2. Землі транспорту можуть перебувати у держав­ній, комунальній та приватній власності.

Транспорт як одна з найважливіших галузей суспіль­ного виробництва покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Суспільні відносини, пов'язані з діяльністю транс­порту, регулюються Законом України від 10 листопа­да 1994 р. «Про транспорт*¹, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодав­ства України.

До складу єдиної транспортної системи України входить: транспорт загального користування (залізнич­

¹ Відомості Верховної Ради України.— 1994.-- М 51.— Ст. 446.

62

ний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метро­політен); промисловий залізничний транспорт; відом­чий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи спо­лучення загального користування.

Відповідно до Закону «Про транспорт» єдина транс­портна система повинна відповідати вимогам суспіль­ного виробництва та національної безпеки, мати розга­лужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Функціонування транспорту нерозривно пов'язане з використанням землі. До земель транспорту ст. 67 Земельного кодексу України відносить землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізнично­го, автомобільного транспорту і дорожнього господарс­тва, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для вико­нання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту (будівель, спо­руд тощо).

Землі транспорту — самостійний різновид земель несільськогосподарського призначення. Щодо земель, які обслуговують окремі види транспорту загального користування, то відповідні правові приписи закріплені в спеціальних статтях Земельного кодексу України.

Стосовно відомчого транспорту, до складу якого вхо­дять транспортні засоби підприємств, установ та орга­нізацій, треба зазначити, що землі, спеціально призна­чені для його потреб, в законі не виділяються. Функ­ціонування цього виду транспорту пов'язане з вико­ристанням інших земель.

При визначенні земель транспорту за основу при­ймається те, що землі вже надані конкретним транс­портним підприємствам, установам та організаціям як самостійним юридичним особам. Згідно ст. 6 Закону України «Про транспорт» перевезення пасажирів, ван­тажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення

63

здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбаче­но їх статутами.

Цільове призначення зазначених земель полягає у здійсненні діяльності, пов'язаної з експлуатацією, ре­монтом, вдосконаленням і розвитком об'єктів транс­порту.

Розміри земельних ділянок, що надаються підпри­ємствам транспорту для вказаних цілей, визначають­ся відповідно до затверджених у встановленому поряд­ку норм або проектної-технічної документації.

Використання земель транспорту, пов'язане з розмі­щенням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування.

На підприємства транспорту, яким надані відповід­ні землі, покладені додаткові обов'язки щодо належно­го використання земельних ділянок. Мова йде, зокрема, про необхідність раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати права та інтереси інших власників земельних ділянок і землекористува­чів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисло­вими та іншими відходами, неочищеннми стоками, вжи­вати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додер­жувати інших вимог щодо охорони земель.

З метою забезпечення безпеки на транспорті чинним законодавством встановлено, що переобладнання всіх комунікацій, пов'язане з реконструкцією і ремонтом споруд транспорту, розташованих у смузі відведення шляхів сполучення, здійснюється власниками комуні­кацій за їх рахунок. Крім того, на власників таких ко­мунікацій покладається відповідальність за дотриман­ня встановлених нормативів при будівництві та експлу­атації газопроводів, нафтопроводів та інших комуніка­цій, що перетинають залізничні колії та автомобільні дороги або межують з цими коліями і дорогами.

Згідно Закону «Про транспорт» відповідальність за утримання в належному стані земельних ділянок, на­даних підприємствам і організаціям транспорту, і ви­користання їх за цільовим призначенням, персоніфі­кована. Вона покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій. Керівники під­приємств транспорту несуть таку відповідальність, зо­крема, за забруднення земель, прилеглих до транспорт­них магістралей, бур'янами.

Підприємства транспорту несуть відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середо­вищу, згідно з чинним законодавством, оскільки вони зобов'язані забезпечувати охорону цього середовища від шкідливого впливу транспорту.

Названі підприємства також зобов'язані забезпечу­вати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку екс­плуатації транспортних засобів. З метою реалізації цього обов'язку частини території підприємств, вокза­лів, станцій, портів, пристаней аеродромів і шляхів спо­лучення (тобто відповідні земельні ділянки), де здійс­нюється рух транспортних засобів, проводяться мане­врові та вантажно-розвантажувальні роботи, визнані зонами підвищеної небезпеки. Перебування громадян у межах цих зон забороняється. Правила перебування в зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт встановлюються Міністерством транспорту України з урахуванням пропозицій заінтересованих організацій та за погодженням з місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Чинне законодавство з метою забезпечення належ­ної експлуатації споруд та інших об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазна­чених об'єктів на землях, наданих підприємствам транс­порту, закріплює можливість встановлення охоронних зон з особливими умовами використання земель. Згід­но ст. 112 Земельного кодексу такі зони створюються уздовж земель транспорту для забезпечення нормаль­них умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інпгі природні об'єкти.

64

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Закріплена зако­ном можливість перебування земель транспорту не тільки в державній, а і в інших формах власності не може бути реалізована щодо окремих земель. Так, згід­но ст. 84 Земельного кодексу до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну вла­сність, належать, зокрема, землі під державними заліз­ницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Можливість знаходження земель транспорту, напри­клад, у комунальній власності обумовлена, скажімо, тим, що у відповідності із законодавством транспортні за­соби, споруди, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установа­ми та організаціями місцевих рад, належать до кому­нальної власності. У свою чергу згідно зі ст. 83 Земель­ного кодексу в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приват­ної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комуналь­ної власності.

При цьому треба мати на увазі, що окремі землі ко­мунальної власності, надані підприємствам транспор­ту, не можуть передаватися у приватну власність. Це стосується, зокрема, земель під залізницями, автомобіль­ними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідно­го транспорту. Така заборона закріплена ст. 83 Земель­ного кодексу.

Стаття 68. Землі залізничного транспорту

До земель залізничного транспорту належать зе­млі смуг відведення залізниць під залізничним по­лотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивно­го, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачан­ня, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України. Він забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби

населення у перевезеннях.

Діяльність залізничного транспорту, як частини єди­ної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробницт­ва, соціальному і економічному розвитку та зміцнен­ню обороноздатності держави, міжнародному співробіт­ництву України.

Залізничний транспорт — це виробничо-технологіч­ний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування. Він призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і на­селення країни в перевезеннях у внутрішньому і між­народному сполученнях та надання інших транспорт­них послуг усім споживачам без обмежень за ознака­ми форми власності та видів діяльності тощо.

До складу залізничного транспорту входять підпри­ємства залізничного транспорту, що здійснюють пере­везення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізнич­ного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та інші підприємст­ва, установи та організації незалежно від форми влас­ності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Сюди включаються також підприємства промислового заліз­ничного транспорту. Названий транспорт як самостій­ний елемент транспортної системи поряд із залізнич­ним транспортом загального користування окремо здій­снює перевезення вантажів. Цей транспорт представляє собою транспортно-технологічний комплекс, який забез­печує системне переміщення вантажів у процесі вироб­ництва (між виробництвами, виробничими циклами, окремими операціями або підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом загального ко­ристування і не належить до нього. Він може функціо­нувати в межах, наприклад, промислового підприємст­ва і здійснювати технологічні перевезення на території цього підприємства. В цьому випадку йдеться про ви­користання земель промисловості.

64

Суспільні відносини, що виникають у процесі функ­ціонування залізничного транспорту, регулюються За­конами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт»¹, Статутом залізниць України та іншими актами законодавства України.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця. Законом «Про залізничний транспорт» вона визначається як статутне територіаль­но-галузеве об'єднання, до складу якого входять підпри­ємства, установи та організації залізничного транспор­ту і яке при централізованому управлінні здійснює пе­ревезення пасажирів та вантажів у визначеному регіо­ні транспортної мережі. Створення, реорганізація, лік­відація та визначення територіальних меж залізниць здійснюється рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства транспорту України.

Повноваження, права та обов'язки залізниць визна­чається Законом «Про залізничний транспорт», а та­кож їх статутами, які затверджуються Міністерством транспорту за погодженням з Міністерством економі­ки та Антимонопольним комітетом України.

Здійснення підприємствами і організаціями заліз­ничного транспорту статутної діяльності нерозривно пов'язане з використанням відповідних земельних ді­лянок.

До земель залізничного транспорту належать землі, надані підприємствам і організаціям залізничного транспорту загального користування. До складу цих земель входять в першу чергу землі, які є смугою від­ведення залізниць. Смуга відведення — це землі заліз­ничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами і обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будів­лями, пристроями залізничної сигналізації, енергети­ки та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо.

Крім того, землями залізничного транспорту вважа­ються землі, зайняті станціями з усіма будівлями і

¹ Відомості Верховної Ради.— 1996.— № 40.—- Ст. 183.

спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, а також зайняті під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення ро­боти залізничного транспорту.

З метою забезпечення безпеки на залізничному транспорті залізниці, підприємства, установи та орга­нізації залізничного транспорту загального користуван­ня мають право в межах наданих їм земель встанов­лювати межі зон підвищеної небезпеки, в яких діють певні обмеження щодо перебування там громадян та виконання відповідних робіт.

Розміщення об'єктів, пов'язаних з виробництвом, зберіганням і навантаженням, транспортуванням і розвантаженням вибухових, легкозаймистих, радіоак­тивних речовин і матеріалів, отруйних та сильнодію­чих хімічних речовин, визначається відповідними бу­дівельними та санітарними нормами і правилами сто­совно об'єктів, розташованих на землях залізничного транспорту загального користування.

Місця перетину залізничних колій в межах відпо­відних земельних ділянок трубопроводами, лініями зв'язку і електропередач, іншими комунікаціями по­винні погоджуватися з органом управління залізнич­ним транспортом — Державною адміністрацією заліз­ничного транспорту України (Укрзалізниця), яка під­порядкована Міністерству транспорту України.

Для забезпечення у межах смуги відведення нор­мальної експлуатації залізничних колій, ліній елект­ропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, Снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Охоронні зони — це ділянки землі, прилеглі до зе­мель залізничного транспорту загального користуван­ня і необхідні для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об'єктів заліз­ничного транспорту.

65

Ці землі повинні утримуватися в належному сані­тарному стані і використовуватися для вирощування деревини, у тому числі ділової, та кормів для тварин­ництва.

Стаття 69. Землі морського транспорту