• загальний вказівник та схема тропи на початку маршруту;

• інформаційні щити зупинок;

• правила поведінки, гасла, характеристики місцевих видів Природокористування) [24].

Питання для самоконтролю:

1. Наведіть класифікацію основного обладнання при вив- ченні курсу „Я і Україна".

2. Яке обладнання належить до допоміжного?

3. Які об'єкти повинні бути в живому куточку?

4. Яке обладнання має бути у живому куточку?

5. Які об'єкти повинні бути на географічному майданчику?

6. Що являє собою навчально-дослідна ділянка?

7. Який інвентар необхідно мати для роботи на навчально- дослідній ділянці?

8. Які об'єкти можна влаштувати на екологічній тропі?

9. Який наочний матеріал можна використовувати на J'po- ках „громадянської освіти"?

10. Доведіть необхідність комплексного використання за- собів навчання у процесі роботи з дітьми дошкільного та молод- шого шкільного віку.

Рекомендована література:

1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в по­чаткових класах: навч. посібник / Т.М.Байбара. -К.: Веселка, 1998.-334 с.

2. Козина Е.Ф. Методика преподавания естествознания: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.Ф.Кози­на, Е.Н.Степанян. - М.: Академия, 2004. - 496 с.

3. Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах: учеб. пособие для студентов факультетов педагогики и методики начального образования педвузов / А.В.Ми-ронов. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 360 с.

4. Нарочна Л.К. Методика викладання природознавства / Л.К.Ііарочна, Г.В.Ковальчук, К.Д.Гончарова. - К.: Вища шко- ла, 1990.-302 с.

5. Організація навчальної екологічної тропи.

Навчальна екологічна тропа — спеціально організований маршрут на місцевості для проведення навчальної природоохо­ронної роботи, мета якої — виховання екологічної культури дітей.

Технологія створення екологічної тропи (за Є.Козиною):

1. Прокладання тропи:

- первинне обстеження на території найближчого лісопар­ку, виявлення екскурсійних об'єктів (не більше 18). Розрізню­ють лінійну тропу (послідовний порядок станцій, не передба­чає повернення), концентричну (маршрут, що передбачає по­вернення на зупинки з метою спостереження різних об'єктів) та комбіновану.

- загальна довжина тропи має становити 0,5-1,5 км із 5-6 станціями-зупинками;

2. Уточнення об'єктів екологічної тропи:

- ділянки природних угрупувань різного типу (хвойний, мішаний ліс, озеро, поле, лук);

• геологічні об'єкти (різні форми рельєфу, виходи гірських порід);

• цікаві ботанічні об'єкти (дерева, кущі, трав'янисті рос­лини);

• зоологічні об'єкти (мурашник, дупло дятла, гнізда птахів тощо);

• об'єкти природоохоронного значення (типи штучних гніздувань, штучні поїлки;

• антропогенні елементи (транспортні магістралі, сільсько­господарські ділянки, історичні пам'ятки, архітектурні спо­руди);

- пам'ятки природи (озера, гори, скелі, унікальні дерева).

3. Створення штучних моделей природних об'єктів (імітацій):

• гребля і хатка річного бобра на джерельці;

• гнізда птахів, що мешкають у даній місцевості;

• модель ерозії ґрунту та засоби боротьби з нею;

- серія ботанічних ділянок (посадки лікарських, рідких видів рослин);

4. Інформаційне устаткування тропи (знаки, вказівки, стен- ди):

У залежності від джерела отримання знань (Є.Голант, С.Пе ровський, І.Огородніков. М.Верзилін) визначають наочні, сло­весні, практичні методи.

У залежності від дидактичних цілей (М.Данилов, Б.Йоси-нов) розглядають методи вивчення нового матеріалу, методи закріплення та вдосконалення знань, методи перевірки знань.

За дидактичною метою, завданням та діяльністю вчите­ля (В.Онищук) розрізняють комунікативні, пізнавальні, пере­творювальні, систематизуючі, контрольні методи.

В залежності від характеру пізнавальної діяльності учнів (І.Лернер, М.Скаткін) визначають пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемні, частково-пошукові, дослідницькі методи.

Наведемо класифікацію методів викладання курсу „Я і Україна" та зобразимо її за допомогою схеми (рис. 7).

2. Наочні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ".

Наочний метод — візуально-чуттеве сприйняття предметів та явищ навколишнього світу в їх натуральному або штучному, символічному зображенні (за Є.Козиною [24]).

До наочних методів навчання природознавства відносять де­монстрацію та спостереження.

2.1. Демонстрація - це метод навчання дітей природознав­ства шляхом показу вчителем певного об'єкта (натурального чи штучного).

Технологія демонстрації передбачає знайомство з повною назвою, зовнішнім виглядом об'єкта, виявленням його окремих властивостей, якостей, функцій. Для демонстрації вчитель може використовувати наочні посібники, натуральні об'єкти, аудіовізуальні засоби, моделі або досліди.

Вимоги до демонстрації (за А.Мироновим [33, с. 146]):

1. Усі учні мають добре бачити об'єкт, що демонструється.

2. Демонстрація має надати можливість учням сприйняти об'єкт різними органами відчуття.

3. Бажано надавати учням можливість пізнавити об'єкт у

дії, розвитку.

4. Під час демонстрації необхідно звертати увагу дітей на сутність того, що відбувається.

Тема 2. Характеристика методів викладання освітньої галузі „Людина і світ" Ключові поняття: демонстрація, спостереження, фено­логічні спостереження, фіксація спостережень, розповідь-опис, розповідь-пояснення, проблемне викладення, репродуктивна бесіда, евристична бесіда, робота з текстами книг, дидактична гра природознавчого змісту, експеримент, дослід, моделюван­ня, метод моделювання маленькими чоловічками, проектуван­ня, творчий проект.

Актуалізація опорних знань:

1. Що називається методом навчання?

2. Які класифікації методів навчання ви знаєте?

3. Назвіть методи навчання за ступінню пізнавальної ак- тивності учнів.

4. Наведіть класифікацію методів за джерелами знань.

Основні питання теми

1. Класифікація методів.

2. Наочні методи викладанпя освітньої галузі „Людина і світ".

1. Демонстрація.

2. Спостереження.

3. Словесні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ".

1. Розповідь.

2. Робота з текстами книг.

3. Бесіда.

4. Практичні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ".

1. Вправи.

2. Дидактична гра природничо-соціального змісту.

3. Дослідно-експериментальна робота.

4. Моделювання.

5. Проектування.

6. Робота з картографічними посібниками та глобусом. 1. Класифікація методів.

Для визначення поняття „метод навчання" скористуємося тлумаченням Є.Козиної. Отже, метод навчання - це система способів взаємопов'язаної діяльності учителя та учня, спрямо­ваних на досягнення загальних цілей та всебічного розвитку останнього [24].

Існує кілька класифікацій методів навчання.

Усі прийоми, що використовуються під час демонстрації наочних методів навчання, можна розподілити на три групи:

1. організаційні: прийоми демонстрації об'єктів зі столу вчителя та зарядами, спостереження за планом, підготовка зав­дань тощо;

2. логічні: постановка проблемних запитань, порівняння, виявлення загальних характерних ознак, узагальнення та вис­новки;

3. технічні: установлення демонстраційних об'єктів для порівняння, демонстрація фільму без дикторського тексту, по­вторення фрагменту тощо.

2.2. Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності, яке підпорядко­ване конкретно-визначеним цілям й вимагає вольових зусиль (з а. Т. Байбарою [4 ]).

Класифікацію спостережень зобразимо за допомогою схе­ми (рис. 8).

Фенологічні спостереження (спостереження за сезонними змінами) належать до довготривалих та передбачають спостере­ження за:

• висотою сонця над горизонтом;

• станом неба;

• опадами;

• температурою повітря;

• напрямком та силою вітру;

■ зовнішнім виглядом рослин;

• поведінкою та зовнішнім виглядом тварин.

На початку кожного сезону учні одержують завдання пере­віряти народні прикмети щодо погоди.

Результати фенологічних спостережень фіксуються в ка­лендарі природи.

Під час спостережень на природі використовуються різні прийоми: візуальний огляд, вимірювання за допомогою при­ладів, відбір та подальший огляд зразків.

Структура короткотривалого спостереження:

1. Цілі спостереження.

ф|н>мїз ІЬНІ

І it формою організації

УЧНІВ

Ju ЧИ СОМ промне ми я

я и п ероджу па л ы и

опорні
/	рої ці j ірю вальні

За рівнем гіїіниви.іьииї

ся л10 С і І і і і і і К і і

Види спостережень

іа тріїналісіш

спостереження

tit MfltjJMJUNO

репродуктивні

3. Безпосереднє сприймання об'єктів і явищ природи.

4. Висновки спостережень.

5. Фіксація результатів.

Засоби фіксації:

■ малюнки;

• фотографії;

- записи в зошитах;

■ складання таблиць;

• створення схем;

■ моделювання;

• написання творів-описів.

3. Словесні методи викладаїшя освітньої галузі „Людина і світ".

Під час використання словесних методів у процесі навчан­ня джерелом знань виступає слово. Усі словесні методи можна розподілити на монологічні (розповідь, робота з текстами книг) та діалогічні (бесіда, полілог).

3.1. Розповідь є способом організації взаємозв'язаної діяль­ності учителя і учнів, в якій учитель виконує функції джерела навчального змісту й суб'єкта керування навчально-пізнаваль-ною діяльністю учнів (за Т.Байбарою [4]).

Можливості використання розповіді у викладанні освітньої галузі „Людина і світ" досить широкі: у процесі підготовки до спостереження, проведення досліду, під час екскурсії, прогу­лянки, під час пояснення нового матеріалу на уроці тощо.

У структурі розповіді можна виділити три частини:

1. Вступна (створення проблемної ситуації - зав'язки).

2. Основна (розкриття основного змісту - кульмінація).

3. Заключна (розв'язання проблеми - розв'язка).

До використання методу розповіді висуваються певні вимоги:

• тривалість 5-7 хвилин у 1-2 класах, 7-15 хвилин - у 3-4 класах;

• науковість та доступність;

• виховний характер;

• емоційність викладання.

Види розповіді за характером викладення основного мате-ріалу:

• Розповідь-опис будується на змісті, який містить інфор­мацію про зовнішній вигляд конкретного предмета, явища або групи предметів й передбачає формування уявлень.

• Розповідь-оповідання являє собою повідомлення відомос­тей від особи очевидця.

■ Розповідь-пояснення будується на матеріалі, який міс­тить теоретичні положення про суть предметів і явищ, внут­рішні взаємозв'язки й залежності між ними.

• Розповідь-міркування - послідовний розвиток положень та доказів, що приводять до висновків.

Види розповіді за рівнем пізнавальної самостійності учнів:

• Репродуктивна розповідь організовує сприймання та ус­відомлення учнями готової емпіричної або теоретичної інфор­мації.

■Проблемний виклад передбачає створення проблемної си­туації, формулювання проблеми та її розв'язання вчителем.

Очевидно, що проблемним викладом можуть бути тільки розповідь-пояснення або розповідь міркування.

3.2. Робота з текстами книг є методом навчання, в якому основним джерелом навчання виступає друковане слово. До роботи з текстами книг відносять:

• роботу з підручником;

• роботу з енциклопедією;

• роботу з віршованими текстами; роботу із загадками;

• роботу з художніми тексами природознавчого змісту;

• роботу з екологічними казками.

Робота з текстами книг може бути організована як:

• репродуктивна (читання та переказ, відповіді на питання);

• частково-пошукова (пошук відповідей на питання, виз­начень термінів, додаткової інформації);

• творча (доповнення, перетворення, ілюстрування текстів). Учні мають оволодіти певними прийомами роботи з підруч­ником курсу „Я і Україна":

1. орієнтування (знаходження певного тексту, завдання, ілюстрації);

2. роботи з текстом (пояснювальне та вибіркове читання, зіставлення текстової інформації, знаходження понять, уза­гальнення необхідної інформації та формулювання висновків, виділення логічних частин);

3. роботи з ілюстрованим матеріалом (порівняння ілюст­рацій, їх співвіднесення з текстовою інформацією, читання плану та карти, складання розповіді-опису за малюнком);

4) роботи з навчальними завданнями та питаннями;

5) комбінованої роботи - із кількома компонентами (тек- стами та таблицею, схемами, картою).

Технологія навчання прийомам роботи з підручником (за Є.Козиною):

1. уведення прийому (пояснення його значення, ознайом­лення із сутністю, показ зразка виконання);

2. засвоєння (виконання низки завдань на використання прийому з постійним контролем із боку вчителя);

3. закріплення (самостійне застосування учнями прийому на виконання спочатку аналогічних завдань, потім - складні­ших, у новій ситуації).

Специфічна система роботи з підручником існує у системі Д.Ельконіна - В.Давидова. Вона передбачає виконання таких навчальних дій:

1. коротко розповісти, про що цей текст;

2. відповісти на 1-2 змістових питання;

3. придумати та записати назву тексту;

4. виділити маркером головні слова;

5. розбити текст на смислові частини:

6) для кожної частини тексту намалювати малюнок або сим- вол, який допоможе пригадати її зміст;

7. пригадати та розповісти текст сусіду, спираючись на символи та ключові слова;

8. виділити маркером незрозумілі та незнайомі слова, спро­бувати зрозуміти їх сенс із контексту;

9) скласти свій текст за підказками;

10) розбити готовий текст на абзаци, переставити їх місця- ми, обговорити зміни смислу та виразності тексту [24].

3.3. Бесіда є діалогом між учителем і учнем, який органі­зується за допомогоео ретельно продуманої системи запитань, що підводять учнів до засвоєння нового матеріалу.

У ході застосування методу бесіди використовуються такі прийоми: постановка запитань, обговорення відповідей та думок учнів, коригування відповідей учнів, формулювання висновків. Вимоги до постановки запитань:

■ питання мають бути логічно пов'язаними між собою (індук­тивно або дедуктивно);

• питання мають бути конкретними;

• бажано уникати альтернативних запитань;

• запитання не повинні бути подвійними чи потрійними;

• не можна у запитання включати невідомі терміни, склад­нопідрядні речення;

• додаткові запитання не повинні бути такими, що підказу­ють, а тим паче - невизначеними;

• запитання ставляться перед усім класом, а для відповіді викликається один учень;

• запитання мають бути індивідуалізованими.

Етапи підготовки до бесіди

(за Є.Козиною):

1. чітке визначення теми та мети бесіди;

2. складання її плану;

3. формулювання основних та допоміжних питань;

4. підбір наочних посібників (за необхідності) [24].

Види бесіди

У репродуктивній бесіді використовуються питання на нідтворення інформації (репродуктивно-мнемічні) або на сти­мулювання процесу пізнання (репродуктивно-пізнавальні).

Метарепродуктивно-мнемічних запитань полягає у закрі­пленні, повторенні, перевірці набутих учнями знань („Які ко­рисні копалини видобуваються в нашій місцевості?", „Скільки планет у Сонячній системі?" тощо) .

Репродуктивно-пізнавальні запитання використовують, як правило, у процесі спостережень для організації та спрямуван­ня процесу пізнання („Погляньте і скажіть, на яких деревах уже пожовтіло листя?" ).

Евристична бесіда складається із продуктипно-пізнаваль-них запитань. Як правило, в евристичній бесіді ставиться про­блемне запитання (таке, що містить протиріччя між знанням То незнанням учнів), а потім підпроблемні - такі, що призво­дять учня до розв'язання проблеми.

Наприклад,

Проблема: „Від чого і як виникають бурульки?

Підпроблеми: „Чому сніг на даху тане?" (температура стіни, що повернена до сонця, вище 0).

„Чому крапля, що нависла на карнизі, замерзас?" (темпе­ратура повітря нижче 0).

Розв'язання проблеми: сніг на даху тане, тому, що дах теп­лий, а крапля, що падає, попадає в морозне повітря та замерзає.

4. Практичні методи викладання освітньої галузі „Люди­на і світ".

В основі практичних методів навчання лежить практична пізнавальна діяльність учнів.

До практичних методів навчання природознавства нале­жать:

• вправи;

• дидактичні ігри;

• дослідно-експериментальна робота;

• моделювання;

• проектування.

4.1. Вправи передбачають багаторазове повторення певних дій та спрямовані на відпрацювання предметних та інтелекту-

репродуктивна

енрнстична

Рис. 9. Класифікація природознавчих бесід

альних умінь. Вправи можуть бути конструктивними, аналі­тичними або творчими (за класифікацією А.Богуш, Н.Гавриш). Виконання вправ передбачає такі види діяльності:

Конструктивні вправи — це самостійні вправи дітей з різним матеріалом, які діти виконують після пояснення вчителя (робота із приладами; орієнтування за картою планом, глобусом).

Аналітичні вправи - вправи на відпрацювання інтелектуаль­них умінь (на встановлення причинно-наслідкових зв'язків, усві­домлення часових відношень, аналіз, порівняння, класифікацію).

Творчі вправи — виконання учнями самостійних дій на ос­нові набутих раніше способів діяльності („перетвори", „дома­люй", „придумай", „склади" тощо).

4.2. Дидактична гра природничо-соціального змісту спря­мована на організацію засвоєння чи закріплення природничо-соціальних знань та вмінь у процесі ігрової діяльності.

Роль дидактичної гри є особливою у процесі навчання шес­тирічних першокласників, оскільки їх провідною діяльністю є навчальна з елементами дидактичної гри. Поступово дидактичні ігри поступаються місцем іграм-імітаціям та іграм-стратегіям.

Структура дидактичної гри передбачає наявність таких еле­ментів: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, правила, ігрові дії, навчальне виконання задачі, результат.

Існує багато різних класифікацій дидактичних ігор. Ми роз­глянемо 2 із них: за ігровими засобами та за дидактичним на­вантаженням.

Види дидактичних ігор за ігровими засобами:

• з природним матеріалом (піском, водою, листям, плода­ми, насінням тощо);

• з картинками (у тому числі, настільно-друковані);

• з предметами або іграшками;

• словесні („Так - ні", „Чомучки" „Міста", „Три слова про головне" тощо).

Класифікація ігор за дидактичним навантаженням схожа на класифікацію вправ. Розгляньте та порівняйте:

Види природознавчих ігор за дидактичним навантаженням: ■ ігри на класифікацію;

■НІН - " ., ...

• ігри на закріплення вивчених понять;

• ігри на встановлення взаємозв'язків у природі;

• ігри на орієнтування.

Наведемо приклади оформлення дидактичних ігор: