5. Джерела конституційного права України: поняття і види.

Джерело галузі конституційного права – це форма вираження та організації конституційно-правових норм.

Система правових актів, які є джерелами конституційного права України, досить широка: Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, декларації (насамперед Декларація про державний суверенітет України), Акт проголошення незалежності України, постанови уряду України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, укази Президента України, акти органів місцевого самоврядування, регламенти, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України. Однак джерелами конституційного права є не всі перераховані вище акти, а тільки ті з них, які містять норми конституційного права.

Роль і місце кожного з цих джерел залежить від органу їх прийняв і від форми акта. Найвищої юридичної силою з них має Конституція України. Для джерел конституційного права встановлено певний порядок їх прийняття, скасування, зміни, визнання такими, що втратили силу.

Джерела:

1) нормативно-правові акти (чинні й такі, що вже втратили чинність), які містять конституційно-правові норми. Наука конституційного права обґрунтовує ідеологію та концептуальні положення нормативно-правових актів - джерел галузі конституційного права, досліджує тенденції конституційно-правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з організацією та здійсненням публічної влади. На основі наукових досягнень розробляються нові конституційні законопроекти, проекти законів та інших нормативно-правових актів;

2) праці вітчизняних і закордонних вчених, які безпосередньо чи опосередковано стосуються проблем, пов'язаних із предметом науки конституційного права. Так, вагоме значення для розвитку науки конституційного права в цілому, її окремих положень мають праці таких відомих українських вчених, як: М. Баймуратов, М. Воронов, А. Георгіца, В. Журавський, Р. Калюжний, А. Колодій, В. Копейчиков; С. Лисенков, Г. Мурашин, Н. Нижник, В. Опришко, В. Погоріло, М. Пухтинський, П. Рабинович, С. Сте-цюк, Є. Тихонова, Ю. Тодика, М. Хавронюк, Н. Шукліна, Ю. Шем-шученко, О. Фризький та ін. Ці вчені багато зробили у плані дослідження актуальних проблем конституціоналізму, розбудови правової держави та становлення громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, формування сучасної децентралізованої системи територіальної організації влади;

3) конституційно-правова практика - процеси, що відбуваються під час реалізації конституційно-правових норм органами державної влади, органами місцевого самоврядування, окремими громадянами та їхніми об'єднаннями.

6. Система джерел конституційного права України.

• Конституція України, яка є головним джерелом конституційного права. Вона встановлює найбільш важливі норми і принципи, на основі яких здійснюється детальна правова регламентація в різних формах.

• Закони України, що мають найвищу після Конституції України юридичну силу, приймаються Верховною Радою

• Інші акти нормативного характеру, що містять конституційно-правові норми і приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом.

• Нормативні укази Президента України, що містять конституційно-правові норми.

• Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми.

• Окремої уваги заслуговує питання щодо можливості віднесення до кола джерел конституційного права рішень Конституційного Суду України, які, з одного боку, мають ненормативний характер, а з іншого - є обов'язковими до виконання на території України.

Система: Конституція України – основне джерело національного права України; Закони України, міжнародні договори України, інші нормативні акти ВРУ; Нормативні укази ПУ; Нормативні постанови КабМінУ; НПА ВР АРК і Ради міністрів АРК; Статути територіальних громад, інші акти органів місцевого самоврядування, акти місцевих референдумів.