9.4 Галузеві аспекти міжнародного виробничого співробітництва

Міжнародне виробниче співробітництво розвивається у багатьох галузях, однак є ряд галузей, де таке співробітництво має дуже велике значення для всієї світової економіки.

Так, на розвиток міжнародного співробітництва у сфері енергетики помітно впливає обмеженість паливних ресурсів і їх нерівномірний розподіл між країнами світу.

Структура світового споживання паливно-енергетичних носіїв в 1999 році має такий вигляд:

• на частку нафти приходиться 38,1%;

• вугілля - 32,2%;

• газу - 24,5%;

• електроенергію ГЕС та АЕС - 4,2%;

• інші види носіїв - 1%.

Крім того, що основні паливно-енергетичні ресурси досить обмежені, вони мають таку спільну рису, як невідновлюваність. Тому науковці світу інтенсивно працюють над проблемами пошуку нових енергетичних джерел. І в цій галузі також розвивається міжнародне співробітництво.

Основними напрямками розвитку НТП в енергетичній сфері є:

1. Відкриття і використання нових видів і джерел енергії.

2. Автоматизація і підвищення енергоозброєності світової економіки.

3. Розширення застосування ЕОМ у розвідуванні, добуванні і первинній переробці палива.

4. Добування палива у важкодоступних регіонах.

5. Розробка і застосування в сфері споживання різного роду енергозберігаючого устаткування і технологічних схем, орієнтованих на економію енергії.

Співробітництво у сфері енергетики, як і в інших областях, привело до створення ряду міжнародних організацій та об'єднань. Найпомітнішими з них є такі організації, як Міжнародне агентство з атомної енергії та Організація країн-експортерів нафти.

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) була заснована у 1960 році з метою захисту інтересів основних нафтовидобувних країн Азії, Африки і Латинської Америки та координації видобутку та експорту нафти, а також узгодження цін.

До ОПЕК входять Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія.

Розвідані запаси нафти у цих країнах складають приблизно 69% усіх світових запасів. Причому найбільші запаси нафти належать трьом країнам: Саудівській Аравії, Кувейту, Ірану і складають приблизно 43,2% світових запасів, або 62,6% запасів країн-членів ОПЕК.

100

Вищим органом ОПЕК є конференція країн-учасниць, яка скликається двічі на рік. Рішення на ній приймаються на основі консенсусу. Виконавчим органом ОПЕК є Рада директорів. Кожна країна-учасниця призначає директора на два роки, який затверджується конференцією. Безпосередньо роботу по керуванню ОПЕК веде Секретаріат. Штаб-квартира ОПЕК знаходиться у Відні (Австрія).

Деякі розвинуті країни дуже залежать від імпорту нафти, в тому числі із ОПЕК. Зокрема, Японія - на 99,7%; Франція - на 95,8%; ФРН - на 95,4%;

США - на 39,4%.

Ця залежність стимулює розробку різних програм створення альтернативних джерел енергії, що в свою чергу бентежить ОПЕК. Тому країни ОПЕК почали схилятися до консервації власних ресурсів, обмежили видобуток, щоб не втратити частину ринку через високі ціни на нафту. Однак, цей захід не завжди дозволяє досягти бажаного результату, оскільки члени ОПЕК порушують досягнуті домовленості.

В останні роки на світовому ринку нафти посилилась роль таких нових експортерів, як Мексика, Великобританія, Норвегія, Єгипет, Росія, Азербайджан, котрі не входять до ОПЕК.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) є міжнародною міжурядовою організацією, яка входить в систему ООН на правах автономного органу. Агентство створено у 1957 році відповідно рішення Генеральної асамблеї ООН і сьогодні налічує більше 130 країн-членів.

Основними завданнями МАГАТЕ є:

1. Розвиток міжнародного співробітництва у сфері мирного використання атому.

2. Запобігання розповсюдженню ядерної зброї та обмеження гонки ядерних озброєнь, контроль за виконанням Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

3. Обмін і розповсюдження науково-технічної інформації, допомога в дослідженнях в області атомної енергії та її застосуванні.

4. Підготовка національних кадрів для країн, що розвиваються.

5. Розробка норм і правил забезпечення радіаційної безпеки, підвищення безпеки ядерного устаткування та ядерної енергетики.

6. Створення системи оперативного оголошення й надання допомоги на випадок аварії чи неполадок на атомній електростанції, забезпечення найшвидшого надання взаємодопомоги при виникненні небезпечних ситуацій.

Штаб-квартира МАГАТЕ знаходиться у Відні (Австрія). Керівні органи мають такий склад:

• Генеральна конференція представників усіх держав-членів;

• Рада управляючих;

• Секретаріат, який має відділи: гарантій, ядерної енергії та безпеки, наукових досліджень та ізотопів, технічного співробітництва, адміністрацій.

101

На регіональному рівні, свого часу, найвагомішими були Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), створене в 1951 році з метою сприяння і модернізації видобутку вугілля, руди, виплавки металу у країнах Західної Європи, та Європейське співтовариство з атомної

енергії (Євроатом}, створене в 1957 році тими ж країнами з метою об'єднання ресурсів атомної енергії, атомної промисловості і науково-технічного потенціалу в області ядерної фізики та енергетики, а також координації національних програм ядерної енергетики. Ці організації послужили основою для створення Європейського Союзу.

Міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва, як напрямок міжнародного виробничого співробітництва, полягає в дослідженні, розвідуванні та видобутку природних ресурсів, які відіграють роль предметів праці у промисловому виробництві.

Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження (руди, солі, нафта, вугілля, нерудні ресурси тощо) та сировину штучного походження (синтетичний каучук, пластмаса, штучні волокна, штучні алмази тощо).

Міжнародне співробітництво у сировинній сфері розвивається в таких основних напрямках:

1. Співробітництво на світовому ринку чорних металів.

2. Співробітництво на світовому ринку кольорових металів.

3. Світова кооперація у виробництві хімічної сировини.

4. Співробітництво на світовому ринку лісових ресурсів.

5. Міжнародне співробітництво у виробництві штучних сировинних матеріалів.

В останні роки під впливом НТП відбувається структурна зміна у міжнародному співробітництві у сировинній сфері. Помітно скорочується частка одних видів сировини, а виробництво і застосування інших видів сировини зростає. Так,

• в економічний обіг впроваджуються нові види сировини та напівфабрикатів, що робить невигідними і непотрібними традиційно використовувані;

І • створюються матеріали з наперед заданими властивостями;

• в результаті використання штучних матеріалів замість традиційних чорних металів, техніка втратила свою громіздкість і стає компактною, легкою;

• поява супутників зв'язку зробила непотрібними сотні тисяч тонн свинцю;

• електронізація побуту призвела до зростання попиту на кольорові метали;

• все частіше починають застосовуватися досягнення біотехнології. В результаті наведених змін помітно скорочуються іноземні інвестиції в добування чорних металів. Разом з тим зростає попит на мідь, олово,

102

цинк, інші кольорові метали. Тому на їхній видобуток іноземний капітал спрямовується все більше і більше. Також спостерігається тенденція перенесення хімічної промисловості з розвинутих країн у країни, що розвиваються. Але причиною цього є не так зміна в структурі сировини, як посилення екологічного контролю. Подібне стосується й виробництва фармацевтичних препаратів.

Як і в інших сферах, у сировинному виробництві створювалися міжнародні організації картельного типу експортерів первинних товарів (сировини). Більшість з них існувала недовго, але були й конкурентноспроможні асоціації. До них відносяться ЄОВС, урановий картель. З 1947 року успішно функціонує Міжнародна бокситова асоціація (ІБА), до якої входять: Австралія, Гвінея, Гайана, Ямайка, Сьєра-Леоне, Сурінам, Югославія.

Одночасно, держави, які не входять до подібних об'єднань, ведуть з ними запеклу конкурентну боротьбу.

Міжнародне співробітництво у сфері виробництва готової промислової продукції здійснюється у формі міжнародної спеціалізації та кооперації переробного виробництва на різних рівнях господарювання і координується міжнародними організаціями та іншими міжнародними інститутами. .

Під дією НТП структура переробної промисловості постійно змінюється, що веде до змін і в міжнародному співробітництві в цій сфері. В результаті криз 70 - 80-х років значно потерпіли галузі, продукція яких відрізняється матеріале- та енергомісткістю. Відповідно, спостерігався відплив іноземних капіталів з металургії, основної хімії, з транспортного і важкого машинобудування, верстатобудування. В той же час іноземні інвестиції направлялись на розвиток автоматизації та роботизації, вдосконалення технологічного устаткування. Очікується, що загальний парк промислових роботів в розвинутих країнах на початок тисячоліття складатиме до 500 тис. штук, а це потребує значних спільних міжнародних коопераційних зусиль.

Помітно також розширюється співробітництво у виробництві електронно-обчислювальної техніки. Обсяг продажів персональних ЕОМ у розвинених країнах щорічно зростає в середньому на 20%. У цій галузі, та співробітництві усе помітну роль відіграють "нові індустріальні" країни. У західних країнах практично немає фірм, які б при виготовленні ЕОМ не використовували мікросхеми з Таїланду, ще більшого ступеню міжнародна кооперація набула в інтегрованій Європі, де немає жодного більш-менш складного електронного механізму, який був би виготовлений повністю з комплектуючих однієї країни.

У сфері міжнародного співробітництва щодо переробного виробництва активно діють різного роду міжнародні інститути, особливо вони поширені в регіонах. При ООН з 1966 року діє спеціалізований

103

заклад з промислового розвитку ЮНІДО, який сприяє співробітництву країн в даній сфері та індустріалізації країн, що розвиваються.

Згідно статуту даний заклад покликаний вирішувати такі завдання:

1. Вироблення рекомендацій і надання конкретної допомоги країнам у підготовці національних програм індустріалізації з урахуванням ряду чинників — політичних, економічних, соціальних, фінансових, технічних тощо.

2. Посередництво у встановленні контактів між фінансовими, промисловими та урядовими органами промислове розвинених країн з їх партнерами у країнах, що розвиваються.

3. Організація та проведення науково-дослідної роботи з обґрунтуванням промислових проектів, в першу чергу, в переробних галузях.

4. Організація обміну досвідом управління промисловими підприємствами та надання інформації з різних напрямів розвитку технологій.

5. Надання допомоги у підготовці національних наукових і

технічних кадрів. Керівними органами ЮНІДО є:

• Генеральна конференція;

• Рада з промислового розвитку;

• Комітет з програмних і бюджетних питань;

• Секретаріат.

Штаб-квартира ЮНІДО знаходиться у Відні (Австрія). При ЮНІДО діє Банк промислової та технологічної інформації, який має тісні зв'язки з подібними регіональними та національними банками.

Міжнародним агропромисловим співробітництвом називають міжнародне співробітництво на різних рівнях господарювання, пов'язане з аграрним виробництвом, з виготовленням засобів праці для сільського господарства, з переробленням агросировини та реалізацією агропродуктів.

Коопераційні зв'язки між країнами виникають як в масштабах всього агропромислового комплексу (ЄС), так і в межах його окремих елементів. Між розвинутими країнами спеціалізація та кооперація здійснюються більш-менш рівномірно, а між розвинутими та країнами, що розвиваються

• дещо однобоко. Певна невигідність такої спеціалізації примушує країни, що розвиваються, створювати в даній сфері міждержавні організації картельного типу. Так, у виробництві каучуку існує угода між Малайзією, Індонезією, Таїландом та Шрі-Ланкою. У виробництві чаю — між Індією та Шрі-Ланкою. Кави — між Бразилією та Колумбією. Значну роль у світі грає картельний зв'язок між США, Канадою та Австралією у виробництві зерна. Разом з тим, більшість країн світу до певної міри самостійно забезпечують себе основними продовольчими товарами, тому

104

сільське господарство не є добротним грунтом для створення довговічних міжнародних картелів.

Координацією міжнародного співробітництва у агропромисловій сфері займається Продовольча та сільськогосподарська організація

(ФАО), створена в 1945 році. Вона має статус спеціалізованого закладу ООН. Штаб-квартира ФАО знаходиться у Римі (Італія). Основними видами діяльності цієї організації є:

1. Координація роботи міждержавних організацій з питань розвитку сільського господарства та координація індивідуальних і колективних дій з метою покращення забезпеченості населення сільськогосподарськими товарами.

2. Надання допомоги країнам, що розвиваються, у сфері аграрного виробництва, лісового та рибного господарства.

3. Пряме постачання продовольства з розвинутих країн у ті, які цього потребують.

4. Сприяння в організації та здійсненні наукових досліджень і розробок, у підготовці кадрів для сільського господарства, направлення експертів.

5. Участь- у заходах міжнародного та національного масштабів, вироблення рекомендацій, які сприяють прискореному розвитку сільського господарства, вивчення та забезпечення умов для розповсюдження ііаукового досвіду в сфері виробництва, переробки та збуту агропродукції.

6. Проведення науково - технічних і соціальне - економічних досліджень з проблем удосконалення структури аграрного виробництва, забезпечення продовольством, покращення харчування та умов життя сільського населення.

Вищим керівним органом ФАО є Генеральна конференція, а виконавчим органом - Рада ФАО.

З метою вирішення регіональних проблем ФАО має окремі бюро для:

Європи, Азії, Африки, Далекого і Близького Сходу, Латинської і Північної Америки.

105

Тема 10 МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Суть міжнародного науково-технічного співробітництва та його структура. Інтелектуальна, власність і світовий ринок технологій. Міжнародне ліцензування. Міжнародний інжиніринг. Міжнародні міжвузівські наукові стосунки. Світова організація інтелектуальної' власності (СОІВ).