1. Поняття і предмет конституційного права України.

Термін "конституційне право" розглядається в трьох аспектах: як галузь діючого права, наука і навчальна дисципліна. Як галузь права - це сукупність правових норм, що регулюють певну групу суспільних відносин. Як наука - це сукупність різних теорій, вчень, поглядів, гіпотез з питань конституційного права. Як навчальна дисципліна - це предмет викладання у вищій школі.

Конституційне право - одна з фундаментальних галузей системи права України. Свою назву Конституційне право отримало від особливого юридичного документа - Конституції. Проте ця галузь права не зводиться тільки до Конституції, а включає безліч інших правових актів.

Предметом галузі конституційного права як галузі українського права є суспільні відносини, що виникають у зв'язку із закріпленням і регулюванням:

1) основних принципів, що визначають устрій держави. В них виражається якісна характеристика держави - суверенітет, форма правління, форма державного устрою, належність влади, суб'єкти влади та способи її реалізації, загальні засади функціонування всієї системи політичної та економічної організації суспільства;

2) взаємовідносин між державою, суспільством і особистістю, правового статусу українських громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян, які перебувають на території Україні, прав, свобод людини і громадянина та гарантій їх реалізації;

3) територіального устрою України, принципів, що забезпечують єдність і цілісність державної території, поєднання централізації і децентралізації в здійсненні державної влади;

4) організації та функціонування системи органів державної влади України, а також місцевого самоврядування.

Додатковою підставою відмежування конституційного права від інших галузей права служить метод правового регулювання, тобто сукупність прийомів, способів, форм правового впливу на суспільні відносини та їх учасників.

Конституційне право застосовує такі правові методи впливу, як установлення прав, покладання обов'язків і відповідальності на учасників суспільних відносин, дозвіл, заборона та ін.

Визначивши предмет і метод конституційного права, можна сформулювати поняття конституційного права як галузі українського права. Конституційне право України - провідна галузь права, норми якої закріплюють основи конституційного ладу України, правового статусу людини і громадянина, політико-територіальну організацію держави, включаючи основи взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим, систему, порядок формування, основні принципи діяльності та компетенцію органів державної влади та місцевого самоврядування.

2. Сутність і зміст конституційно-правових відносин.

Конституційно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами і обов'язками згідно з приписами конституційно-правових норм. За змістом це найважливіші для забезпечення життєдіяльності суспільства відносини, спрямовані на здійснення народовладдя, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, які після врегулювання їх нормами конституційного права набувають характеру конституційно-правових. Саме в рамках конституційно-правових відносин приписи конституційно-правових норм втілюються у поведінку суб'єктів конституційного права.

Так, конституційно-правові відносини мають єдину для всіх правовідносин структуру - об'єкт, суб'єкт і зміст (суб'єктивні права та юридичні обов'язки).

Об'єкт конституційно-правового відношення - це явище, матеріальна чи нематеріальна (духовна) реальність, із приводу якої виникає суспільний стосунок, що регулюється конституційно-правовою нормою'. Об'єкти конституційно-правових відносин виступають. їх необхідним структуротвірним елементом, вони забезпечують зв'язок між суб'єктами і ними можуть виступати різноманітні явища - дії, матеріальні та нематеріальні блага.

Суб'єкти конституційно-правових відносин - це особи, спільноти людей, органи, організації тощо, які згідно з приписами конституційно-правових норм є носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Суб'єктами конституційного права зазначені особи, організації тощо можуть стати лише за умови їхньої право-суб'єктності, яка містить правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це обумовлена конституційно-правовою нормою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність - це обумовлена конституційно-правовою нормою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Зміст конституційно-правових відносин характеризується складною структурою. Умовно в конституційно-правовому відношенні вирізняють юридичний (суб'єктивні права та юридичні обов'язки) і матеріальний (фактична поведінка суб'єктів) зміст'.

При цьому в конкретних конституційно-правових відносинах суб'єктивне право учасників конституційно-правових відносин - це їхня, гарантована конституційно-правовою нормою, можливість вільно діяти в певних, визначених нормою межах, а юридичний обов'язок - установлена конституційно-правовою нормою вимога діяти певним, чітко визначеним чином або утриматися від здійснення певних дій.

Юридичний зміст загальних конституційно-правових відносин виявляється через конституційно-правовий статус їх суб'єктів. При цьому конституційно-правові норми не містять конкретного переліку суб'єктів і не індивідуалізують їхні взаємні права та обов'язки. Для таких відносин характерним є особливий механізм реалізації їх суб'єктами своїх прав та обов'язків. Так, у значній частині цих відносин права та обов'язки суб'єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають внаслідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.