формування системи наукових та практичних знань та вмінь, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, що забезпечують відповідальне ставлення до навколишнього соціоприродного середовища та здоров'я (І.Звєрєв, А.Захлєбний).

Зміст екологічної освіти можна відобразити у чотирьох ас­пектах (за Н.Мамедовим):

1. Пізнавальний забезпечує розвиток пізнавального ставлен­ня до навколишнього середовища; містить природно-наукові, соціологічні, технологічні закономірності, поняття про приро­ду, людину, суспільство та виробництво в їх взаємозв'язку.

2. Ціннісний формує систему цінностей учнів: 1) життя як найвища цінність; 2) людина як компонент складної системи, що вивчається екологією; 3) універсальні цінності природи; 4) від­повідальність за розвиток біосфери та суспільства.

8. Нормативний орієнтований на систему норм та правил екологічного характеру.

4. Дія.иьнісний формує пізнавальні, практичні та творчі уміння екологічного характеру, розвиває вольові якості учнів, учить виявляти активність у рішенні екологічних проблем.

Відповідно до змісту, формулюються такі завдання еколо­гічної освіти:

• засвоєння учнями провідних ідей, основних понять, на основі яких визначається оптимальний вплив людини на при­роду та навпаки;

• розуміння різнобічної цінності природи як витоку матері­ального та духовного розвитку суспільства;

• оволодіння прикладними знаннями, практичними умін­нями та навичками раціонального природокористування, роз­виток здібності оцінювати стан природного середовища, прий­мати правильні рішення стосовно його покращення;

• формування умінь передбачати можливі наслідки своєї

діяльності у природі;

• формування розуміння взаємозв'язків у природі;

• розвиток духовної потреби у спілкуванні з природою;

• формування прагнення активної діяльності з удосконален­ня та збереження середовища.

Виховний аспект екологічної освіти полягає у формуванні екологічної культури та екологічних відносин у молодших шко

Тема 4. Екологічна освіта молодших школярів на уроках курсу „я і Україна" Ключові поняття: екологія, екологічна освіта, екологічна культура, екологічні відносини. Актуалізація опорних знань:

1. Що вивчас наука „екологія"?

2. Назвіть елементи змісту освіти.

3. Перерахуйте специфічні принципи викладання освітньої галузі „Людина і світ".

4. Згідно якого принципу у процесі викладання освітньої галузі „Людина і світ" має здійснюватись екологічна освіта?

Основні питання теми

1. Зміст екологічної освіти молодших школярів.

2. Формування екологічної культури молодших школярів.

3. Формування моральних та екологічних відносин у молод- ших школярів.

4. Дослідницькі домашні завдання екологічного змісту. 1. Зміст екологічної освіти молодших школярів.

На сучасному етапі екологічні проблеми людства набули статусу глобальних. Через це одним із напрямком реформуван­ня освіти визначено екологізацію. Одним із головних принципів викладання курсу „Я і Україна" є принцип природоохоронності, згідно з яким кожен розділ навчальної програми містить еколо­гічну складову.

Перш, ніж перейти до характеристики екологічної освіти, з'ясуємо значення терміна „екологія". Згідно визначення Є.Ко­зиної, екологія - універсальна, комплексна наука, що вивчає цілісність соціально-природничого середовища як простір жит­тєдіяльності людини [24].

Екологія заснована на низці принципових положень:

- єдність системи „природа-суспільотво-людина";

- люди - є частиною природи; їх розвиток є чинником змін останньої;

- історія людства - це частина історії природи;

- розвиток нової екологічної культури людства. Під екологічною освітою розуміють безперервний процес

навчання, виховання та розвитку особистості, спрямований на

лярів. Методику їх формування розглянемо більш докладно у наступних параграфах.

2. Формування екологічної культури молодших школярів.

Якщо у визначенні екологічної культури спиратися на дум­ку Б. Лихачева, який розглядає її як „органічну єдність екологіч­но розвинених свідомості, емоційно-практичних станів та нау­ково-практичної діяльності", то для її характеристики можна виокремити такі її ознаки: екологічне сприйняття, екологічне відчуття, дієво-практичне ставлення до природи. Згідно них, складовими елементами екологічної культури виступають:

• екологічна освіченість (екологічні знання та уміння);

•екологічнемислення, свідомість, переконання, світогляд;

■ ціннісні орієнтації, культура почуттів, екологічні ставлення;

■ культура екологічно доцільної поведінки, природоохорон­на діяльність.

У шестирічних першокласників переважає когнітивний компонент ставлення до природи, тому цей віковий період є сен­ситивним для формування уявлення про провідні ідеї екології: організм і середовище, сукупність організмів і середовище, лю­дина і середовище. Це може бути досягнуто за рахунок:

• проведення спостережень за природними явищами (прийоми: пояснення, запис дитячих оповідань, звернення до особистого досвіду дитини, порівняння, ігри, прислів'я, прик­мети, загадки);

• екскурсії (до оранжереї, зоопарку, лісопарку, магазин квітів тощо);

- проблемних ситуацій практичного характеру;

- залучення до практичної діяльності (роботи у кутку живої природи, створення інструкцій з догляду за рослинами і твари­нами, проведення експериментів, моделювання).

В ЇІ-Ш класах відбуваються суттєві зміни характеру став­лення до природи: з'являється суб'єктивне ставлення до при­роди, все більшої значущості набуває практичний, діяльнісний компонент. Найбільш оптимальними формами та методами фор­мування екологічної культури є такі (за Є.Козиною):

1. екологічні спостереження, екскурсії та туристичні походи:

2. уроки добра та мислення, екологічні бесіди;

3. екологічні гуртки та конкурси;

4. екологічні ігри (моделювання екосистем, ігри-подорожі, змагання, імітаційні та дидактичні);

5. обговорення та програвання ситуацій;

6. досліди з вимірювання величин, параметрів, що характе­ризують екологічні явища;

7. екологізащя життєвого середовища, що передбачає задо­волення бажання кожної дитини „завести друга" - тварину чи рослину;

8. екологічні акції, дні екологічної творчості;

9. трудовий десант та ведення „Панорами добрих справ";

10. зелений та блакитний патруль;

11. клуб дослідників природи, лабораторія юного еколога;

12. колекціонування;

13) відвідування та створення екологічних музеїв, виста- вок та композицій [24].

3. Формування моральних та екологічних відпосин у молодших школярів.

Моральні та екологічні відносини є складовими екологіч­ної культури. Визначимо сутність цих понять. Моральні відно­сини - це відносини людини з іншими людьми, соціальним ото­ченням уцілому. Екологічні відносини — це відносини із при­родним середовищем. Такий розподіл є умовним, оскільки відносини людини до природи мають глибокий моральний зміст. Тому формування моральних та екологічних відносин дуже часто ототожнюються.

Ми розглянемо відносини, для формування яких є сенси­тивним молодший шкільний вік: формування милосердя, фор­мування позитивного ставлення до тварин, формування почут­тя спорідненості з природою, формування естетичного ставлен­ня до природи.

Формування милосердя. Основний напрямок роботи в цій галузі полягає у введенні школяра у складну систему взаємо­відносин з оточуючим, акцентуючи увагу дітей на почуттях та переживаннях іншої людини. У цін роботі можуть бути вико­ристані такі прийоми (із досвіду роботи В.Марченкової):

1) ознайомлення дітей з реакцією людей на увагу, турботу оточення;

1. звернення уваги на зовнішні прояви гармонії природи (починати пробуджувати у дитини почуття прекрасного необ­хідно зі звернення уваги на яскравість фарб, різнокольоровість, симетрію та складність форми, гру світла тощо);

2. розкриття внутрішньої гармонії природи (коли зовні яви­ще здається малопривабливим, учитель розкриває внутрішню гармонію та красу, пояснюючи його причини або походження);

3. „згущення" краси природи засобами мистецтва (викори­стання картин, віршів, музики для підсилення впливу на емо­ційну сферу дитини) [33].

4. Дослідницькі домашні завдання екологічного змісту.

Однією з форм позакласної роботи з природознавства є ство­рення екологічних проектів. Для організації дослідницького екологічного проекту „Моя зелена планета" можна об'єднати учнів у групи та запропонувати їм різні завдання, результати яких вони презентують один одному та об'єднають у загальну енциклопедію. Завдання моясуть бути такими:

Юним розвідникам.

Проведіть „екологічну розвідку" свого мікрорайону, міста, вулиці, селища. Чи скрізь обстановка екологічно сприятлива? Чи не зустрілися „порушники", що забруднюють атмосферу, річку, луги, дерева? Хто винуватий у цьому? (потрібні малюн­ки, фотографії).

Юним топографам.

Складіть карту-схему своєї місцевості: міста, селища, мікрорайону, школи, вулиці, свого двору.

А всьому класові разом із батьками можна скласти карту району, міста, області.

На карту наносити ріки, озера, джерела, ліси, дерева, луги, парки, що потребують захисту. Позначити знаком оклику „сиг­нал тривоги". Не забудьте вказати назви рік і озер, селищ, ву­лиць. З вашою допомогою буде складена карта екологічної об­становки міста, району, вулиці, селища.

Знавцям лікарських рослин.

Які рослини називають лікарськими? Які з них ростуть у нас? Які лікарські рослини ви знаєте? Які недуги вони можуть вилікувати?

2. прийом візуалізації;

3. прийом драматизації;

4. ігрова діяльність.

Формування позитивного ставлення до „поганих тва­рин". Не секрет, що традиційно у суспільстві склалося певне негативне ставлення до деяких тварин. Діти, засвоюючи досвід соціуму, переймають і таке негативне ставлення. Отже, одним із завдань формування екологічної культури є формування уяв­лення про те, що у природі все є абсолютним: немає поганих та гарних, кожна тварина приносить користь природі та виконує своє функціональне значення. Подолання негативного ставлен­ня учнів до тварин може здійснюватись за такими напрямками (за А.Мироновим):

1. доведення до свідомості дітей положення про те, що думка про небезпеку деяких тварин для людини сильно перебільшена;

2. показ екологічних особливостей цих тварин, їх ролі у природі;

3. звернення уваги школярів на зворушливу турботу звірів про своє потомство, факти взаємодопомоги тощо;

4. створення ігрових ситуацій, у яких діти могли б поста­вити себе на місце тварин, виступити в ролі їх захисників.

Формування почуття спорідненості з природою. Еко-центрична екологічна свідомість передбачає відмову від ієрар­хічної картини світу, коли людина стоїть над природою. Спри­яти становленню такого світогляду буде розвиток у дітей почут­тя спорідненості з природою. У цій роботі доцільним буде звер­нути увагу на такі подібні особливості людини і тварин:

1) подібність морфологічна (зовнішні ознаки, будова тіла);

2. подібність фізіологічна (дихають, харчуються, здійсню­ють обмін речовин та енергії);

3. подібність поведінкова (використання знарядь праці, відносини батьків із дітьми, моральні заборони.

Формування естетичного ставлення до природи. Есте­тичне ставлення до природи с. необхідною передумовою сфор-мованості екологічної культури. Недарма В.Сухомлинський такого значення приділяв урокам милування природою. Оха­рактеризуємо кілька прийомів формування та розвитку есте­тичних ставлень (за А.Мироновим):

Що таке народна медицина? Розпитаєте своїх мам, бабусь, дідусів про лікарські рослини, про засоби лікування ними.

У своєму класі оголосіть конкурс на найбільшого знавця народної медицини. Приготуйте повідомлення про те, що ви довідалися. Найбільш цікаві ввійдуть у рукописну книгу „Зе­лена аптека".

Знавцям прислів'їв, приказок, загадок.

Згадаєте, знайдіть у книгах прислів'я, приказки, загад­ки, у яких зустрічаються назви птахів, риб, звірів, пір року, рослин, квітів. Проведіть вікторину на знання прислів'їв, при­казок, загадок. Оформіть альбом із маловідомими прислів'я­ми і приказками.

Знавцям метеликів.

Яких метеликів ви знаєте? Що знаєте про поведінку, спосіб життя метеликів? Як ви вважаєте, чому з кожним роком мете­ликів стає усе менше?

Спостерігайте за метеликами обережно, не нашкодьте при­роді. В жодному разі не потрібно ловити метеликів і робити колекції. Нехай вони прикрашають зелений світ, а ми будемо спостерігати за ними, милуватися, фотографувати, малювати.

Знавцям тварин.

У багатьох із вас удома живуть папуги, рибки, хом'яки, морські свинки, собаки, кішки... А хтось любить ліс і знайо­мий з його мешканцями - птахами, тваринами і комахами. Хто-небудь хоча б раз зустрів цікавого птаха або упіймав вели­чезну рибу? От про це і напишіть.

А може у вас вийде замалювати ваших маленьких друзів або сфотографувати. Можна також написати вірші, казки про природу рідного краю. Знавцям квітів.

Довідайтеся, які існують легенди про квіти. Посадіть квіти у своєму дворі, на своїй вулиці, у дворі своєї школи. Знавцям мурах.

Довідайтеся прожиття мурах, спостерігайте за ними, про­ведіть операцію „Мураха", відгородіть мурашники. Виготовте листівки, плакати в школі „Чи знаєш ти усе про мураху?"

Знавцям дерев.

Проведіть операцію „Берізка" - під час руху соку замажте рани, випустіть „Блискавки", листівки на захист беріз. Зберіть иірші, що присвячені деревам. Знавцям народних прикмет.

Зберіть народні прикмети про зиму, весну, осінь, літо. Роз­питайте в бабусь, як вони за народними прикметами визнача­ють погоду.

Знавцям книг про природу.

Зробіть виставку в залі книг про природу.

Знавцям живопису.

Які художники присвячували свої картини природі? Підберіть репродукції і зробіть виставку. Знавцям музики.

Довідайтеся, які композитори присвячували музику природі. Підготуйте повідомлення про історію створення музичних ком­позицій. Проведіть у класі прослуховування таких композицій.

Колекціонерам.

Зберіть листівки, значки, марки про природу. Організуйте виставку „Моє захоплення" [10].