Розділ VIII. Відповідальність за порушення земельного законодавства Глава 37. Відповідальність за порушення земельного законодавства

Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок

Угоди, укладеш із порушенням встановленого за­коном порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Коментована стаття визначає загальні засади визнан­ня недійсними угод щодо земельних ділянок. Слід зазначити, що вона не наводить ні вичерпного перелі­ку таких угод, які можуть бути визнані недійсними, ні вичерпного переліку випадків визнання їх недійсни­ми. Так, відповідно до частини 3 ст. 14 Закону Украї­ни «Про оренду землі» від 06.10.98 р., відсутність в договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених статтею 14 цього Закону, порушення інших вимог цьо­го Закону є підставою для визнання договору оренди землі недійсним. Загальні підстави і правові наслідки визнання угод недійсними визначаються цивільним законодавством, зокрема, статтями 48-49 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. З Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'я­заних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р. № 02-5/111 угоди, що не відповідають вимогам зако­ну, не породжують будь-яких бажаних сторонами ре­зультатів, незалежно від рішення суду і волі сторін, що їх уклали. Правовими наслідками їх укладення буде двохстороння реституція за правилами ст. 48 Цивіль­

211

ного кодексу: кожна з сторін зобов'язана повернути іншій все одержане за угодою, а при неможливості повернути в натурі — відшкодувати його вартість у грошах. Насправді, угоди можуть бути визнані недійс­ними тільки за рішенням суду.

Стаття 49 Цивільного кодексу визначає наслідки укладення угоди з метою, суперечною інтересам дер­жави і суспільства. Відповідно до п. 11 зазначеного Роз'яснення ВАСУ, дана стаття поширюється на випад­ки незаконного користування або розпорядження зе­млею. Правові наслідки укладення таких угод: при наявності умислу обох сторін і при виконанні обома угоди — все одержане за угодою стягується в доход держави, а якщо угода виконана тільки однією сторо­ною, то з другої сторони стягується все одержане нею за угодою і все належне з неї першій стороні за уго­дою. За наявності умислу тільки однієї сторони — все одержане нею повертається другій стороні, а одержане останньою або належне їй за угодою від першої сторо­ни — стягується в доход держави. Згідно ст. 59 Цивіль­ного кодексу, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства

1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного зако­нодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивни­ми речовинами і стічними водами, засмічення про­мисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введен­ня в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

211

д) порушення строків повернення тимчасово за­йманих земель або невиконання обов'язків щодо при­ведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекру­чення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) иепроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і на­несення родючого шару ґрунту;

і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відве­дення земельних ділянок.