Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
128_zemkodexkomenta.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
2.58 Mб
Скачать

1. Використання землі в Україні є платним. Об'єк­том плати за землю є земельна ділянка.

2. Плата за землю справляється відповідно до за­кону.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошо­вої оцінки землі. Розмір земельного податку не зале­жить від результатів господарської діяльності власни­ків земельної ділянки та землекористувачів. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі, на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, зе­мельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі, орендар. Законом України «Про внесення змін до за­кону України «Про плату за землю» (№ 2271-Ш від 08.02.01 р.) звільнено від сплат земельного податку тих власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), які здали свою землю в оренду платникам фік­сованого сільськогосподарського податку. Така пільга діятиме доти, доки матиме чинність Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Плата за землю справляється відповідно до Закону України «Про плату за землю». Цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність плат­

207

ників та контроль за правильністю обчислення і спра­вляння земельного податку.

Глава 36. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва включають втрати сільськогос­подарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористу­ванні та погіршенням якості земель.

2. Відшкодуванню підлягають втрати сільського­сподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сіль­ському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогос­подарським і лісогосподарським виробництвом.

3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завда­ні обмеженням прав власників землі і землекорис­тувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричи­неного діяльністю громадян, юридичних осіб, орга­нів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землеко­ристувачам.

207

5. Втрати сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва визначаються у порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України.

Використання земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб передбачає використаная земель (горішнього родючого шару — ґрунту) як засо­бу сільськогосподарського (лісогосподарського) вироб­ництва, а ст. 168 ЗК проголошує ґрунти об'єктом осо­бливої охорони. У разі передачі земель сільськогоспо­дарського призначення, земель лісового фонду для вико­ристання в несільськогосподарських цілях, втрачаєть­ся певна площа земельної ділянки і певна частина ґру­нту як засобу виробництва. Зменшення площі земель як засобу сільськогосподарського виробництва може відбуватися і в інших випадках: їх забруднення, засмі­чення, встановлення обмежень у їх використанні тощо. У всіх цих випадках держава зазнає певних втрат — втрачається не тільки цінний засіб виробництва, але й гальмується продовольча політика держави. Для еко­номічного стимулювання раціонального використання земель запроваджений такий інструмент як відшкоду­вання втрат сільськогосподарського та лісогосподарсь­кого виробництва. Таке відшкодування не є заходом цивільної відповідальності, оскільки може застосову­ватися не тільки за протиправні, але й за правомірні дії, ні податком — це особливий інструмент, який має іншу правову природу. Фактично це захід економіч­ного стимулювання раціонального землекористування, який виражається у стягненні плати за надання дер­жавою послуг з раціонального використання земель. Частина перша коментованої статті визначає два пра­вових режими втрат сільськогосподарського і лісогос­подарського виробництва: а) спричинені вилученням (викупом) земель і б) спричинені обмеженням у зем­лекористуванні та погіршенням якості земель. Части­ни друга і третя встановлюють вичерпний перелік ви­падків відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

208

Частина друга коментованої статті визначає підста­ви застосування першого правового режиму відшкоду­вання втрат. Відшкодуванню підлягають втрати тіль­ки сільськогосподарських угідь, лісових земель та ча­гарників, а не втрати всіх земель сільськогосподарсько­го призначення або лісового фонду (які можуть вклю­чати і несільськогосподарські угіддя згідно ст. 22 Зе­мельного кодексу, і нелісові землі згідно ст. б Лісового кодексу України). Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробниц­тва тільки у разі вилучення (викупу) зазначених земель для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським або лісогосподарським виробництвом. В даному випадку йдеться про переведення земель із категорії земель сіль­ськогосподарського призначення або лісового фонду до іншої категорії земель, визначеної от* 19 Земельного кодексу. Порядок вилучення (викупу) земель визнача­ється статтями 146-151 Земельного кодексу. Зазначе­ні втрати за даного правового режиму відшкодовують не органи державної влади або місцевого самоврядуван­ня, які здійснили вилучення (викуп) земель, а вигодо-набувачі — тобто юридичні чи фізичні особи, на користь яких було здійснено вилучення (викуп) земель. Такий висновок випливає із пункту 4 Порядку визначення . втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердже­ного постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1279. Втрати відшкодовуються місцевим радам відповідно до ст. 209 Земельного кодексу.

Частина 3 коментованої статті встановлює вичерп­ний перелік підстав застосування другого правового режиму відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. У цій статті тер­мін «громадянин* слід розуміти як такий, що включає всіх фізичних осіб, відповідно до загальних засад рів­ноправності громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, встановлених ст. 26 Конститу­ції України. За цим правовим режимом відшкодуван­ню підлягають такі втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва: заподіяні обмежен­

208

ням прав землевласників та землекористувачів відпо­відно до глави 18 Земельного кодексу, в тому числі через встановлення охоронних, санітарних та інших захибних зон відповідно до статей 112—115 Земельно­го кодексу; заподіяні погіршенням якості угідь вна­слідок негативного впливу, спричиненого діяльністю різних суб'єктів — при цьому погіршення якості угідь визначається за даними державного земельного када­стру, зокрема бонітування ґрунтів згідно ст. 199 Зе­мельного кодексу.

Цей правовий режим відшкодування втрат сільсь­когосподарського та лісогосподарського виробництва законодавчо чітко не визначений, оскільки не вказане коло суб'єктів, зобов'язаних до відшкодування таких втрат. Раніше коло таких суб'єктів визначалося стат­тею 91 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.92 року. З 1 січня 2002 року Земельний кодекс України не визначає ні кола суб'єктів, зобов'язаних від­шкодовувати втрати відповідно до даного правового режиму відшкодування, ні суб'єктів, яким такі втрати відшкодовуються (адже ст. 209 визначає тільки суб'єк­тів, яким відшкодовуються втрати відповідно до пер­шого правового режиму). Це означає, що на підставі ст. 19 Конституції, згідно якої ніхто не може бути приму­шений робити те, що не передбачено законодавством, даний правовий режим відшкодування втрат сільсь­когосподарського і лісогосподарського виробництва не повинен застосовуватися. Інакше кажучи, до внесення відповідних змін до чинного законодавства, не підля­гають відшкодуванню втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, перелічені у части­ні третій ст. 207 Земельного кодексу, а вимоги про від­шкодування таких втрат будуть незаконними і можуть бути оскаржені до суду.

Частина четверта коментованої статті проводить розмежування між відшкодуванням збитків власни­кам землі і землекористувачам відповідно до глави 24 Земельного кодексу і відшкодуванням втрат сільсько­господарського і лісогосподарського виробництва. Пункт 14 Постанови Пленуму Верховного Суду Укра­

208

їни «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 25.12.96 р. № 13 витлумачує, що ці види відшкодуван­ня розрізняються за суб'єктами: у першому випадку збитки відшкодовуються власникам землі і землеко­ристувачам, а у другому — втрати відшкодовуються місцевим радам (які можуть не бути ні власниками, ні користувачами даної земельної ділянки). Як зазна­чалося вище, відшкодування втрат не є заходом пра­вової відповідальності — це захід економічної відпо­відальності, в той час як відшкодування збитків може бути і заходом правової відповідальності, і наставати за правомірні дії. Отже, у разі заподіяння правомірни­ми чи протиправними діями шкоди земельній ділян­ці, збитки власників землі або землекористувачів від­шкодовуються заподіювачем такої шкоди або вигодо-набувачем (особою, на користь якої було вилучено (ви­куплено) земельну ділянку або встановлено обмежен­ня) відповідно до глави 24 Земельного кодексу. Крім того, вигодонабувачі (але не заподіювачі шкоди) відшко­довують і втрати сільськогосподарського та лісогоспо­дарського виробництва місцевим радам за правилами цієї глави. Відшкодування збитків спрямоване на від­новлення майнових прав власників і землекористу­вачів, яким такі збитки заподіяні, а відшкодування втрат — на здійснення заходів, визначених ч. 2 ст. 209 Земельного кодексу і на економічне стимулювання ра­ціонального використання земель.

Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають від­шкодуванню, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1279. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються за нормативами, затвердженими цією ж постановою.

Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]