2. Особливості адміністративно-правових відносин

Для адміністративно-правових відносин як різновиду правовідносин характерні всі основні ознаки, притаманні правовідносинам в цілому. Разом з тим адміністративно-правові відносини мають ряд особливостей, що вирізняють їх з-поміж інших видів правовідносин, оскільки вони:

– за своїм змістом є виключно управлінськими, оскільки виникають у сфері функціонування виконавчої влади або ж у сферах, так чи інакше пов’язаних з державним управлінням, яке поширюється на економічну, соціально-культурну, адміністративно-політичну і багато інших сфер діяльності держави;

– виникають, змінюються та/або ж припиняються у зв’язку з практичною реалізацією виконавчо-розпорядчих функцій держави та місцевого самоврядування в особі їх виконавчих органів і посадових осіб. При цьому слід враховувати, що предметом адміністративного права є лише відносини, що пов’язані з управлінням, а не будь-які відносини з участю в них органів виконавчої влади і посадових осіб. Наприклад, цивільно-правові відносини з участю держави є предметом правового регулювання цивільного права;

– виникають, змінюються та/або припиняються за ініціативи однієї зі сторін цих відносин у межах передбачених законодавством повноважень, тоді як цивільно-правові відносини виникають, змінюються або ж припиняються, як правило, за згодою обох сторін;

– з огляду на управлінський зміст є “владовідносинами”, або “відносинами влади і підпорядкування”, тобто побудовані за принципом “влада — підпорядкування”, в яких передбачається нерівність сторін, а це означає, що одна сторона цих відносин є юридично владна, а інша — юридично підвладна;

– характеризуються наявністю в них особливого суб’єкта, яким виступає виконавча влада держави й місцеве самоврядування в особі їх повноважних представників, наділених владою і можливістю реалі­зації цієї влади;

– за своїм характером є організаційними відносинами. Організація адміністративно-правових відносин належить до функцій держави та місцевого самоврядування, які шляхом видання нормативно-правових актів стають організаторами та координаторами життя суспільства в цілому;

– виражають волю й інтереси держави та місцевого самоврядування, а отже, носять публічно-правовий характер;

– суперечки, що виникають між учасниками адміністративних правовідносин, у більшості випадків вирішуються в адміністративному (позасудовому) порядку, шляхом прямого юридично владного розпоря­дження уповноваженого на те правомочного органу держави та місцевого самоврядування;

– якщо для цивільно-правових відносин характерним є відповідальність однієї сторони перед іншою стороною, то для адміністративних відносин це невластиво, оскільки порушення у сфері адміністративного права визнається таким, що спрямоване проти публічних інтересів, а тому відповідальність наступає перед державою та суспільством в цілому.

Отже, зазначені особливості адміністративно-правових відносин істотно виокремлюють їх з-поміж інших суспільних відносин та дають змогу визначити предмет регулювання адміністративного права як систему специфічних управлінських відносин, які безпосередньо пов’язані з державно-управлінською діяльністю їх суб’єктів.