IV. Розгляд зразка виробу.

— Ось цю кумедну гусеницю і вертоліт зможете зробити і ви, якщо

ваші пальчики будуть вправні і слухняні.

V. Технологія виготовлення виробу.

Розгляд малюнка. .

— Щоб кріплення частин було рухомим, ми з'єднаємо горіхові шкаралупки ниткою. Щоб зручно було класти на них нитку, розмістимо половинки шкаралуп порожниною доверху (б). Аби нитка не висовувалась із шкаралуп, на кінцях потрібно зав'язати вузлики.

Між половинками шкаралуп має бути однакова відстань. Верхні і нижні половинки з'єднаємо пластиліном (в). Для лапок гусениці використаємо маленькі черепашки (г).

Перед тим як з'ясувати послідовність виготовлення гелікоптера, вчитель пояснює дітям його застосування та назви окремих частин (кабіна, корпус, гвинти, колеса).

— Що з відібраного природного матеріалу найбільш схоже на кабіну? (Горіх.)

— А на корпус? (Шишка.)

— Чим краще відтворити гвинти? (Кленовими крилатками.)

— Крила до іграшки кріпляться шматочком пластиліну.

VI. Планування наступних трудових дій. Відбір матеріалу та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

VII. Повторення правил техніки безпеки.

— Гвинтик і Шпунтик нагадують дітям, що працювати потрібно на робочій дощечці та користуватися серветкою для витирання рук.

VIII. Самостійна робота учнів.

Діти за бажанням виготовляють одну з іграшок. Вчитель стежить за тим, щоб учні розміщували половинки горіхових шкаралуп на однаковій відстані під час виготовлення іграшкової гусениці, допомагає закріпити пластиліном гвинти в іграшковому гелікоптері. Стежить за дотриманням учнями культури праці.

Фізкультхвилинка.

IX. Продовження самостійної роботи.

Школярам, які виготовили іграшки, вчитель пропонує з горіхової шка­ралупи, листочка і гілочки сконструювати човник з вітрилом (д) або з двох половинок горіха і гілочок — макет штучного супутника Землі (є). У супутнику виділяється кулястий корпус і 4 антени зв'язку.

X. Оцінювання виробів.

Учитель відбирає декілька дитячих робіт для колективного обго­ворення, залучає першокласників до активного оцінювання їх якості.

XI. Підсумок уроку.

— Що вам сподобалося виготовляти?

— Про що нове ви дізналися. Чи взаємопов'язані природа і техніка?

XII. Прибирання робочих місць.

ГУСЕНИЦЯ

ВЕРТОЛІТ

УРОК 12

Тема. Народні іграшки з глини.

Об'єкт праці. Народні іграшки з глини. Створення мелодійних звуків за допомогою іграшок-свищиків. Властивості глини.

Мета. Ознайомити з давнім видом ремесла в Україні — гончарством, з глиняною іграшкою, з центрами гончарства, з властивостями глини. Розвивати естетичний смак, інтерес до народної іграшки.

Виховувати любов до рідної землі, повагу до традицій, праці людей.

Матеріали та інструменти. Глиняні іграшки, ілюстрації, глина, тарілочки

з водою, мисочки для глини, серветки, пластилін.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць.

Перед уроком вчитель готує необхідне обладнання.

II. Організаційний момент.

III. Повідомлення теми та мети уроку.

— Сьогодні на уроці ми з вами здійснимо мандрівку в цікавий і захоп­люючий світ глиняних іграшок.

Глина в кого ожива?

Творить з неї хто дива?

В кого посуд, ніби жар?

Ну, звичайно, це ... (гончар).

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь учителя.

— Одним із давніх видів ремесла в Україні є гончарство. Гончар — це людина, яка виготовляє різноманітні предмети побуту, дитячі глиняні іграшки-свистунці. Глина для гончаря — що пісня для солов'я. Глиняна іграшка — один із найдавніших видів народної творчості. Коли ваші прабабусі та дідусі були маленькими, вони гралися ось такими глиняними іграшками. В деяких місцевостях України ще й досі працюють майстри народної іграшки. Такими центрами є Опішня на Полтавщині, Яворів на Львівщині, Косів Івано-Франківської області.

Вироби з глини мають важливе значення для людини. Усе своє життя українця супроводжує глина: хата — з глини, піч — з глини, призьба також з глини, посуд теж з глини. Глиняний посуд має цілющі якості. Наприклад, молоко, яке скисло у склянці, під дією світла втрачає деякі мікроелементи, а те, що скисло у глиняному горщику, — ні. В найспекотніший день вода у глиняному горщику прохолодна.

Глина — осадова порода, що утворює пластичну масу, яка під час висихання зберігає надану їй форму, стає твердою, а після відпалювання ще й міцною. Пластилін — це також глина, добре перемішана з розплавленим воском і домішками жиру, які надають їй властивості постійно зберігати пластичну форму.

Для надання пластиліну певного кольору у суміш добавляють мінеральну фарбу. Пластилін краще зберігати за кімнатної температури. При низькій температурі він стає твердим, а при високій — дуже м'який і приліплюється до рук.

Глина є майже в кожному населеному пункті. Залежно від місцевості та глибини залягання породи глина буває сірого, зеленого, голубого, червонувато-бурого та білого кольорів.

Серед іграшок найбільш поширеними та уособленими в Україні як у минулому, так і нині, є свищики або свистунці. Колись вони мали охоронне, захисне значення. Вважалося, що свистіння відганяє від дітей злих духів, сили зла. В українських казках нерідко фігурують чарівні музичні інструменти, в тому числі й свищики. Серед свищиків найчастіше зустрічаємо птахів.

2. Розгляд малюнків, іграшок.

Учитель демонструє учням глиняну іграшку, рекомендує розглянути малюнки. Діти підмічають, що фігурки баранчика, оленя, коників мають переважно однакову конструкцію. Розрізнити їх можна в основному лише за формою голови. Однак кожен з виробів виразний і передає певний характер. На малюнку (д) зображено іграшку-свищика, виліплену у формі коника.