4.2 Основні напрямки реформування економіки в умовах переходу до ринкових відносин

Завдяки реформам в країнах Східної Європи досягнутий значний прогрес в трансформуванні централізованої планової економіки в демократичну ринкову систему. Однак, економічні й соціальні витрати переходу були значно вищими за очікувані. Економічний спад, який затягнувся, високий рівень безробіття, занепад системи соціального забезпечення, поглиблення диференціації доходів і добробуту - все це призвело до розчарування й зростаючої політичної напруженості. Різкий дисбаланс між очікуваннями і реальністю, став основним чинником різкої зміни соціально-економічного клімату в Східній Європі. Спад виявився набагато більшим, ніж планувалось з самого початку, і трансформація все ще не забезпечила багатьох з благ, що вважалися очевидними в багатьох

48

країнах регіону (Чехії, Словакії, Польщі, Угорщині, Болгарії та Румунії). Історія і поточна економічна ситуація в цих державах визначається набором східних чинників, що відрізняють їх від країн, що виникли на теренах колишнього СРСР та Югославії.

Перші програми реформ складались із наборів стабілізаційних заходів, інституційних змін і структурної політики, в тому числі приватизації. Монетарні та фіскальні обмеження повинні були збити інфляцію, відновити фінансову рівновагу, забезпечити передумови створення стабільної макроекономічної ситуації. Лібералізація зовнішніх зв'язків повинна була допомогти вийти на оптимальний рівень цін і внести на внутрішній ринок необхідну дозу конкуренції.

Передбачався також перелив ресурсів зі збиткових підприємств у прибуткові сфери діяльності, які розвивалися й управлялись насамперед приватним підприємництвом, що народжувалося. При цьому середній рівень добробуту повинен був зростати, особливо в секторах, які мали і при плановій системі переваги (важке машинобудування, металургія, видобуток корисних копалин, управлінський апарат). При цьому витрати пристосування повинні були залишитися достатньо обмеженими -частково завдяки прямим іноземним інвестиціям, котрі, як очікувалося, хлинуть у країни з перехідною економікою з їх низькою вартістю робочої сили та неосвоєними ринками. Але реальність виявилася набагато суворішою: всі країни регіону випробували удари спаду та безробіття.

Слід відмітити, що за десять останніх років у східноєвропейських країнах створені демократичні, плюралістичні системи, не постає й питання про відхід від ринкових реформ. Ліквідовані основи централізованого планування і державного контролю: ціни лібералізовані, національні валюти стали конвертованими, споживачі й виробники відносно вільні в своїх рішеннях. Інфляція в основному подавлена, немає хронічних дефіцитів. Значна частина продукції, що виробляється, припадає на приватний сектор, внутрішні ринки забезпечені широким набором товарів та послуг. Країни з перехідною економікою зробили також зусилля для інтеграції в світовий ринок: значна частина їх зовнішньої торгівлі припадає на розвинуті країни, їх зовнішньоекономічні зв'язки поглиблюються за рахунок припливу прямих і портфельних іноземних інвестицій. З'явилось немало нових ринкових інститутів, таких як біржі, ринкові інструменти, антимонополістичне регулювання, законодавство про банкрутство тощо.

До середини 90-х років ці країни успішно подолали спад і почалася довгождана ера пожвавлення. Помітним є прогрес в зміні структури власності та зовнішньоторговельній орієнтації східноєвропейських країн. Результати трансформації таким чином підтверджують заяву МВФ, що в регіоні "створені надійні основи ринкової економіки". Ринок в країнах регіону швидко зростає, але ще незрілий і нестійкий.

49