10.1 Суть міжнародного науково-технічного співробітництва та його структура

Виділити структуру функціонування і розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва (МНТС) з поміж інших форм міжнародних економічних відносин досить важко. Це пов'язано з тим, що МНТС знаходиться у тій частині міжнародних економічних відносин, яка перетинається з наукою і технікою. Тому важко визначити межу, де б закінчувалось виробниче співробітництво і починалося б науково-технічне. Також нелегко визначитися куди віднести підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних працювати з високотехнологічним обладнанням та створювати його. Ще більше переплетіння помітне між міжнародним науково-технічним співробітництвом і міжнародною торгівлею, особливо послугами. Якщо взяти міжнародний інжиніринг, який відноситься до МНТС, то видно, що за формою це економічне явище є послугою.

Беручи до уваги умовний характер виділення міжнародного науково-технічного співробітництва, можна запропонувати таке його визначення. МНТС є формою міжнародних економічних відносин, яка являє собою систему економічних зв'язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, торгівлі та послугової діяльності й існує на основі спільних, наперед вироблених і узгоджених намірів, які закріплені у міжнародних економічних договорах і угодах.

Міжнародне науково-технічне співробітництво досить складне за своєю структурою і включає такі сфери та види діяльності:

1. Створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень, кооперацію під час їх реалізації.

2. Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічною документацією, патентами, ліцензіями, поглиблення та вдосконалення співробітництва в сфері науково-технічної інформації.

3. Міжнародний інжиніринг, співробітництво в проведенні допроектних досліджень, складанні проектів та консультації під час їх виконання.

106

4. Співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів, тісні міжнародні зв'язки між вищими навчальними закладами.

5. Проведення міжнародних наукових і науково-технічних конференцій, симпозіумів, семінарів.

6. Вирішення окремих важливих наукових та науково-технічних проблем шляхом спільного планування між зацікавленими країнами, розробка науково-технічних прогнозів.

7. Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій, лабораторій, конструкторських бюро тощо.

8. Проведення міждержавних нарад і взаємних консультацій з

питань науково-технічної політики.

На сьогодні пріоритетними напрямками розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва є:

• автоматизація, роботизація, електронізація виробничих процесів;

• мирне використання атомної енергії;

• створення і використання нових видів конструкційних матеріалів;

• розширення практичного використання досягнень біотехнології та генної інженерії;

• дослідження космосу.

10. 2 Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій

Інтелектуальна власність - це відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної діяльності. В широкому розумінні предметом або об'єктом інтелектуальної власності називають новітні технології. Взагалі ж до об'єктів інтелектуальної власності відносяться: наукові відкриття; винаходи; виробничий та інший досвід, ноу-хау; дослідні або промислові зразки устаткування, апаратури, інструментів, технологічних ліній; технічна документація; способи виробництва; технологічні процеси тощо.

З юридичної точки зору інтелектуальна власність являє собою володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об'єкта інтелектуальної власності. Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент, тобто документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Патент захищає права його власника не тільки від місцевих, а й від іноземних конкурентів, і хоча він діє, насамперед, на території тієї країни,

107

де видавався, між країнами укладаються угоди з патентування, які розширюють територію захисту.

Патентоспроможність винаходу визначається такими критеріями, як новизна, наявність винахідницької творчості, здатність бути застосованим у практичній діяльності.

У випадку, коли об'єктом патенту є виріб, то нікому, крім власника патенту, не дозволяється виготовляти його, пропонувати до продажу, застосовувати, вводити в обіг.

Якщо ж об'єктом патенту є спосіб, то нікому, крім власника патенту не дозволяється:

• застосовувати цей спосіб;

• пропонувати його до використання комусь;

• пропонувати до продажу, застосовувати, вводити в обіг, експортувати продукт, безпосередньо виготовлений даним способом.

Патентний захист має дуже важливе значення для реалізації продукції. Патент дозволяє:

1. Розширити вибір засобів конкурентної боротьби.

2. Усунути з ринку чи ослабити конкурента.

3. Отримати виключне право на комерційне використання продукту.

4. Стимулювати попит на продукт, оскільки посилання в рекламі на патент дає більший ефект, ніж проста характеристика якостей продукту.

5. Отримати базу для продажу ліцензії.

Разом з тим, у ряді випадків застосовувати патентний захист неможливо. Так дія патенту не розповсюджується:

1. На використання винаходу для приватних індивідуальних цілей, для проведення дослідів на борту транспортних засобів, які тимчасово знаходяться на території дії патенту, але належать країні, на яку патент не розповсюджується.

2. На тих осіб, які до моменту подання заявки на патент використовували винахід чи зробили для цього необхідні приготування (це так зване право попереднього користування).

3. На ті випадки, коли уряд приймає рішення про відчуження патенту для використання його в інтересах держави ( у цих випадках власник патенту має право на відповідну співставну винагороду). Нерідко зустрічаються випадки, коли винахідники не подають заявки на патент. Основними причинами цього є:

•труднощі, які виникають зі встановленням факту порушення патенту та висока вартість актів, направлених проти порушень патентів;

•надзвичайно довга і складна процедура подання заявок;

• високе патентне мито та високі гонорари нотаріальних повірених;

• короткий життєвий цикл виробу або технологічного процесу;

108

•високий рівень промислового шпіонажу.

Міжнародне патентування зустрічається з певними труднощами, що пов'язано з різними правилами щодо патентування в різних країнах. Так, у США Патентне бюро, згідно з патентним правом видає патент винахіднику, першовідкривачу і при цьому час подання заявки не грає ролі. У європейських країнах патент видається тому, хто перший подав заявку, він і визнається винахідником.

Також існують розбіжності між країнами у термінах подання заявок та термінах дії патентів.

Крім розбіжностей патентних законів і права в різних країнах, дуже важливою проблемою міжнародного патентування є швидкий розвиток технологій, тому, що зволікання з впровадженням нових запатентованих виробів чи технологій призводить до значних збитків, оскільки з'являються новіші, більш продуктивніші вироби чи технології.

Об'єктом інтелектуальної власності не пов'язаним з патентуванням є ноу-хау (англ. "знаю як"). Під ноу-хау розуміють сукупність технічних, економічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок, виробничого чи іншого досвіду, які є необхідними для організації того чи іншого виду діяльності, але не запатентовані. Іншими словами ноу-хау є узагальнюючий термін для різноманітних секретів виробництва, повністю або частково конфіденційних знань, відомостей науково-технічного, економічного, адміністративного, фінансового чи методологічного характеру, використання яких забезпечує повні переваги фізичній чи юридичній особі, що їх здобули чи ними оволоділи.

У світі широко розповсюджений обмін ноу-хау і новими технологіями. Можливо виділити такі основні форми передавання технологій:

1. Продаж патентів.

2. Міжнародне ліцензування.

3. Міжнародний інжиніринг.

4. Спільне проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, науково виробнича кооперація суб'єктів з різних країн.

5. Іноземні інвестиції у вигляді технологічних потоків, особливо прямі • інвестиції, які здійснюються транснаціональними корпораціями у свої структурні підрозділи з метою їх будівництва, реконструкції чи модернізації.

!б. Створення комп'ютерних банків даних про різні наукові та технічні досягнення, а також видання різного роду довідникової та ?, іншої інформаційної літератури.