11.4 Регулювання міжнародних міграційних процесів

Регулювання міжнародних міграційних процесів відбувається на різних рівнях з використанням для цього різноманітних засобів. Розрізняють міжнародне адміністративно-правове регулювання та міжнародне економічне регулювання міграційних процесів

Адміністративно-правове регулювання міжнародної трудової міграції включає такі заходи:

• встановлення правових норм, які згладжують спірні проблеми даного процесу;

• встановлення міграційних квот;

• встановлення рамок можливостей мігрування (кримінальні норми). Економічне регулювання міжнародних трудових процесів полягає

У^:

• встановленні митних внесків чи бар'єрів;

• встановленні відповідних візових ставок;

• регулюванні заробітної плати мігрантів;

• запровадженні різного роду штрафів.

За кількістю суб'єктів, які регулюють міжнародні трудові міграції розрізняють одно-, дво- і багатостороннє міжнародне регулювання.

Одностороннє міжнародне регулювання представляє собою державне регулювання міграційних процесів відповідно до власних інтересів і без обов'язкового узгодження з іншими державами.

Двостороннє міжнародне регулювання полягає у регулюванні міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод. Саме така форма регулювання є однією з найбільш ефективних.

Багатостороннє регулювання міжнародних міграційних процесів базується на підписанні міжнародних угод та конвенцій на загальносвітовому рівні, а також домовленостях, які приймаються в межах окремих інтеграційних угрупувань. Провідну роль в рамках багатостороннього регулювання грають міжнародні організації. Особливо такі, як Фонд народонаселення ООН та Міжнародна організація праці. ЮНЕСКО відає питаннями підготовки кадрів для світової економіки та підвищенні кваліфікаційного рівня трудових ресурсів світу. Всесвітня організація охорони здоров'я займається питаннями, пов'язаними із здоров'ям мігрантів. Світова організація інтелектуальної власності, із свого боку, регламентує забезпечення прав мігрантів-фахівців на їхню інтелектуальну власність. В останні роки зростає роль Міжнародної організації з міграції, яка намагається охопити всі основні проблеми регулювання міжнародної трудової міграції.

121

Однак головною особливістю міжнародного регулювання міграційних процесів є те, що пріоритети в цій сфері все-таки віддаються державам, а тому двосторонні міждержавні угоди набули найбільшого поширення.

11.5 Міжнародна організація праці

Міжнародна організація праці (МОП) була створена в 1919 році, а з 1946 року вона є спеціалізованим закладом ООН. МОП об'єднує більше 160 країн. Україна є членом даної організації, але не всі її документи підписала. Згідно Статуту, основними завданнями МОП є:

• захист інтересів і прав трудящих;

• підвищення життєвого рівня трудящих;

• покращення умов праці;

• захист від професійних захворювань;

• надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;

• захист прав працівників-мігрантів;

• сприяння покращенню соціального стану мігрантів. МОП займається розробкою міжнародних конвенцій, міжнародних договорів із спеціальних питань і рекомендацій з питань умов праці та життя працюючих, які в сукупності складають "Міжнародний кодекс праці". Ряд конвенцій спеціально присвячені регулюванню прав трудових мігрантів. Зокрема в одній з них стверджується, що держави-члени МОП зобов'язані зберігати за місцем проживання працівника-мігранта права на отримання соціальних виплат, зароблених на місці найму (в тому числі за кордоном). Зазначені виплати включають: оплату медичного обслуговування; грошову допомогу при хворобі, материнству, інвалідності, старості, втраті годувальника, у випадку каліцтва, у випадку професійного захворювання; виплати у випадку безробіття та на сім'ю.

Вищим керівним органом МОП є Генеральна конференція МОП, яка збирається раз на рік. Головним виконавчим органом є Адміністративна рада МОП, яка обирається на Генеральній конференції на трьохрічний термін. Поточну роботу веде постійно діючий секретаріат МОП -Міжнародне бюро праці. Штаб-квартира МОП знаходиться в Женеві (Швейцарія).

122