Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mig.econ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
21.12.2018
Размер:
1.1 Mб
Скачать

12.5 Основні інструменти регулювання міжнародних торгових відносин

Загалом регулювання міжнародних торгових відносин здійснюється на трьох рівнях:

• на рівні підприємств;

• на рівні держав і державних органів;

• на рівні міжнародних організацій.

Стратегічним завданням підприємства у цій сфері є вибір оптимальної організаційної структури зовнішньоекономічних зв'язків. Оптимальність структури зумовлена такими чинниками:

1) Характером виробничої спеціалізації фірми,

133

2) Розміром фірми,

3) Схемою організаційної будови і формою управління,

4) Зовнішнім середовищем функціонування,

5) Рівнем розвитку експорту/імпорту.

Для роботи на зовнішніх ринках фірми-виробники мають власний зовнішньоторговельний апарат - систему органів і служб, які об'єднані функцією управління процесом реалізації та закупівлі товарів за кордоном. Залежно від розмірів та можливостей фірми зовнішньоторговельний апарат може мати вигляд:

1. Вбудованого експортного відділу, який повністю організаційно залежить від відділу збуту.

2. Спеціального експортного відділу, незалежного від відділу збуту. Даний відділ займається забезпеченням регулярних експортних/імпортних операцій, планово-аналітичною роботою, рекламно-інформаційною, кредитно-розрахунковою, транспортно-комунікаційною діяльністю.

3. Експортних дочірніх компаній. Вони здійснюють цілий комплекс заходів, направлених на реалізацію товару фірми-виробника за узгодженими з нею цінами, зберігають юридичну самостійність і тому самостійно відповідають перед покупцями за свої зобов'язання.

Важливу роль у зміцненні позицій національних фірм на світовому ринку відіграє держава, державні методи регулювання зовнішньоекономічною діяльністю, експортна політика держави. Остання полягає в тому, що з одного боку, держава безпосередньо здійснює процеси фінансування, організації, інформаційного забезпечення та заохочення національного експорту, а з іншого - постійно удосконалюється система заходів непрямого впливу держави на рівень конкурентоспроможності національних товарів. Для цього держава:

• зміцнює науково-технічну та виробничу базу;

• здійснює регламентації у сфері стандартів і якості;

• допомагає фірмам в кадровому забезпеченні тощо. Хоча експортна політика різних держав і відрізняється, має певні національні особливості, можна виділити спільні форми стимулювання експорту:

1. Державне та змішане приватно-державне регулювання експорту.

2. Надання для фірм, які експортують свою продукцію в країни, що розвиваються, коштів каналами допомоги.

3. Державне страхування експортних кредитів.

4. Організаційне та інформаційне сприяння з боку держави в експорті.

5. Виділення субсидій на експорт.

134

Останні заходи дозволяють експортеру значно знизити ціну на товар, який експортується, і часто продавати його нижче собівартості. Це надає експортерам субсидованих товарів необгрунтовані переваги і тому в практиці міжнародної торгівлі розглядається як недобросовісна конкуренція. При ГАТТ/СОТ навіть існує Угода про субсидії та компенсаційні мита, в якій це питання регулюється.

Для регулювання у сфері зовнішньої торгівлі держава проводить певну державну політику, з використанням цілого ряду інструментів (заходів). Загалом ці інструменти можна поділити на дві групи: тарифні й нетарифні. Тарифні заходи безпосередньо пов'язані з митними зборами. Мито являє собою збір коштів, який виконує функцію податку і стягується при перетині товаром митниці. Мито підвищує ціну імпортованих/ експортованих товарів і тим самим впливає на обсяг та структуру зовнішньоторговельного обороту.

Митним тарифом називають систематизований перелік митних зборів, які накладають на товари при імпорті чи експорті. Митні тарифи включають декілька колонок ставок збору:

І. Колонка максимальних (генеральних) мит.'Застосовується для товарів з країн, з якими немає торговельного договору.

II. Колонка мінімальних мит. Застосовується для товарів з країн, з якими укладено торговельний договір.

III. Колонка преференційних мит. Застосовується для певних товарів

та за спеціальними угодами. Мита бувають трьох видів:

Адвалерні, тобто такі, що стягуються у відсотках від цини товару.

Специфічні, тобто такі, що стягуються у визначеній грошовій сумі з маси, обсягу або штуки товару.

Змішані.

Нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі можна поділити на декілька категорій.

До першої, найчисельнішої, відноситься більше половини заходів нетарифного регулювання, які безпосередньо направлені на обмеження експортно-імпортних операцій з метою захисту певних галузей чи сфер національної економіки. Серед цих заходів слід виділити:

1. Ліцензування зовнішньоторговельної діяльності. Ліцензійна система передбачає, що держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторговельні операції з певними товарами, які внесено до списків, як такі, що ліцензуються, за імпортом чи експортом. Ліцензія експортна (імпортна) - це належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого терміну певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій чи кредитування.

Загалом основні види ліцензій можна звести до двох типів:

135

автоматична (генеральна) ліцензія дозволяє безперешкодний ввіз/вивіз товарів, що внесені до списку, протягом зазначеного терміну;

неавтоматична (разова індивідуальна) ліцензія дозволяє імпорт чи експорт товару певного виду конкретному експортеру/ імпортеру із вказівкою кількості товару, його вартості, країни його походження або призначення, а інколи і митного пункту, через який повинно здійснюватися переміщення товару.

На наддержавному рівні використання ліцензування зовнішньо­торговельних операцій регулює ГАТТ/СОТ.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]