29. Основні якісні риси України як суверенної, незалежної демократичної, соціальної і правової держави.

Стаття 1 Конституції України визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. У «Декларації про державний суверенітет України» визначено, що державний суверенітет – це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправ’я в зовнішніх стосунках. У літературі розрізняють національний, народний і державний суверенітет. Національний суверенітет – це повновладдя нації, реальна можливість вирішувати всі питання національно-суспільного і державно-правового характеру. Народний суверенітет – включає елементи національного суверенітету. Народний суверенітет – це самовизначення, повновладдя народу в організації економічного, політичного і соціально-культурного буття. Суверенітет держави – це властивість держави самостійно і незалежно від влади інших держав здійснювати свої функції на своїй території і за її межами, у міжнародному спілкуванні. Суверенітет держави виявляється у верховенстві державної влади, її єдності та незалежності.

Відповідно до КУ ст 1 Україна є демократичною державою, тобто такою, устрій і діяльність якої відповідає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина.

Згідно ст 1 КУ Україна є соціальною державою, тобто такою, головним завданням якої є досягнення такого суспільного прогресу, який базується на закріплених правом принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності.

Україна є правовою державою. Ознаки правової держави: верховенство права, здійснення державної влади на принципах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, вищий пріоритет прав і свобод людини і громадянина.

Україна є унітарною державою, тобто єдиною, соборною державою. КУ закріплює, що територія держави в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

30. Людина, її права і свободи як вища соціальна цінність.

Найважливішим конституційним принципом є гуманізм правового статусу особи, гарантованість її прав і свобод. Цей принцип міститься, перш за все, в таких конституційних положеннях: Конституція України (ст. 3) розглядає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, безпека і недоторканність як найвищу соціальну цінність; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і напрям діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є основним обов'язком держави; всі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Конституційні права, свободи і обов'язки називають основними тому, що вони встановлюють найбільш важливі, істотні відносини і зв'язки між громадянином і державою. Тому цілком закономірно, що одним з перших розділів Конституції Україна є розд. 2 "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина".

Інтереси захисту людини, її прав і свобод вимагають від держави активних дій і надання йому відповідних прав на випадок можливих порушень прав і свобод людини в повсякденному житті.

Людина, її права і свободи повинні захищатися державою за допомогою різноманітних норм матеріального та процесуального права, що й знайшло своє закріплення в подальших статтях Конституції (ст. 55, 56, 59-63).