4. Склад адміністративно-правових відносин

Склад адміністративно-правових відносин — це комплексне та системне поняття, що характеризує ці правовідносини з точки зору їх змісту, суб’єктів і об’єктів.

Матеріальним змістом адміністративних правовідносин є поведінка суб’єктів (наприклад, створення робочих місць), а юридичним — суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що встановлені адміністративно-правовими нормами. Суб’єктивні права — це належна державному органу чи органу місцевого самоврядування міра дозволеної (можливої) поведінки для задоволення їх інтересів, забезпечена юридичними обов’язками іншої сторони відносин — наприклад, військовозобов’язаних.

Саме обов’язки іншої сторони адміністративних відносин, які містяться у нормі, і є гарантією додержання прав уповноваженого державою органу (військового комісаріату). Обов’язок іншої сторони адміністративних правовідносин може полягати в утриманні від дій (наприклад, заборона призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори військовозобов’язаних з числа педагогічного складу вищих, професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів, навчальних закладів Товариства сприяння обороні України, – в період, коли в цих закладах проводяться заняття), або, навпаки, виконання обов’язку (районні (міські) військкомати зобов’язані під час проведення приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, призову на військову службу офіцерів запасу та проходження навчальних зборів ознайомити громадян з їх правами, обов’язками та вимогами чинного законодавства).

Юридичний обов’язок в адміністративних правовідносинах — це приписана зобов’язаному суб’єкту (військовозобов’язаному, суб’єкту господарювання) і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб’єкт.

Суб’єктами адміністративних правовідносин є юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути їх учасниками, а саме:

– державні органи (органи законодавчої, виконавчої та судової влади, прокуратури, адміністрації державних підприємств, установ й організацій);

– структурні підрозділи органів державної влади й управління;

– посадові особи органів державної влади й управління;

– місцеве самоврядування та їх виконавчі органи;

– об’єднання громадян, кооперативи;

– громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

При цьому здатність особи бути учасником адміністративних правовідносин називається правосуб’єктністю. Що стосується право­суб’єктності юридичних осіб як учасників адміністративних правовідносин, то вона визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю відповідних повноважень, що закріплені нормами адміністративного права і надаються їм для забезпечення виконання покладених на них завдань та функцій. Правосуб’єктність учасників адміністративних правовідносин включає в себе їх адміністративну правоздатність і дієздатність.

Адміністративна правоздатність — це обумовлена нормами права здатність суб’єкта адміністративного права мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки у сфері виконавчої влади. Наявність адміністративної правоздатності характерна для органів державної влади й управління та місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання всіх організаційно-правових та форм власності, а також громадян.

Адміністративна правоздатність органів державної влади та місцевого самоврядування залежить від характеру та обсягу їх компетенції. Для посадових осіб правоздатність визначається їхніми посадовими пов­новаженнями, що закріплені відповідними законодавчими актами. Адмі­ністративна правоздатність органів державної влади та місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання виникає, як правило, з моменту прийняття правового акта про їх заснування або ж реєстрацію, а припиняється з їх ліквідацією або реорганізацією. Щодо адміністративної правоздатності громадян у сфері державного управління, то вона виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

Адміністративна дієздатність — це обумовлена правовими нормами здатність суб’єкта адміністративного права своїми діями набувати і реалізовувати суб’єктивні права та виконувати юридичні обов’язки. Рівень дієздатності суб’єктів адміністративних правовідносин, зокрема громадян, залежить від певних чинників, а саме від:

– віку (повна — із 18 років, обмежена — із 16 років і часткова — із семи років);

– стану психічного та фізичного здоров’я;

– рівня освіти та ряду інших обставин.

Однією із форм прояву адміністративної дієздатності є деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене нею правопорушення.

Адміністративна правоздатність та дієздатність, а загалом правосуб’єктність — це юридичні властивості, що перебувають у стані розвитку та вдосконалення, а тому відображають закономірні процеси підвищення ролі і соціальної відповідальності особи перед суспільством, а держави перед людиною. Таким чином, змістом адміністративної правосуб’єктності є комплекс прав та обов’язків суб’єктів адміністративного права, що містяться безпосередньо в правовому акті, незалежно від їхньої участі в конкретних правовідносинах.

Об’єкт адміністративних правовідносин — це поведінка суб’єктів правовідносин, спрямована на забезпечення їх широкої сфери правових інтересів.

Предмет адміністративних правовідносин — це реалізовані суб’єктами правовідносин правові інтереси у формі речей, матеріальних цінностей, продуктів духовної творчості, особисті нематеріальні блага та ін.

Об’єкти адміністративних правовідносин пов’язані з інтересом держави, яку представляє уповноважений нею орган.

Для виникнення адміністративних правовідносин видання закону або підзаконного акту є недостатнім, оскільки вони визначають лише типові їх ознаки. Так, адміністративне законодавство встановлює типову ознаку адміністративного суб’єкта – наявність права управлін­ня транспортним засобом. Для того щоб громадянин, який має право керування транспортними засобами, став суб’єктом адміністративних правовідносин, необхідний певний юридичний факт, а саме – наявність транспортного засобу або права користування ним.

Юридичний факт — це життєві обставини, з якими правова норма пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин, а отже, юридичні факти, як і правосуб’єктність, є необхідною умовою їх виникнення.

Залежно від певних ознак, які характерні для юридичних фактів, здійснюють їх відповідну класифікацію.

Залежно від юридичних наслідків виділяють:

– правоутворюючі, на основі яких суб’єкти набувають відповідних прав та обов’язків (при досягненні повноліття в суб’єктів виникає військовий обов’язок згідно із Законом України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 р.;

– правозмінюючі, які передбачають збільшення або зменшення обсягу відповідних прав чи обов’язків (особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої-сьомої категорій, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї, ст. 13 Закону України “Про державну службу”) від 26 грудня 1993 р.;

– правоприпиняючі, що ліквідують відповідні права та обов’язки, носієм яких суб’єкт був до виникнення цих фактів (позбавлення права керування транспортними засобами, ст. 130 КУпАП).

Залежно від їх складу:

– прості, що складаються з одного факту, що є достатнім для настання юридичних наслідків (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, передбачає адміністративну відповідальність за ст. 183 КУпАП);

– складні, які складаються із сукупності окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (пільговий молодіжний житловий кредит можуть отримати сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов, тобто перебувають на квартобліку, віковий ценз яких становить не більше 35 років, а також бути платоспроможними (прибуток родини має бути не нижчим за 600-700 грн. у місяць);

Залежно від тривалості у часі:

– одноактні, що складаються з одноразового акту їх виявлення (сплата державного мита при реєстрації актів цивільного стану);

– триваючі, що існують, як правило, упродовж певного часу (служба у Збройних силах України; перебування у шлюбі).

В адміністративних правовідносинах, як і в усіх інших видах правовідносин, юридичні факти поділяються на дії та події.

– події — це життєві обставини, що виникають незалежно від волі суб’єктів (настання повноліття, пенсійного віку, природної смерті).

– дії — це життєві обставини, виникнення яких залежить від волі суб’єктів (подача заяви про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності).

Юридичні факти-дії в адміністративних правовідносинах можуть поділятися на правомірні та неправомірні.

Правомірні дії ‑ як вольова поведінка, яка передбачена адміністративно-правовою нормою, поділяються на:

– індивідуальні акти;

– юридичні вчинки;

– правомірні дії, які скеровані на підтримку управлінських інтересів держави.

Індивідуальний акт — це правомірна дія суб’єкта адміністративних правовідносин, з якою пов’язані юридичні наслідки. Наприклад, подання до військових комісаріатів списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць.

Юридичний вчинок — це правомірна дія, з якою адміністративно-правова норма пов’язує юридичні наслідки через сам факт вольової дії. Наприклад, платник податку заявляє про приховування ним доходу, який підлягав оподаткуванню.

До активних дій як юридичних фактів в адміністративному праві належать і неправомірні дії, тобто поведінка, яка не відповідає приписам адміністративно-правових норм. Наприклад, випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам, — це неправомірні дії, що призводять до правопорушень і викликають необхідність захисту державою своїх управлінських інтересів.

І, нарешті, юридичні факти у вигляді юридичних подій — це обставини, що не залежать від волі людей, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення адміністративних правовідносин. Так, народження дитини надає одному з батьків право на щомісячне зменшення оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум.

Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте поняття „адміністративні правовідносини”?

2. Назвіть ознаки адміністративних правовідносин.

3. Які існують види адміністративних правовідносин і критерії їх класифікації?

4. Що таке суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників адміністративних правовідносин?

5. Назвіть необхідну умову виникнення, зміни або припинення адмі­ністративних правовідносин.

6. Чому адміністративні відносини можуть існувати лише у формі правовідносин?

7. Поясніть зміст об’єкта адміністративно-правових відносин.

8. Як Ви розумієте адміністративну правоздатність та дієздатність?

9. У чому полягає різниця між поняттями “суб’єкт адміністративного права” і “суб’єкт адміністративних правовідносин”?

10. Яка процедура захисту адміністративно-правових відносин?

11. Опишіть структуру вертикальних та горизонтальних адміністративно-правових відносин.

Додатки

Питання. Як співвідносяться адміністративно-правові та державно-управлінські відносини?

Відповідь. Адміністративно-правові відносини є формою вираження державно-управлінських відносин, чим пояснюється їх державно-владний характер.

Питання. У чому полягає відмінність об’єкта адміністративних правовідносин від їх предмета?

Відповідь. Якщо об’єктом правовідносин виступає поведінка їх учасників (дія, бездіяльність), то предметом — матеріальні та духовні цінності, а також здоров’я, честь, гідність та інші нематеріальні блага, на забезпечення, набуття, збереження і захист яких спрямована ця поведінка.

Підсумковий тест навчального модуля

1. Чим пояснюється існування адміністративних відносин у формі правовідносин?

а) правовими наслідками їх існування;

б) правовим полем, в якому вони існують;

в) правовим статусом їх учасників;

г) правовими нормами, з якими пов’язані їх виникнення, зміна та припинення.

2. Імперативний (владний) характер адміністративних правовідносин пояснюється:

а) надзвичайно великою кількістю законодавчих актів, які містять адміністративно-правові норми, що їх регулюють;

б) суворістю санкцій, що застосовуються до їх порушників;

в) особливим статусом їх суб’єкта — держави в особі уповноважених нею органів;

г) правовою основою їх виникнення, зміни та припинення.

3. До особливостей адміністративно-правових відносин можна віднести те, що вони виникають:

а) у разі обов’язкової участі відповідного органу державного управління або іншого носія повноважень державно-владного характеру;

б) у сфері адміністративних деліктів;

в) за наявності згоди всіх учасників таких правовідносин;

г) на базі цивільно-правових відносин.

4. Предметом адміністративно-правових відносин у сфері управлін­ня охороною здоров’я є:

а) зміст клятви Гіппократа;

б) законодавство у сфері охорони здоров’я;

в) здоров’я пацієнтів;

г) матеріально-технічні засоби лікувальних закладів.

5. Які адміністративно-правові відносини виникають за участі особи в азартних іграх (в карти, рулетку, “наперсток” та інші) на гроші, речі, та інші цінності, а також прийняття ставок приватними особами на спортивних та інших змаганнях?

а) регулятивні;

б) адміністративно-деліктні;

в) розважальні;

г) цивільно-правові.

6. Що є юридичним фактом для виходу особи на пенсію?

а) досягнення відповідного віку;

б) бажання відпочити;

в) поганий стан здоров’я;

г) пільги, передбачені пенсійною реформою.

7. Влучення ракетою Збройних сил України в один із будинків

у м. Бровари є:

а) правомірна дія;

б) неправомірна дія;

в) подія;

г) помилка в розрахунках військ ППО.

8. До якого різновиду належать відносини між Кабінетом Міністрів України і Радою Міністрів Автономної Республіки Крим?

а) автономні правовідносини;

б) демократичні правовідносини;

в) горизонтальні правовідносини;

г) вертикальні правовідносини.

9. Який юридичний факт породжує адміністративно-правові відносини, пов’язані з порушенням громадянами встановлених термінів реєстрації (перереєстрації) вогнепальної гладкоствольної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду або правил взяття їх на облік в органах внутрішніх справ у разі зміни місця проживання?

а) неправомірні дії;

б) бездіяльність;

в) правомірні дії з боку правоохоронців;

г) поінформованість правоохоронців.

10. До якого різновиду належить юридичний факт, пов’язаний зі сплатою правопорушником штрафу?

а) правоутворюючий;

б) правозмінюючий;

в) правоприпиняючий;

г) правовідновлюючий.