13.8 Страхові послуги на світовому ринку

Страхування є особливою формою економічних відносин, які мають послуговий характер і виникають в результаті створення (за рахунок внесків учасників економічних відносин) цільових фондів для відшкодування збитків, що сталися в результаті стихійних та випадкових дій природи чи людини. У випадку настання страхової події визначається величина збитків і в залежності від страхової суми виплачується потерпілому страхове відшкодування.

В сфері страхування діють різні види страхових компаній, які в основному мають акціонерну форму. Основними з них є:

1. Публічні страхові компанії - це акціонерні компанії, акції яких котируються на біржі і вільно продаються та купуються.

155

2. Приватні страхові акціонерні компанії - це компанії, акції яких належать певному колу осіб і можуть передаватись або перепродаватись акціонерам компанії чи іншим особам тільки з дозволу Правління з врахуванням благонадійності особи, котра купує акції.

3. Державні страхові компанії - це страхові компанії, контрольним пакетом акцій яких володіє держава. В основному вони створюються для проведення специфічних видів страхування або для запобігання відпливу валюти по каналах страхування та перестрахування.

Так, у багатьох країнах спеціалізовані державні компанії здійснюють страхування експортних кредитів з метою заохочення експорту. Також за законодавством вони є співстрахівниками або перестрахівниками по відношенню до недержавних компаній. Це робиться з метою найповнішого використання місткості страхового ринку та запобігання відпливу валюти за кордон.

Страхування ризиків у зовнішньекономічній діяльності пов'язане з вирішенням проблем захисту валютних інтересів країни, які охоплюють експортно-імпортні операції, національні майнові інтереси за кордоном, майнові інтереси іноземних фізичних та юридичних осіб у країні, діяльність інших спільних підприємств, туризм тощо. В сфері міжнародних економічних відносин страхування в основному виступає як інструмент відшкодування збитків і втрат, які виникають в процесі транспортування вантажів. Основні положення такого страхування знайшли своє відображення у базисних умовах поставок товарів, які містяться у Міжнародних правилах з тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС".

Основними видами страхування у сфері міжнародних відносин є:

• страхування життя від нещасних випадків та на випадок хвороби;

• майнове страхування та страхування від вогню і стихії;

• сукупність видів морського страхування;

• авіаційне страхування;

• страхування будівельно-монтажних ризиків;

• страхування атомних і космічних ризиків;

• страхування експортних кредитів;

• перестрахування;

• хеджирування.

Хеджируванням називається форма страхування ціни і прибутку при укладанні ф'ючерсних угод на міжнародних біржах, коли продавець (покупець) одночасно продає (купує) відповідну кількість ф'ючерсних контрактів.

156

13.9 Міжнародний туризм

Міжнародний туризм являє собою багатопланову систему послугових заходів, які направлені на задоволення потреб осіб, котрі є представниками одних країн і знаходяться в інших країнах з короткотерміновим відвідуванням.

Розрізняють такі основні види міжнародного туризму.

1. Рекреаційний туризм. Метою даного виду туризму є проведення екскурсій, лікування, відпочинок, заняття спортом та відвідування спортивних змагань. На частку рекреаційного туризму приходиться понад 70 % всіх міжнародних туристичних поїздок, він є наймасовішим видом туризму.

2. Науковий туризм. Його метою є відвідування міжнародних наукових конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів тощо. Нерідко даний вид туризму супроводжується екскурсіями по країні перебування, відпочинком. Тобто він частково пересікається з рекреаційним туризмом.

3. Діловий туризм - це поїздки з метою налагодження та підтримання ділових стосунків, а саме: підготовка і укладання' угод, відвідування міжнародних ярмарків і виставок, наради ділового характеру. Даний вид туризму є найдинамічнішим і високоприбутковим.

Слід відмітити, що до туризму не відноситься відвідування іншої країни, навіть на короткий термін, якщо особа займається у цій країні професійною діяльністю і отримує за це платню. Міжнародні послугові заходи вимагають:

• організацію туристичних поїздок;

• продаж путівок і турів;

• надання послуг, пов'язаних з розміщенням і харчуванням туристів;

• організацію пересування туристів по країні;

• організацію відвідування закладів культури, торгівлі, розваг тощо;

• організацію реклами, доведення до туристів інформації.

Інфраструктурою міжнародного туризму є система туристичних компаній, фірм, бюро, готелів, кемпінгів, ресторанів, музеїв, культурних і спортивних закладів, курортів тощо.

Витрати туриста під час міжнародної подорожі в середньому розподіляються наступним чином:

• на харчування і проживання — до 70 %;

• на пересування по країні — до 8 %;

• на решту потреб і занять — приблизно 22 %. Найбільш привабливою для іноземних туристів є Франція. Її відвідують до 40 млн. чол. на рік. Позитивне сальдо Франції від

157

туристичного бізнесу складає в середньому приблизно 6 млрд. доларів США.

Іспанію щорічно відвідують до ЗО млн. чол. Її позитивне сальдо між експортом та імпортом туристичних послуг досягає до 13 млрд. доларів, тобто доходи від туризму складають третину усього експорту країни. Аналогічну частку в експорті мають доходи від туризму в Австрії.

Серед розвинених країн найгірша ситуація з експортом туристичних послуг склалася у Японії та Німеччині. Негативне сальдо між експортом та імпортом туристичних послуг щорічно складає у Японії приблизно 20 млрд. доларів, а Німеччині — до 15 млрд. доларів США. Щорічно Японію відвідують лише приблизно 2 млн. чоловік.

Серед країн, що розвиваються, найбільше позитивне сальдо від туристичного бізнесу має Таїланд — приблизно 3 млрд. доларів США на рік. Половина валового внутрішнього продукту Багамських островів створюється за рахунок іноземного туризму.

На міжнародному рівні регулюванням послугових відносин у сфері туризму займається Світова туристична організація.

158