Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
128_zemkodexkomenta.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
2.58 Mб
Скачать

Глава 22. Припинення прав на землю

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Підставами припинення права власності на зе­мельну ділянку є:

141

а) добровільна відмова власника від права на зе­мельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутно' сті спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням вла­сника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспіль­ної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття регулює припинення права власності юридич­них та фізичних осіб на земельну ділянку. В ній наво­диться перелік підстав, при наявності яких суб'єктив­не право власності припиняється. Таких підстав сім і зі змісту цієї статті можливо зробити висновок про те, що вони є вичерпними. Тобто інші юридичні факти, які не перераховані у зазначеній статті, не можуть розгля­датися в якості підстав припинення права власності на земельну ділянку.

Умовно передбачені підстави можливо поділити на групи: а) добровільне припинення права власності на земельну ділянку, тобто, без примусового вилучення земель; б) вилучення земель поза згодою їх власника за умови наявності його вини; в) вилучення земель поза згодою їх власника за умови відсутності його вини.

Першу групу складають підстави припинення пра­ва на землю суб'єктів земельних відносин: при добро­вільній відмові власника від прав на земельну ділян­ку; відчуження земельної ділянки за рішенням влас­ника; смерть власника земельної ділянки за відсутно­сті спадкоємця* В зазначених випадках не проявляють­ся владні поввоваження органів державної виконав­чої влади або судових органів. Припинення суб'єктив­ного права відбувається виключно у зв'язку із само­стійним волевиявленням власника земельної ділян­

142

ки або його смертю. Функція державних органів ~-юридично оформити припинення такого права.

Другу групу складають підстави припинення права на землю: при зверненні стягнення на земельну ділян­ку на вимогу кредитора; конфіскація за рішенням суду. В зазначених випадках мова йде про те, що вла­сника земельної ділянки позбавляють прав на землю поза його волею та за наявності порушення ним тих чи інших норм законодавства (цивільного, криміналь­ного, адміністративного, земельного тощо).

Так, звернення стягнень на земельну ділянку на вимогу кредитора має місце у випадках, коли власник земельної ділянки не виконує взятих на себе зобов'я­зань щодо повернення у зазначені терміни кредитів. Конфіскація земельної ділянки за рішенням суду від­бувається у разі порушення власником земельної ді­лянки норм кримінального або адміністративного за­конодавства. (Див. коментар до ст. 148 ЗК України) Третю групу складають підстави припинення пра­ва на землю суб'єктів земельних відносин: при від­чуженні земельної ділянки з мотивів суспільної необ­хідності та для суспільних потреб; невідчуженні зе­мельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визна­чених Земельним кодексом України. В цих випадках, як і в попередніх, мова йде про те, що власника земель­ної ділянки позбавляють прав на землю поза його во­лею. Але при цьому у власника відсутня вина, пов'я­зана із порушенням тих чи інших норм законодавст­ва України. Припинення права у зазначених випадках відбувається за рішенням органів державної виконав­чої влади, органів місцевого самоврядування або судо­вих органів.

Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування зе­мельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

142

б) вилучення земельної ділянки у випадках, перед­бачених цим Кодексом;

в) припинений діяльності державних чи комуналь­них підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

На відміну від попередньої, коментована стаття при­свячена підставам припинення права користування, а не права власності на землю. У зв'язку з цим, перелік підстав дещо інший, відрізняється своїм юридичним характером від підстав припинення права власності на земельну ділянку.

Зазначений в ній перелік є вичерпним, тобто інші юридичні факти, які не перераховані у наведеній стат­ті не можуть розглядатися в якості підстав припинен­ня права користуватися земельною ділянкою.

Така підстава, як добровільна відмова від права ко­ристування земельною ділянкою вже пригадувалася в попередній статті. В якості самостійної підстави пе­редбачено вилучення земельної ділянки у випадках, зазначених Земельним кодексом України. Серед та­ких випадків Земельний кодекс України передбачає: вилучення для суспільних та інших потреб (наприклад, для будівництва шкіл, дошкільних закладів, шляхів, магістралей тощо). Порядок вилучення земельних ді­лянок та система державних органів, які вправі їх ви­лучати, передбачені статтею 149 Земельного Кодексу України. (Див. коментар до статті 149 ЗК України).

Припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, як підстава припи­нення права користування земельною ділянкою, пов'я­зана із неможливістю подальшої діяльності відповідного підприємства, установи або організації як юридичної особи, у зв'язку із чим остання не може виконувати свої

142

юридичні обов'язки та реалізовувати суб'єктивні пра­ва. Припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій відбувається у ви­падках їх ліквідації або реорганізації.

Всі інші підстави припинення права користування земельною ділянкою пов'язані з порушенням земле­користувачами норм земельного законодавства Укра­їни. До таких підстав відносяться: використання зе­мельної ділянки способами, які суперечать екологіч­ним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата зе­мельного податку або орендної плати.

Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам може представляти собою, зокрема, невикористання прогресивних техноло­гій, порушення технологічних режимів застосування мінеральних та органічних добрив, заростання сільсь­когосподарських угідь чагарниками, забруднення зе­мель відходами виробництва, хімічними та радіоактив­ними речовинами. До зазначеного можливо також від­нести випадки використання земельних ділянок спо­собами, які ведуть до зниження родючості ґрунтів, а також погіршення екологічного становища, що призве­ло до зменшення врожайності сільськогосподарських культур відносно кадастрових оцінок.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням означає те, що землекористувач не до­держується цілей експлуатації наданої йому землі, які передбачені в рішенні відповідних державних органів про надання у користування земельної ділянки та зафіксовані у державному акті на право користуван­ня землею. Як приклад, це використання земель сіль­ськогосподарського призначення для будівництва жит­лових та комунально-побутових споруд, будинків від­починку, пансіонатів; використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначен­ня для потреб промисловості, транспорту, зв'язку або сільськогосподарських цілей і т. ін.

Систематична несплата земельного податку або оренд­ної плати, як підстава припинення права користуван-

143

жя земельною ділянкою, означає те, що землекористу­вачі, а також орендарі земельних ділянок не оплачу­ють у встановлені строки земельний податок або орен­дну плату. Відповідно до Закону України від 19 верес­ня 1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) «Про плату за землю», земельний податок сплачується рівними частками землекористувачами-виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма ін­шими платниками щоквартально до 15 числа наступ­ного за звітним кварталом місяця.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати вста­новлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою

1. Припинення права власності на земельну ділян­ку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійс­нюється за його заявою до відповідного органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Уго­да про передачу права власності на земельну ділян­ку підлягає нотаріальному посвідченню та держав­ній реєстрації.

3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови зе­млекористувача здійснюється за його заявою до вла­сника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.

143

Стаття регулює суспільні відносини, пов'язані із порядком припинення права власності або права по­стійного користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови.

Добровільна відмова — це самостійне волевиявлен­ня власника земельної ділянки або землекористувача, яке пов'язане із небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності або праві користу­вання земельної ділянки. Тобто особа самостійно і по добрій волі відмовляється від наданого йому суб'єктив­ного права використовувати земельну ділянку. Воле­виявлення особи повинно бути оформлено у відповід­ну форму — письмову заяву про добровільну відмову від права власності або права постійного користуван­ня землею.

Коментована стаття чітко поділяє порядок здійснен­ня добровільної відмови від права власності на землю і добровільної відмови від права постійного користуван­ня земельною ділянкою. В першому випадку власник відмовляється від належної йому землі на користь дер­жави або територіальної громади. Стаття не передбачає можливості добровільної відмови на користь інших, окрім означених, суб'єктів земельних правовідносин. Передбачена також відповідна процедура здійснення добровільної відмови, а саме: а) отримання згоди пред­ставників держави або територіальної громади на одер­жання права власності на земельну ділянку; б) підго­товка та укладання угоди про передачу права власнос­ті на земельну ділянку відповідно державі або терито­ріальній громаді; в) нотаріальне посвідчення укладеної угоди; г) державна реєстрація укладеної угоди.

Добровільна відмова від права постійного користу­вання земельною ділянкою відбувається на користь власника землі. В статті також передбачена відповідна процедура такої відмови, яка складається з наступних стадій: а) заява землекористувача на ім'я власника зе­мельної ділянки про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою; б) при­йняття рішення власником земельної ділянки про при­пинення права постійного користування земельною ді-

143

лянкою; в) повідомлення органів державної реєстрації про припинення права постійного землекористування.

Органами державної реєстрації, які фіксують укла­дені угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови або отриму­ють повідомлення про припинення права постійного землекористування є органи місцевого самоврядуван­ня за місцем розташування земельної ділянки.

Для реєстрації угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови, власник земельної ділянки подає особисто або надси­лає поштою до відповідного виконавчого комітету ор­гану місцевого самоврядування угоду про передачу права власності на земельну ділянку у двох примір­никах. Зазначений орган перевіряє подані документи і реєструє їх. На обох примірниках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру за­пису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір. Один примірник угоди повертається власнику земель­ної ділянки, інший залишається у виконавчому комі­теті органу місцевого самоврядування.

Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними ре­човинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель заборо­неними рослинами, пошкодження і знищення родю­чого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструкту­ри меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороня­ються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, вста­

144

новлені вказівками спеціально уповноважених орга­нів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з моти­вів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В статті передбачені підстави для примусового при­пинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється безвідносно до того, знаходиться земельна ділянка на праві власності чи на праві користування.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється судовими органами у порядку, передба­ченому Цивільним процесуальним кодексом Украї­ни. Перераховано шість підстав, при наявності яких судові органи вправі прийняти рішення про примусо­ве припинення суб'єктивного права власності або ко­ристування земельною ділянкою. Чотири з зазначених шести підстав пов'язані з порушенням відповідних норм екологічного та інших галузей законодавства України. Це такі підстави як: використання земель­ної ділянки не за цільовим призначенням; неусунен-ня допущених порушень законодавства в терміни, вста­новлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; кон­фіскації земельної ділянки; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях влас­ника цієї земельної ділянки. Інші дві підстави при­мусового припинення прав на земельну ділянку, а саме викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспіль­ної необхідності та для суспільних потреб, а також невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України, не пов'язані з порушенням власниками земельної ді­

144

дянки чи землекористувачами відповідних норм еко­логічного або інших галузей законодавства України. Разом з тим, примусове припинення прав на земельну ділянку у цих випадках відбувається у зв'язку з неба­жанням відповідних суб'єктів земельних правовідно­син добровільно, за власним бажанням відчужити належну їм на праві власності або праві користуван­ня земельну ділянку. Необхідність такого відчужен­ня обумовлена діючим земельним законодавством (неможливість окремих суб'єктів земельних правовід­носин бути носієм суб'єктивного права власності на земельну ділянку) або об'єктивними факторами (необ­хідність будівництва шкільних та дошкільних установ, шляхів, магістралей і т.ін.).

Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства

1. У разі виявлення порушення земельного зако­нодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про ного усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки дер­жавного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до зако­ну накладає на таку особу адміністративне стягнен­ня та повторно видає вказівку про припинення пра­вопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення порушення земельного зако­нодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до від­повідного органу виконавчої влади або органу міс­цевого самоврядування з клопотанням про припинен­ня права користування земельною ділянкою.

144

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]