- •Міністерство освіти і науки україни донецький національний університет економіко-правовий факультет
- •Тема 1 конституційне право: галузь права, юридична наука, навчальна дисципліна
- •1. Поняття і предмет галузі конституційного права
- •2. Система конституційного права
- •4. Джерела конституційного права
- •Закони, що приймаються представницькими установами суб'єктів федерації.
- •Природою державного органу, який приймає нормативний акт (наприклад, органи законодавчої, виконавчої влади).
- •Процедурою його прийняття (наприклад, прийняття закону парламентом або шляхом референдуму).
- •Його юридичною силою, яка багато в чому обумовлена першими 2 моментами.
- •5. Конституційне право як юридична наука і навчальна дисципліна
- •Юридична школа (спочатку мала визначальний, а до 20 років XX ст. — значний вплив). Для її представників характерним є вивчення держави, її органів, прав людини з юридичних позицій.
- •План семінарського заняття
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Основні поняття і терміни
- •Рекомендована література
- •Тема 2 політичні партії і партійні системи зарубіжних країн
- •1. Політичні партії: поняття, сутність, функції
- •2. Класифікація політичних партій, їх організаційна структура
- •4. Партійні системи зарубіжних країн
- •1. Теоретичні основи конституції: поняття, сутність, функції, юридичні властивості
- •3. Еволюція змісту конституцій
- •4. Конституційний контроль в зарубіжних країнах
- •Тема 4 основи правового статусу особи
- •1. Конституційний статус особи. Інститут громадянства
- •2. Права і свободи в теорії конституціоналізму
- •3. Конституційні права і свободи і їх класифікація
- •Тема 5 форми держави в зарубіжних країнах
- •1. Форма правління
- •2. Форма державного устрою
- •3. Політичний режим
- •Державна влада, яка виходить від народу або певної пануючої соціальної групи, монарха.
- •План семінарського заняття
- •Тема 6 виборче право і виборчі системи зарубіжних країн. Референдуми в зарубіжних країнах
- •1. Поняття, сутність і принципи виборчого права
- •2. Поняття і види виборів. Порядок організації і проведення виборів в зарубіжних країнах
- •3. Виборчі системи
- •Тема 7 глава держави в зарубіжних країнах
- •1. Особливості конституційного статусу глави держави
- •2. Компетенція глави держави
- •Тема 8
- •1. Парламент і парламентаризм
- •4. Призначення референдумів.
- •5. Формування державних органів і установ, призначення або обрання посадових осіб або участь в такому обранні. Коло
- •4. Статус депутата парламенту
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •2. Структура урядів
- •3. Компетенція урядів, їх правотворчість
- •Управління державним апаратом.
- •Виконання законів, прийнятих парламентом. Проте уряди можуть самі активно втручатися в діяльність органів законодавчої влади.
- •Контроль за законодавчою діяльністю парламенту, який у ряді країн фактично перетворився на самостійну функцію
- •Тема 10 муніципальні системи зарубіжних країн
- •2. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування зарубіжних країн
- •Вагома роль в місцевому управлінні призначених зверху представників центральної влади, тобто так званого "прямого державного управління на місцях".
- •Помітний розвиток функцій, пов'язаних з вирішенням економічних і соціальних завдань, особливо у сфері освіти, охорони здоров'я, комунального господарства, громадських робіт.
- •3. Компетенція і фінансова база органів місцевого управління і самоврядування
- •1. Визначте правильний варіант відповіді: "Система місцевого самоврядування, що будується на основі поєднання виборності і державного призначення керівників її місцевих органів, називається":
- •2. Визначте, який із запропонованих варіантів відповіді є правильним: "Основними системами здійснення публічної влади на місцях є":
- •Рекомендована література
- •Тема 11 основи конституційного права великобританії
- •1. Конституція великобританії. Особливості правового статусу особи
- •3. Регіональне і місцеве самоврядування і управління
- •Тема 12
- •1. Конституція 1787 року і її специфічні риси. Поправки до конституції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Американський федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Контрольні питання
- •Тема 13
- •1. Основний закон фрн
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Німецький федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Практичні завдання
- •Основні поняття і терміни
- •Тема 14 основи конституційного права франції
- •1. Конституція франції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 15 основи конституційного права італії
- •1. Конституція італії
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 16
- •1. Конституція іспанії
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 17 основи конституційного права російської федерації
- •1. Конституція російської федерації
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •План семінарського заняття
- •Тема 18
- •1. Конституція японії
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •10М' тести для контролю знань студентів перед початком вивчення курсу
- •7. Визначте, який із запропонованих варіантів є правильним: "Члени Конгресу депутатів Іспанії обираються строком на":
- •8. Визначте, який із запропонованих варіантів є правильним: "Членом Ради Федерації може бути обраний громадянин Росій- ської Федерації не молодший":
- •9. Знайдіть правильну відповідь: "Під словом "монарх" в
- •Чи прийме до розгляду парламент цей законопроект?
- •1. Визначте, Конституція якої країни є найбільш жорсткою: а) сша;
- •2. Знайдіть правильну відповідь на питання: "Які партії відіграють найбільш помітну роль в політичному житті сша?":
- •1. Конституція якої з європейських країн називається Основний закон: а) Франція; б) фрн;
- •Орган, що здійснює конституційний контроль в Російській Федерації, називається .
- •Визначте правильний варіант відповіді: "Парламент Японії складається з":
- •Верхня палата парламенту Російської Федерації називається .
- •Визначте правильний варіант відповіді: "Зміна Конституції Японії можлива":
- •6. Визначте правильний варіант відповіді: "Президент має
- •7. Визначте форму правління Іспанії: а) парламентська республіка;
- •8. Визначте правильний варіант відповіді: "Вибори Прези- дента Російської Федерації проводяться":
- •Теми курсових робіт
- •Питання до іспиту
- •Програма навчального курсу
- •Статус дисципліни. Обов'язкова.
- •Методика викладання, форми і методи навчання. Методика проблемного навчання, евристичне навчання, мо-
- •Тема 1. Конституційне право зарубіжних країн: галузь права, юридична наука, навчальна дисципліна
- •Тема 2. Політичні партії і партійні системи зарубіжних країн
- •Тема 3. Конституції зарубіжних країн
- •Тема 4. Основи правового статусу особи
- •Тема 5. Форми держави в зарубіжних країнах
- •Тема 7. Глава держави в зарубіжних країнах
- •Тема 8. Парламенти зарубіжних країн
- •Список інтернет-посилань
- •Методичні вказівки з питань організації самостійної роботи студентів
- •Організація поточного, модульного, підсумкового контролю
- •1. Система оцінювання знань
- •2. Критерії оцінювання знань
- •Тема 5 форми держави в зарубіжних країнах
- •Тема 7 глава держави в зарубіжних країнах
- •Редактор — т.С. Храменкова. Комп'ютерна верстка — іл Томашівська.
Тема 15 основи конституційного права італії
1. Конституція італії
Конституція Італії була прийнята Установчими зборами 22 грудня 1947 р. і набула чинності з і січня 1948 р. Конституція
Італії складається з 139 статей і має наступну структуру:
"Основні принципи"; "Права і обов'язки громадян" (частина 1); "Устрій республіки" (частина 2); "Перехідні і прикінцеві постанови".
Відкриває Конституцію розділ, присвячений основам конституційного ладу держави. В ньому закріплюється принцип народного суверенітету, республіканська форма правління, демократичний характер держави, основи правового статусу особи, основи державної символіки, відкидається війна, як спосіб вирішення міжнародних спорів. У частині 1 Конституції закріплений обширний перелік прав і свобод людини і громадянина. Частина 2 Конституції, присвячена вищим органам державної влади, територіальному устрою держави і конституційним гарантіям. Повноваження органів держави і система заборон і противаг, закріплені в Конституції, наближають Італію до класичної моделі парламентської республіки. Прогресивність Основного закону виявилася у встановленні демократичного порядку формування палат парламенту, у включенні в державну систему інституту народної ініціативи і референдуму, в створенні Національної ради економіки і праці, у скасуванні спеціальних трибуналів. Конституція Італії вперше в історії капіталістичних держав закріпила принцип визнання і використання різних форм власності і обмеження права приватної власності, як умову демократичного розвитку суспільства. Конституція закріплює унітарну форму державного устрою з широкою територіальною автономією для областей держави. В той же час Основний закон передбачає ряд дуже важливих гарантій, що забезпечують цілісність держави. До них належить право парламенту приймати нормативні акти, що стосуються конституційно-правового статусу областей, зокрема заборону областям вирішувати певні питання у сфері торгівлі і правового статусу громадян.
Конституція також містить розділ "Перехідні і прикінцеві постанови". Слід зазначити, що багато демократичних положень Конституції було реалізовано тільки через тривалий період часу. За способом внесення змін італійська Конституція належить до ''жорстких". За період чинності в неї внесено всього лише 10 поправок, які не стосувалися принципів устрою італійської держави.
2. Вищі органи державної влади
За формою правління відповідно до Конституції 1947 р. Італія — парламентська республіка. Парламент Італії, вищий орган законодавчої влади, складається з 2 палат — Палати депутатів і Сенату.
Палата депутатів, до складу якої входять 630 депутатів. Відповідно до законів № 274 і № 276 від 4 серпня 1993 р. і закону "Про новий порядок проведення виборчої кампанії" (1993 р.) вони обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. 475 депутатів обирається за мажоритарною системою в одномандатних округах, 155 — за пропорційною системою. Депутатами можуть бути громадяни не молодші 25 років. Строк повноважень палати — 5 років. Повноваження можуть бути продовжені "тільки в законодавчому порядку і лише у випадку війни" (ст. 60 Конституції). Перше засідання палати проводиться не пізніше 20 дня після виборів, на ньому обирається голова і президія — постійно дійючий орган палати, шо виконує її функції в перервах між сесіями. Палата обирає зі своїх членів представників в створені нею постійні і тимчасові комісії, які відіграють важливу роль в її роботі. У них здійснюється, зокрема, розробка законопроектів, причому, на відміну від парламентських комісій інших країн, комісії італійського парламенту наділені правом не тільки розглядати, але і приймати законопроекти. Виняток становлять законопроекти з конституційних і виборчих питань, з питань делегування законодавчої влади, бюджету тощо (ст. 72 Конституції).
Сенат республіки — верхня палата парламенту, обирається строком на 5 років на основі мажоритарно-пропорційної виборчої системи. Сенат є палатою областей, в його складі 315 осіб. 3/4 сенаторів обираються за мажоритарною виборчою системою і 1/4 — за пропорційною. Кількість сенаторів від області залежить від чисельності її населення. Для обрання в Сенат встановлений віковий ценз — 40 років. Згідно з Конституцією, той, хто обирався Президентом республіки, стає автоматично сенатором,
"якщо не відмовиться від цього" (ст. 59). Крім того, Президент може призначити в Сенат довічно 5 осіб з числа почесних
громадян, що прославили батьківщину досягненнями в області
науки, літератури, мистецтва. За пропорційним принципом представництва партій Сенат створює постійні і тимчасові комісії, їх роль так само велика, як і роль комісій в Палаті депутатів.
Обидві палати працюють в сесійному порядку, починаючи свою діяльність, як правило, в перший робочий день лютого і жовтня. Кожна палата встановлює свій регламент роботи. Засідання палат відкриті, проте, кожна з них може прийняти рішення про закрите засідання (ст. 64 Конституції). Вони володіють однаковою правомочністю у сфері законодавства, на рівних началах щорічно затверджують бюджети і кошториси їх виконання (ст. 81 Конституції). До компетенції однієї і іншої палати входить оголошення стану війни і надання уряду необхідних повноважень. Палати ратифікують міжнародні договори. Кожна з палат може проводити розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.
Здійснення основної правомочності парламенту — прийняття законів — відбувається так. Законопроект проходить декілька читань. В ході першого читання у палатах оголошуються назва і мета законопроекту і вирішується питання про те, чи приймати його до розгляду (законопроект може бути відхилений). Далі законопроект передається на розгляд в одну з комісій, де відбувається друге читання — комісія обговорює законопроект, вносить до нього зміни, доповнення. Потім проводиться третє читання — обговорення законопроекту на пленарному засіданні палат і голосування щодо нього. У разі розбіжностей між палатами для вироблення спільної думки створюється погоджувальна комісія з представників обох палат. За рішенням палат третє читання законопроекту (виняток становлять поправки до Конституції, законопроекти щодо виборів, законопроекти про затвердження бюджету тощо) може бути перенесене в постійну комісію, що розглядала цей законопроект. Переважна частина законів приймається саме таким способом. Після прийняття закону, він надходить на затвердження Президенту республіки. Закон публікується протягом місяця з дня затвердження і набуває чинності на 15-й день після публікації, за винятком випадків, коли в самому законі встановлений інший строк.
Ще одна важлива правомочність парламенту — контроль за, діяльністю уряду. Парламентський контроль здійснюється у формі інтерпеляцій, резолюцій, що виражають ставлення депутатів до того або іншого питання, а також розслідувань, що проводяться слідчими комісіями.
Президент республіки є главою держави. Він обирається на спільному засіданні палат абсолютною більшістю голосів. У виборах беруть участь по З депутати від кожної області (від області Валле д'Аоста — 1 депутат). Строк повноважень Президента — 7 років. Відповідно до Конституції (ст. 84) Президентом може бути обраний будь-який громадянин, що досяг 50 років і користується цивільними і політичними правами. Правомочність глави держави встановлена Конституцією. Він визначає день загальних виборів до парламенту, може розпустити палати парламенту, призначає і звільняє вищих посадових осіб держави, має право помилування і пом'якшення вироків, є верховним головнокомандуючим, приймає дипломатичних представників іноземних держав. Президент наділений також значними правами у сфері законодавства. Він промульгує закони, прий- | няті парламентом, і сам видає декрети, що мають силу закону. Президент володіє правом відкладального вето щодо парламентських законів, яке може бути подолане тільки повторним прийняттям закону абсолютною більшістю голосів обох палат. Президент не несе відповідальності за дії, що здійснюються ним під час виконання своїх обов'язків, крім відповідальності за зраду або посягання на Конституцію. Акти Президента мають скріплятися підписом міністра, який несе відповідальність за їх виконання.
Уряд Італії — Рада міністрів — здійснює вищу виконавчу владу в країні. Президент призначає главу (одного з лідерів парламентської більшості) і за його поданням решту членів уряду. Парламент повинен винести уряду вотум довіри протягом 10 днів після його створення. У Конституції не міститься повний перелік повноважень уряду, хоча його компетенція досить широка — практично уряд здійснює керівництво державою. Особливо широкі повноваження уряду в сфері управління державним апаратом: всі адміністративні установи і відомства країни знаходяться під його контролем. Рада міністрів відіграє велику роль в законодавчому процесі. Користуючись правом законодавчої ініціативи, вносить свої законопроекти на обговорення парламенту і завдяки підтримці парламентської більшості досягає їх прийняття. Уряд видає також різні акти підзаконно-го характеру — регламенти. Крім того, в порядку делегованого законодавства він здійснює безпосередньо законодавчі функції, видаючи акти, що мають силу закону. Глава уряду спрямовує загальну політику уряду і несе за неї відповідальність. Відповідно до Конституції прем'єр-міністр і міністри відповідальні перед парламентом: прем'єр-міністр за загальну політику уряду, міністри несуть колегіальну відповідальність за дії уряду і індивідуальну — за дії своїх міністерств. Уряд повинен піти у
відставку, якщо одна з палат винесе йому резолюцію недовіри, яка має бути підписана не менше 1/10 членів палати і представлена на обговорення не раніше 3 днів після її винесення. За злочини, здійснені при виконанні своїх обов'язків, глава Ради міністрів і міністри можуть бути піддані суду. Ухвала про судове переслідування виноситься парламентом на спільному засіданні палат.
Досить важливим органом, хоча і консультативного характеру, є Національна рада економіки і праці, до складу якої входять
представники Президента, уряду, експерти у різних галузях. Вони призначаються строком на 5 років. Рада наділена правом законодавчої ініціативи і координує питання взаємозв'язків з Європейським Співтовариством.
Серед вищих органів юстиції можна виділити Державну раду, Вищу раду магістрату і Рахункову палату.
Державна рада формується Президентом країни. Цей орган виконує консультативні функції в області адміністративного права, дає висновки по законопроектам, здійснює юрисдикцію з захисту законних інтересів, пов'язаних з діями державних органів.
До складу Вищої ради магістрату входять вищі посадові особи судової системи, а також виборні представники від парламенту і судів, що мають юридичну освіту і значний стаж роботи. Цей орган покликаний забезпечити автономію і незалежність судової
системи.
Важливу роль відіграє досить численна Рахункова палата. До її складу входить близько 450 магістратів (представників прокуратури і судів) і 3400 адміністративних працівників. Цей орган здійснює попередній контроль законності актів уряду, стежить за правильним виконанням державного бюджету, здійснює контроль за діяльністю органів, фінансування яких здійснює держава.
Конституційний суд держави складається з 15 суддів, призначених Президентом (5), обраних парламентом на спільному засіданні палат (5) і вищими органами юстиції (5). Строк їх повноважень складає 9 років без права повторного переобрання. Членами Конституційного суду можуть бути судді вищих, загальних і адміністративних судів, професори права і адвокати із стажем роботи не менше 20 років. До повноважень цього органу належать спори про конституційність законів, спори про компетенцію між вищими органами держави, між державою і областями, а також між самими областями, питання, пов'язані із обвинуваченнями і процедурою імпічменту Президента і міністрів. У останньому випадку, в розгляді питання додатково бере участь 16 парламентаріїв.