Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КПЗК. Р.Ф. Гринюк, М.А. Захарченко.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
1.92 Mб
Скачать

3. Компетенція урядів, їх правотворчість

Реальну роль уряду в державному механізмі можна визна­чити тільки на основі аналізу його компетенції. Компетенція урядів в конституціях різних країн визначається по-різному. Проте основні закони багатьох держав не визначають безпо­середню компетенцію урядів. Для визначення реальної компе­тенції урядів недостатньо проаналізувати текст конституції. Для цього необхідно досліджувати реальну діяльність уряду, оскільки для більшості країн характерний розрив між їх юридичним і фактичним статусом. Узагальненість і абстрактність конститу­ційної регламентації дає можливість концентрувати саме у ор­ганів виконавчої влади основні повноваження при збереженні

формальних принципів, встановлених конституцією.

Найважливішими питаннями, віднесеними до компетенції

урядів, є наступні:

  1. Управління державним апаратом.

  2. Виконання законів, прийнятих парламентом. Проте уряди можуть самі активно втручатися в діяльність органів законо­давчої влади.

  3. Контроль за законодавчою діяльністю парламенту, який у ряді країн фактично перетворився на самостійну функцію

уряду. Цей контроль здійснюється у 2 головних напрямах:

По-перше, уряд є головним джерелом законодавчої іні­ціативи. У президентських республіках цей вид діяльності уряду має більш стриманий характер, що пояснюється відсутністю відповідальності уряду перед парламентом і позапарламентським способом формування уряду. У парламентських республіках уряд є практично єдиним суб'єктом законодавчої ініціативи.

По-друге, уряд здійснює вирішальний вплив на законодавчий процес. У президентських республіках уряд використовує для цього право вето і безпосередні контакти з парламентаріями. У парламентських республіках головними важелями впливу є партійні фракції в парламенті.

  1. Складання і виконання бюджету є повністю урядовим повноваженням, оскільки роль парламенту в цьому процесі фактично номінальна.

  2. Здійснення зовнішньої політики в сучасних зарубіжних державах також входить, перш за все, до компетенції уряду.

  3. За певних умов уряду можуть надаватися надзвичайні повноваження.

  4. Одним з основних напрямів роботи уряду є нормовстанов-лююча діяльність. Нормовстановлююча діяльність уряду може бути поділена на 3 основні види:

  • уряд видає різного роду нормативні акти на основі і на виконання парламентських законів (підзаконні акти);

  • уряд видає нормативні акти за прямою або непрямою вказівкою парламенту;

  • уряд видає нормативні акти, що містять в собі загальні правила поведінки з питань, що належать до виняткової ком­петенції парламенту, не отримавши від парламенту відповідних повноважень.

Другий і третій види нормовстановлюючої діяльності уряду — делеговане законодавство, яке у ряді країн є головною формою його нормовстанавлюючої діяльності. При цьому в континентальній Європі до делегованого законодавства нале­жать тільки ті акти, що мають силу закону. Парламентське делегування нерідко здійснюється на основі конституційних положень, хоча досить поширена і фактична передача законо­давчих повноважень уряду.

Необхідність в делегованому законодавстві обумовлена, перш за все, тим, шо парламентська процедура прийняття законів дуже громіздка і розтягнута в часі, тоді як багато питань вима­гають оперативного вирішення.

Конституції, які визнають інститут делегованого законодав­ства, по-різному регламентують порядок передання парламентом своїх повноважень.

За загальним правилом, парламент приймає базовий закон, який точно визначає предмет і обсяг законодавчого делегуван­ня, принципи і критерії, яких слід дотримуватися при його здійсненні.

Зазвичай акти делегованого законодавства не можуть стосува­тися внесення змін до конституції, виборів парламенту, прези­дента, органів місцевого самоврядування, питань бюджету, прав і свобод людини і громадянина. Такі акти приймаються з кон­кретних питань і на визначений строк. Ці акти не можуть змінювати норм базового закону. Вони не можуть містити норм, що мають зворотну силу. Як правило, парламент встановлює форми додаткового контролю за їх реалізацією.

Наприклад, у Франції, де акти делегованого законодавства мають широке застосування, уряд може звернутися до пар­ламенту з проханням дати йому дозвіл шляхом ухвалення спе­ціальних актів — ордонансів — здійснювати заходи, віднесені до сфери законодавчої влади. На практиці їх підписує Прези­дент, шо підтверджує його зв'язок з урядовою діяльністю. Строк дії ордонансів встановлюється законами, які санкціонують їх ухвалення.

Таким чином, в більшості країн уряди займають домінуюче становище в державному механізмі і реалізують найважливіші державні функції.

План семінарського заняття

  1. Місце уряду в системі державних органів.

  2. Порядок формування і структура урядів зарубіжних країн.

  1. Глава уряду, порядок його призначення, правовий статус.

  2. Компетенція уряду і його функції.

Контрольні питання

1. Поясніть, що таке виконавча влада. Як це поняття спів- відноситься з поняттями "адміністративна влада", "виконавчо- розпорядча діяльність", а також "державне управління"?

2. Поясніть, що таке уряд. Що мається на увазі під цим

терміном у США і інших президентських республіках?

3. Поясніть, що таке кабінет. Які значення цього терміна і

його різновиди Вам відомі?

4. Проаналізуйте, чим займається і за що відповідає уряд.

  1. Встановіть, чим обумовлений різний порядок формування уряду в різних країнах.

  2. Проаналізуйте, які взаємовідносини уряду із законодав­чою і судовою владою.

  3. Визначте, в чому полягає імунітет членів уряду. Яке його співвідношення з депутатським імунітетом?

  4. Визначте, як співвідноситься відповідальність уряду з відповідальністю глави держави, які існують відмінності і яка схожість.

9. Охарактеризуйте внутрішню структуру уряду.

10. Охарактеризуйте основні функції уряду.

11. Визначте, яка предметна компетенція уряду. Чому вона, як правило, не визначається в конституціях зарубіжних країн?

12. Визначте, що є нормовстановлюючою діяльністю уряду.

13. Поясніть, що таке делеговане законодавство, які тут функції парламенту і уряду. Порівняйте статті конституцій Фран- ції, Італії і ФРН, що надають парламентам право делегувати свої повноваження.

Практичні завдання

  1. Порівняйте систему конституційних взаємовідносин глави держави з урядом в Україні та Франції.

  2. Проаналізуйте структуру виконавчого апарату при Прези­дентові США. Які функції цього органу?

  3. Порівняйте конституційне закріплення функцій уряду в Російській Федерації, ФРН і Іспанії.

  4. Чи відрізняється порядок формування уряду в Японії і Великобританії?

  5. Визначте загальні і специфічні риси правового статусу глави уряду ФРН, Італії і Франції.

Основні поняття і терміни

Виконавча влада; уряд; кабінет; коаліційний уряд; парла­ментська модель; субделегація; глава уряду; відповідальність уряду; функції уряду; делеговане законодавство.

ТЕСТИ

1. Підтвердіть або спростуйте наступне твердження: "Коле- гіальний орган загальної компетенції, що здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в країні називається уряд".

А) так; Б) ні.

2. Використовуючи загальноприйняту класифікацію, встано- віть правильну відповідь: "За політичним складом уряд буває":

А) з обмеженими повноваженнями; Б) з необмеженими повноваженнями; В) коаліційним; Г) колегіальним;

Д) підпорядкованим президенту.

3. Визначте найбільш правильну відповідь: "Уряд з широ- ким представництвом різних партій, що переймають на себе відповідальність за керівництво державою в період кризових ситуацій називається":

А) коаліційний уряд;

Б) уряд національної єдності;

В) службовий уряд;

Г) безпартійний уряд;

Д) уряд парламентської меншості.

4. Використовуючи загальноприйняту класифікацію вста- новіть пункт, згідно з яким за політичним складом уряд буває:

А) з обмеженими повноваженнями; Б) безпартійний;

В) з необмеженими повноваженнями; Г) колегіальний;

Д) підпорядкований президенту.

5. Знайдіть правильний варіант відповіді: "Модель форму- вання уряду буває":

А) однопартійна; Б) безпартійна; В) коаліційна;

Г) колегіальна; Д) парламентська.

6. Знайдіть правильну відповідь: "Модель формування уряду

буває":

А) однопартійна;

Б) безпартійна;

В) коаліційна;

Г) колегіальна;

Д) позапарламентська.

7. Уряд з широким представництвом різних партій, що пе- реймає на себе відповідальність за керівництво державою в період кризи, особливо в умовах війни називається уряд на- ціональної єдності.

А) так; Б) ні.

8. Уряд, який нерідко створюється в результаті військових і

революційних переворотів називається тимчасовий уряд.

А) так; Б) ні.

9. Якщо в парламентській республіці або парламентській монархії не вдається сформувати уряд на коаліційній основі, створюється службовий уряд, що складається з фахівців.

А) так; Б) ні.

10. Форма відповідальності уряду перед парламентом, при якій у відставку йде весь уряд, навіть якщо недовіра виражена

одному з його членів називається солідарною.

А) так; Б) ні.

Рекомендована література

  1. Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран: Учебн. / Отв. ред. БА. Страшун. ~ В 4-х т. — Т. 1, Т. 2. - М„ 1996.

  2. Конституционное право зарубежньїх стран: Учебн. / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Знтина. — М.: Норма, 2002.

  3. Арановский К.В. Государственное право зарубежньїх стран. - М., 1999.

  4. Алебастрова ИА. Конституционное право зарубежньїх стран: Учебн. пособ. — М., 2001.

  5. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран: Учебн. пособ. — Минск, 2001.

Додаткова література

  1. Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубеж-ньій опьгг. — М., 1998.

  2. Исполнительная власть: сравнительно-правовьіе исследо-вания: Сборник статей и обзоров / Отв. ред. В.В. Маклаков. — М., 1995