можливості;

• потяг до розширення ринку з боку національних підприємств;

• взаємопроникнення капіталу.

Зовнішні чинники - це, насамперед, засилля з боку економіки США, а пізніше Азіатсько-тихоокеанського регіону на чолі з економікою Японії, а також політичне протистояння з США і особливо з країнами "соціалистичного табору".

Разом з тим, є певні чинники, які дуже заважають процесу інтеграції західноєвропейських країн:

• національні стратегічні інтереси;

• конкуренція між фірмами та організаціями країн, які інтегруються;

• націонал-патріотичні погляди населення.

Найбільш яскраво інтеграційні процеси проявились у Західній Європі в другій половині 20-го сторіччя в зв'язку з появленням нових тенденцій у сфері інтернаціоналізації виробництва. В пошуках підвищення ефективності національного виробництва шість країн Західної Європи (ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург) у січні 1957 року підписали Римський договір. Інтеграційна політика, згідно замислу учасників договору, була направлена на створення сприятливих умов для економічного співробітництва господарюючих суб'єктів, на поступове знищення мит на ввіз товарів, розвиток передумов для вільного переливу капіталу, послуг та робочої сили.

182

У грудні 1969 року в Гаазі було прийнято рішення про розширення співробітництва і поглиблення інтеграції. З 1973 року до нього вступили Великобританія, Данія, Ірландія; В 1981 році - Греція; в 1986 - Іспанія і Португалія; в 1995 році - Австрія, Швеція, Фінляндія. Сьогодні Європейський союз являє собою інтеграційне угрупування, яке включає 15 держав. Кандидатами на членство в ЄС є 10 держав Центральної та Східної Європи, Мальта і Кіпр. У 1995 році Турція заключила митний союз з Європейським Союзом.

До 1 листопада 1993 року провідне інтеграційне угрупування західноєвропейських країн називалося Європейським співтовариством, яке виникло в результаті злиття у 1967 році трьох раніше самостійних регіональних організацій, які створили спільні керівні органи та єдиний бюджет: Європейське об'єднання вугілля і сталі. Європейське співтовариство з атомної енергії, Європейське економічне співтовариство.

Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) було створено в 1952 році з утворенням спільного ринку вугілля, залізної руди, металургії. Були відмінені всі мита і кількісні обмеження імпорту та експорту. У торгівлі з країнами, які не входили в ЄОВС, були введені Єдині мита на імпорт вугілля і сталі. До складу ЄОВС ввійшли ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) було створено згідно римського договору про створення ЄЕС ("спільного ринку"). Цілями ЄЕС були визначені:

• зняття торгових обмежень між країнами-членами;

• встановлення єдиного загального тарифу в торгівлі з третіми країнами;

• забезпечення вільного пересування капіталів, послуг і робочої сили;

• узгодження і проведення єдиної політики у сфері сільського господарства, транспорту, енергетики;

• уніфікація і гармонізація податків;

• створення валютного союзу.

Для реалізації ідеї "спільного ринку" Комісія ЄС розробила 300 програм усунення перепон в торгово-економічнму обміні між країнами ЄС. До середини 90-х років ці перепони були в основному усунені.

Європейське співтовариство з атомної енергетики (Євроатом) було створено в 1958 році країнами, які в 1957 році підписали Римський договір. Цілями Євроатома були названі:

• контроль за використанням радіоактивних матеріалів;

• проведення науково-дослідних робіт;

• обмін технічною інформацією;

• спільне будівництво підприємств атомної енергетики.

183

У грудні 1991 року та лютому 1992 року були підписані договори про формування економічного і валютного союзів (Маастрихтські угоди), в результаті чого в ЄС введена єдина валюта "євро" і єдиний центр формування валютної і грошово-кредитної політики - Центральний банк і Європейська система центральних банків по типу Федеральної резервної системи США.

З 1 листопада 1993 року після вступу в силу Маастрихтських угод Європейський союз отримав цю' назву офіційно. Зараз в ЄС практично завершилось створення основ єдиного ринку і системи міждержавного управління. Країни' підійшли впритул до завершеного економічного, валютного і політичного союзів.

Сьогодні ЄС об'єднує більше 300 млн. чоловік, що складає 7% населення планети. На частку ЄС приходиться 19,4% ВНП та 18,6 % світової торгівлі.

Механізм функціонування ЄС базується на політико-правовій системі управління, котра складається як зі спільних наднаціональних та міждержавних органів, так і з елементів національно-державного регулювання.

Крім ЄС в Європі у 1960 році виникла ще одна організація на основі підписаної в Стокгольмі конвенції - Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Це торгово-економічне об'єднання, створене за ' ініціативою Великобританії як відповідь на створення Спільного ринку. В момент створення в ЄАВТ ввійшли: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція. З 1961 року до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоціативного члена. В 1970 році учасницею ЄАВТ стала Ісландія. В 1973 році з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія, в 1986 році - Португалія, а в 1995 році - Австрія, Швеція і Фінляндія. Сьогодні членами ЄАВТ є Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.

Основу ЄАВТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі відмінені мита і кількісні обмеження, однак відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава проводить самостійну торгову політику по відношенню до третіх країн, товари з цих країн можуть вільно переміщатись всередині ЄАВТ (крім промислових товарів з ЄС). Розширюється співробітництво в сфері науки і техніки, охорони навколишнього середовища.

Асоціація не ставить на меті створення економічного і валютного, а. тим більше політичного союзу.

Діяльністю ЄАВТ керує Рада у складі ради міністрів чи постійних глав делегації. В її завдання входить розробка рекомендацій і виконання урядами країн-членів угод, укладених в рамках асоціації. Рішення та рекомендації вимагають, як правило, одностайності. Поточними справами керує Секретаріат. Штаб-квартира знаходиться у Женеві.

На відміну від ЄС:

184

• в ЄАВТ немає наднаціональних органів; вищим керівним органом є консультативна Рада, в якій кожна країна має один голос;

• режим вільного безмитного товарообороту в рамках ЄАВТ діє тільки по відношенню товарів і не поширюється на сільгосппродукцію;

• за кожною країною-членом ЄАВТ зберігається зовнішньоторгова автономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами;

• в ЄАВТ не існує єдиного митного тарифу.

Найбільш тісні зв'язки ЄАВТ має з ЄЄ. В 1991 році ЄС та ЄАВТ підписали угоду про створення Європейського економічного простору (ЄЕП). У відповідності з досягнутими домовленостями з 1 січня 1993 року країни-члени ЄАВТ стали включати в свої національні законодавства законодавчі акти ЄС, які стосуються вільного руху товарів, капіталів і послуг, а також політики ЄС в області конкуренції.

Інтеграція ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство ЄАВТ не змогло б витримати конкуренції з боку ЄС.

У Центральній та Східній Європі зародилися або зароджуються й інші інтеграційні угрупування. Так, на території Центральної Європи створено Центральну Європейську ініціативу. У причорноморській зоні створено Чорноморське економічне товариство, яке навіть заснувало Чорноморський банк реконструкції та розвитку. Прибалтійскі країни об'єдналися в Союз Балтійських держав (Балтію). Ряд країн - республік колишнього Радянського Союзу об'єдналось у Союз Незалежних Держав (СНД). Розробляються також перспективні проекти створення малих регіональних зон прикордонного співробітництва (Карпатський Єврорегіон).