13. Об'єкт конституційного регулювання.

Виокремивши предмет конституційно-правового регулювання, можемо назвати його об'єкти. До них належать: найважливіші принципи функціонування держави (народоправства, демократії, соціальної політики); вищі органи державної влади (форма правління, глава держави, парламент, уряд, їхня компетенція і строки повноважень); інститути, що становлять конституційно-правовий статус особи (громадянство, права і свободи людини, конституційні обов'язки громадян); виборче право (порядок організації та проведення виборів вищих посадових осіб і представницьких органів, а також референдумів); символіка держави (герб, прапор, гімн, іноді девіз держави); адміністративно-територіальний устрій (форма державного устрою, автономія, статус територіальних одиниць і їх відносини з центром); організація судової влади, місцеве управління та самоврядування. Крім того, багато конституцій регулюють питання економіки (закріплення приватної власності та принципів ринкового господарювання), ідеологічного життя (фіксація плюралізму або закріплення якої-небудь домінуючої ідеології), міжнаціональних відносин і офіційної мови. Поділ конституційного (державного) права на окремі інститути визначає систему курсу державного права зарубіжних країн.

14. Поняття і сутність конституціоналізму.

У юридичній науці відсутній єдиний підхід до визначення конституціоналізму. Аналіз поглядів науковців, які досліджували це питання, дозволяє розглядати конституціоналізм у трьох основних аспектах:

1. Як напрямок політико-правової думки, змістом якої є обґрунтування необхідності та пошук оптимальних засобів правового обмеження державної влади з метою захистити від посягань держави свободу особистості;

2. Як властивий політико-правовій практиці конкретної держави комплекс інституціональних та нормативних методів, за допомогою яких встановлюються межі здійснення державної влади та забезпечується захист прав і свобод особистості від посягань держави;

3. Як реальний конституційний лад конкретної держави, що забезпечує правове обмеження державної влади та функціонування системи захисту особистої свободи від посягань держави.

Загальні принципи:

Верховенство Конституції у правовій системі, верховенство права у суспільній державі, розподілу та обмеженості державної влади,суверенітету Українського народу.

До системи українського конституціоналізму відносять: чинну КУ як НПА; теорію, історію, ідеологію КУ; існуючий конституційний лад. У своїй сукупності ці елементи формують нормативно-правові, наукові, історичні, ідеологічні та організаційні основи конституціоналізму.

15. Юридичні властивості Конституції, їх характеристика.

Сутність і зміст конституції розкриваються через сукупність властивостей (юридичних, політичних, ідеологічних), які характеризують її якісну своєрідність як одного з елементів політичної системи сучасного суспільства.

Конституції притаманні ознаки, що відрізняють її від актів поточного законодавства, які в науці конституційного права іменуються юридичними властивостями.

Під юридичними властивостями слід розуміти ті якісні особливості, що відрізняють її від інших НПА. Можна виокремити наступні юридичні властивості КУ:

1. Її верховенство правовій системі України. Ця властивість закріплена у самому тексті Основного Закону (ст. 8 КУ), де визначається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Таким чином, у разі колізії між вимогами конституції та іншими правовими актами діє конституційна норма, а акт, який їй суперечить, підлягає зміні або скасуванню.

2. КУ є базою поточного законодавства, ядром усієї правової системи. Вона – основне джерело права, що містить вихідні засади всієї системи права. Всі закони і підзаконні нормативні акти приймаються на основ Конституції.

3. До юридичних властивостей Конституції слід віднести пряму дію її норм. Пряма дія норм КУ означає: для реалізації конституційних норм не потрібні спеціальні акти, які б конкретизували її положення; гарантовану Основним Законом можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі КУ.

4. Особливий порядок внесення змін до КУ. Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому в ній порядку, що значно відрізняється від внесення змін до поточного законодавства.

5. До юридичних властивостей конституції відноситься її особлива правова охорона, яка здійснюється за допомогою інституту конституційного контролю.