3. Об’єднання громадян

Право громадян на свободу об’єднання є невід’ємним правом людини, закріпленим загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Зокрема ст. 36 Основного Закону визначає, що громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. У такий спосіб держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їхніх об’єднань.

Базовим правовим актом, який регламентує порядок створення та діяльності об’єднань громадян, є Закон України “Про об’єднання громадян” вiд 16 червня 1992 р., згідно з яким об’єднання громадян — це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Щодо політичних партій, то правовою основою їх діяльності в суспільстві є Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року.

Об’єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається:

– політичною партією як об’єднанням громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі;

– громадською організацією як об’єднанням громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Варто наголосити, що норми вказаного Закону не регламентують діяльність профспілок, релігійних, кооперативних організацій, об’єднань громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційних фондів, органів місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі рад і комітетів мікрорайонів, будинкових, вуличних, квартальних, сільських, селищних комітетів), органів громадської самодіяльності (народних дружин, товариських судів тощо), інших об’єднань громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Об’єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Засновниками при цьому, згідно із Законом, можуть бути повнолітні особи як з числа наших співвітчизників, так і іноземці, в тому числі особи без громадянства. Що стосується молодіжних і дитячих організацій, то законодавець допускає 15-річний вік засновників.

Легалізація (офіційне визнання) об’єднань громадян є обов’язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Реєстрація політичних партій та міжнародних громадських органі­зацій здійснюється Міністерством юстиції України. Легалізація громадської організації здійснюється, відповідно, Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами органів місцевих рад.

Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку, тоді як членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли

14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.

Широке коло інтересів громадян, задоволення яких більшою мірою визначається функціонуванням великої кількості політичних партій та громадських організацій, різних за класифікаційними ознаками. Зокрема, виділяють такі види об’єднань:

Залежно від мети, яку переслідують засновники, об’єднання громадян має статус:

– політичної партії;

– громадської організації.

За територіальним принципом виділяють лише громадські організації:

– міжнародні — діяльність яких поширена на території України і хоча б однієї іноземної держави;

‑ всеукраїнські — діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей;

– місцеві — діяльність яких поширюється на території відповідного адміністративно-територіального утворення.

Діяльність політичних партій поширюється на території всієї території держави.

Залежно від способу обліку членів громадської організації виді­ляють організації:

– з фіксованою чисельністю;

– з нефіксованою чисельністю.

Залежно від способу легалізації (офіційного визнання):

– такі, що підлягають реєстрації,

– такі, що повідомляють про заснування.

Залежно від віку засновників та членів об’єднань громадян:

– об’єднання дорослих громадян;

– об’єднання молоді та дітей.

Як бачимо, для об’єднань громадян властиві характерні ознаки, що виокремлюють їх з-поміж державних інституцій. На думку вітчизняних адміністративістів, є загальні ознаки, які властиві всім видам об’єднань громадян, зокрема:

– добровільність об’єднань, що відображається у добровільності вступу та виходу з об’єднання громадян, методах роботи, суттю яких є досягнення певної мети внутрішньоорганізаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключення із членів об’єд­нання громадян;

– організаційні заходи, якими в діяльності об’єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

– відсутність в об’єднань громадян внаслідок їх природи державно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охорони природи права складати протоколи про адміністративне правопорушення).

Тоді як окремими ознаками, характерними для окремих об’єднань громадян, є:

– членство в об’єднанні та відносини членства, що випливають звідси;

– обов’язковість участі членів об’єднання громадян в його роботі та створенні матеріальної бази об’єднання шляхом внесення членських внесків;

– наявність статуту об’єднань громадян¹.

Таким чином, адміністративно-правові відносини об’єднань громадян з державою свідчать, що їх виникнення, функціонування, як і зміна та/або припинення, пов’язані виключно правовими нормами, що містяться здебільшого в адміністративному законодавстві.