Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КПЗК. Р.Ф. Гринюк, М.А. Захарченко.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
1.92 Mб
Скачать

4. Статус депутата парламенту

Для характеристики парламентів важливе значення має кон­ституційно-правовий статус самих парламентаріїв. Практично у всіх розвинених країнах депутати не зв'язані юридичними зобов'язаннями щодо своїх виборців. Вони вважаються пред­ставниками не певних виборчих округів, а всього народу і не можуть бути відкликані виборцями. Такий депутатський мандат не має імперативного (наказового) характеру. Його прийнято називати вільним. Зазвичай це фіксується в конституціях.

Відсутність імперативного мандата зовсім не означає, що між депутатами і їх безпосередніми виборцями не існує прямих зв'язків. Робота з виборцями в округах є одним з найважливіших видів діяльності парламентаріїв, від якої значною мірою зале­жить їх подальша кар'єра.

До умов, які забезпечують ефективність роботи парламента­ріїв, насамперед відносяться депутатські імунітет і індемнітет.

Депутатський імунітет означає, що депутат не може бути підданий затриманню або арешту, проти нього не може бути відкрито кримінальну справу без згоди палати, членом якої він є. Винятки можливі, як правило, лише у випадках, якщо депутат

був затриманий на місці злочину. Імунітет може розповсюд­жуватися на весь період діяльності парламенту (Німеччина, Іспанія, Італія), тільки на період сесії (Японія), на період сесії і на час шляху на сесію і назад (США). Імунітет може поши­рюватися не на всі випадки порушення депутатом правопорядку (у США, наприклад, імунітет не поширюється на тяжкі злочи­ни, порушення членом парламенту громадського порядку). Зміст і обсяг депутатського імунітету не є однаковими в різних країнах, але в жодній він не має абсолютного характеру. Роз­виток конституційного права в демократичних країнах харак­теризується послабленням депутатського імунітету. Термін "депутатський індемнітет" має 2 значення: 1. Невідповідальність за свої виступи в парламенті і за дії, які депутат підтримував своїм голосуванням, навіть якщо ці дії потім будуть визнані протизаконними. У деяких країнах (Ні­меччина, Білорусія) індемнітет не поширюється на наклеп і образи, висловлені в ході засідання палати.

Друге значення терміна індемнітет — депутатська винагорода. Депутатська діяльність розглядається як почесна політична служ­ба, а не засіб отримання матеріальних благ. У зв'язку з цим винагорода сприймається як часткова компенсація тих доходів, які депутат отримував би працюючи за фахом або займаючись бізнесом, як приватна особа. Призначенням її фактично є не тільки компенсація витрат парламентаріїв на представницьку діяльність, а й забезпечення певного рівня добробуту. Це має важливе значення, оскільки депутати часто не можуть вико­нувати свою попередню роботу. Особливо це стосується тих випадків, коли згідно із законом попередня професія депутата несумісна з членством у парламенті. Депутатська винагорода встановлюється як фіксована грошова сума, що виплачується щомісячно. За розміром вона відповідає заробітній платі вищих категорій державних службовців. У багатьох країнах додатково до цієї суми нараховуються добові, які виплачуються, як правило, у разі присутності депутата на засіданні палати або її органів. Тим самим досягається взаємозв'язок між парламентською активністю депутата і розмірами його винагороди.

У більшості розвинених країн встановлюються спеціальні депутатські пенсії. Практично кожен депутат, який засідав в парламенті впродовж встановленого періоду (зазвичай 8—10 років), з часом має право на таку пенсію. Пенсійний вік при цьому знижений, порівняно зі звичайним.

Зміст конституційно-правового статусу парламентаріїв визна­чає також принцип несумісності депутатського мандата. Відпо­відно до цього принципу, депутат впродовж всього строку своїх повноважень не може обіймати визначені законом посади. Це повинно сприяти його незалежності на період роботи в пред­ставницькому органі. Цей принцип може доповнюватися умовою щодо дискваліфікації на виборах кандидатів в депутати, що обіймають певні посади — принцип невиборності. Різниця полягає в тому, що в одному випадку мова йде про кандидата в депутати, а в іншому — про обраного парламентарія, який зобов'язаний відмовитися від своєї попередньої роботи, щоб зайняти місце в парламент},, ,

У звичайній ситуації повноваження парламентаріїв припи­няються у зв'язку із закінченням строку скликання представ­ницького органу, його достроковим розпуском або саморозпус­ком. Проте можливі і інші підстави дострокового Припинення повноважень парламентаріїв. Наприклад, у разі порушення принципу несумісності депутатського мандата і інших'посад. Практично у всіх державах депутат може сам відмовитися від свого мандата. Тільки у Норвегії така відмова не допускається. У деяких країнах формально ця відмова має бути прийнята самим парламентом або його керівним органом (Італія, Туреч­чина, Швеція, Японія). У Великобританії відповідне бажання депутата може бути реалізовано шляхом його призначення на одну з номінальних посад на королівській службі. Всі такі по­сади вважаються несумісними з членством у парламенті, і тим самим питання вирішується з врахуванням думки депутата.

Припинення повноважень може відбутися і у зв'язку з по­збавленням депутата його мандата. В більшості випадків це відбувається, коли депутат обраний з порушенням норм права. Підставою для цього є рішення суду. У Португалії і Туреччині депутат втрачає свій мандат, якщо він не бере участі в роботі парламенту або перевищив кількість нез'явлень туди без по­важних причин, встановлених конституцією або регламентом, або вступив до партії, від якої він не балотувався на виборах.

Існує також практика тимчасового відсторонення депутата, що використовується як дисциплінарна санкція за грубі пору­шення регламенту і порядку в палаті. Зазвичай строк такого відсторонення обмежений і не перевищує двох тижнів. Проте, у будь-якому випадку, застосування таких санкцій і позбав­лення депутатських мандатів нетипове для розвинених демок­ратичних держав. По-перше, депутати зазвичай дотримуються вимог культури політичної поведінки, встановлених парла­ментськими регламентами і традиціями. По-друге, такі заходи застосовуються дуже обережно з урахуванням того, що вони не повинні заперечувати принцип парламентаризму, саму ідею народного представництва.

План семінарського заняття

  1. Парламент і парламентаризм.

  2. Порядок формування парламентів і статус депутатів.

  3. Класифікація парламентів.

  4. Повноваження парламенту.

  5. Законодавчий процес в зарубіжних країнах.

Контрольні питання

1. Визначте співвідношення парламенту і парламентаризму.

2. Визначте відмінності станово-представницьких установ від сучасних парламентів.

3. Визначте місце парламентів в системі розподілу влад.

4. Встановіть, чи здійснюється законодавча функція за від- сутності парламенту або поза ним.

5. Проаналізуйте зміст функцій парламентів.

  1. Визначте, в чому виявляється представницький характер парламенту? Чи необхідна парламенту ця ознака?

  2. Встановіть, яке значення мають бюджетні і податкові повноваження парламенту.

  3. Поясніть, що таке ратифікація і денонсація міжнародних договорів. Для чого необхідна участь в цьому парламенту?

9. Встановіть, які існують форми парламентського контролю.

  1. Визначте, які повноваження має парламент в питаннях війни і миру, національної безпеки і як він їх може реалізувати?

  2. Визначте, які існують двопалатні системи парламенту і навіщо вони потрібні.

  3. Встановіть взаємозв'язок між порядком формування верх­ньої палати і її повноваженнями.

  4. Визначте значення інституту розпуску парламенту (па­лати).

  5. Проаналізуйте, чим відрізняється індемнітет від іму­нітету?

  6. Визначте залежність партійного складу парламенту від виборчих систем.

  7. Встановіть, як відрізняється правовий статус парламент­ської опозиції при різних формах правління.

  8. Поясніть, яка різниця між сесією і засіданням.

  9. Поясніть, чим відрізняється законодавчий процес від процесу законотворчості. Яке значення терміна "законодавчий процес"? З яких стадій складається законодавчий процес?

  10. Поясніть, в чому відмінність процедур виборів і призна­чень. Чим вона обумовлена?

20. Визначте, які органи і посадові особи підзвітні парламен- там (палатам) і в чому це виражається. Як співвідносяться

поняття підзвітність, підлеглість, відповідальність?

21. Визначте, в чому полягає взаємозв'язок парламентського контролю за діяльністю уряду і парламентської відповідальності

останнього.

22. Поясніть, що таке інтерпеляція. За яких форм правління вона можлива і чому?

23. Поясніть, чим відрізняється вотум недовіри від відмови

в довірі.

24. Проаналізуйте, що таке резолюція осуду.

25. Поясніть, чим відрізняється імпічмент (або інша подібна процедура) від парламентської політичної відповідальності?

26. Визначте, яка різниця між депутатом і делегатом.

Практичні завдання

1. Проаналізуйте, до якого виду належать парламенти ФРН і Італії з точки зору класифікації парламентів за обсягом їх

повноважень?

  1. Визначте, які існують системи організації керівництва палатами парламенту і парламентом в цілому. Чому в дво­палатних парламентах зазвичай немає голови парламенту?

  2. Поясніть, чим відрізняються постійні комісії (секції) пар­ламентів або їх палат в демократичних країнах від вищих коле­гіальних органів державної влади, що є постійно діючими, в "соціалістичних" країнах.

  3. Поясніть, в чому полягає відмінність вільного і імператив­ного мандата в теорії і на практиці. Як Ви ставитесь до лобізму? Як впливає громадська думка на діяльність парламентаріїв?

  4. Визначте, в чому полягають взаємовідносини між парла­ментаріями і політичними партіями, членами яких вони є? Як Ви ставитесь до практики фракційного примушення? Як це вирішується в територіальних об'єднаннях парламентаріїв?

  5. Встановіть, у чому відмінність порядку обговорення питань і прийняття рішень на пленарних засіданнях палат і в коміте­тах (комісіях). Для чого утворюються комітети всієї палати? Чому необхідні такі відмінності?

  6. Порівняйте конституційне регулювання процедури засідань парламенту (палат) у будь-якій із зарубіжних демократичних країн, на Ваш вибір, і в Україні?

  7. Поясніть, що таке органічний закон (і наведіть приклади схожих з ним інших видів законів)? Які існуюють особливості законодавчого процесу при прийнятті таких законів? Чим вони викликані?

9. Порівняйте 2-3 конституції на вибір і визначте, з якого моменту у відповідних країнах законопроект стає законом. А як в Україні?

10. Проаналізуйте, в яких формах виражається політична відповідальність уряду перед парламентом. За яких форм прав- ління вона має місце? Чи має вона юридичний характер і якщо так, то в чому це проявляється?

11. Поясніть, для чого потрібні і створюються органи, уста- нови і призначаються посадові особи при парламентах? Чим відрізняються органи від установ? Наведіть приклад таких орга- нів і установ. Чи передбачені такі органи Конституцією України?

12. Складіть для США, Великобританії, Італії і Франції схеми з визначенням структури парламенту та взаємовідносин пар- ламенту з главою держави, урядом і судами.

Основні поняття ї терміни

Парламент; парламентаризм; парламентський контроль; парла­ментське право; вільний мандат; лобізм; індемнітет; імунітет; законодавчий процес; депутатський запит; інтерпеляція; вотум недовіри; резолюція осуду; регламент; структура парламенту.

ТЕСТИ

1. Знайдіть правильну відповідь: "Невідповідальність за ви- словлювання в парламенті при здійсненні депутатського мандата належить до змісту поняття":

А) депутатський імунітет; Б) депутатський індемнітет; В) депутатський запит; Г) імперативний мандат; Д) вільний мандат.

2. Визначте, яка із запропонованих відповідей на питання є правильною: "Особа, яка підтримує порядок в залі засідань парламенту, — це":

А) спікер; Б) батіг; В) охоронець; Г) старійшина; Д) квестор.

3. Оберіть правильну відповідь: "Імперативний мандат озна- чає, що депутат":

А) не може бути відкликаний виборцями; Б) може бути відкликаний виборцями за особливою про­цедурою;

В) може бути позбавлений мандата рішенням глави держави; Г) не може бути позбавлений мандата навіть за його власною

заявою про відставку;

Д) не може бути позбавлений мандата до виконання ним

наказів виборців.

4. Визначте, який із запропонованих варіантів є правиль- ним: "Остаточна згода держави на укладення договору, що ви- ражається у встановленій формі, — це":

А) імплементація; Б) інтерпеляція; В) промульгація; Г) філіація; Д) ратифікація.

5. Визначте найбільш правильну і повну відповідь: "Зако- нодавча ініціатива — це":

А) право внесення законопроекту до парламенту країни для

його обговорення і прийняття;

Б) ступінь законодавчої активності парламенту країни;

В) право парламенту здійснювати контроль за діяльністю інших гілок влади;

Г) ініціація парламентом країни процедури імпічменту пре­зидента;

Д) направлення прийнятого парламентом закону главі держави для промульгації.

6. Визначте, який з варіантів відповіді є правильним: "Поста- новка якого-небудь важливого, суспільно значущого питання на пленарному засіданні, за якою слідує пояснення міністра (глави уряду), обговорення і прийняття рішення шляхом го- лосування і у разі виразу недовіри може відбутися відставка міністра або уряду — це":

А) імпічмент;

Б) інтерпеляція;

В) парламентські слухання;

Г) парламентські розслідування;

Д) дебати.

7. Знайдіть правильний варіант відповіді: "Засвідчення за- кону і того факту, шо він прийнятий відповідно до встановленої процедури; підписання закону; розпорядження про його публі- кацію і виконання — це":

А) реалізація; Б) імплементація; В) промульгація; Г) натуралізація; Д) інтерпеляція.

8. Оберіть правильну відповідь із запропонованих варіантів: "Висловлене у встановленій формі волевиявлення держави, спря- моване на розірвання договору, — це";

А) інтервенція; Б) ратифікація; В) централізація; Г) денонсація; Д) сецесія.

9. Знайдіть правильну відповідь на питання: "У якій країні верхня палата парламенту формується за допомогою урядових призначень?"

А) Великобританія; Б) Італія; В) ФРН; Г) Іспанія; Д) Франція.