2. Компетенція глави держави

Особливості конституційного статусу глави держави визна­чають обсяг і характер його функцій і повноважень. Конкретний зміст компетенції глави держави тою чи іншою мірою спів­відноситься із здійсненням законодавчої, виконавчої і судової влади. її обсяг і прояви обумовлені формою правління і формою політичного режиму.

У президентських республіках глава держави отримує свій мандат безпосередньо від виборців і завжди наділений широ­кими і реальними повноваженнями. Президент тут займає най­важливіше місце в державному механізмі і відіграє дуже важливу роль в суспільно-політичному житті. Це стосується і глав дер­жав в деяких країнах із змішаною республіканською формою

правління.

У парламентських республіках глава держави отримує мандат

від парламенту. Зазвичай він не має істотних владних повно­важень і реалізує свою компетенцію у взаємодії з урядом. Статус президентів парламентських республік і монархів парламентських

монархій приблизно однаковий.

Компетенція глави держави і його інституційне значення нерідко встановлюються в конституціях в загальному вигляді. У ст. 87 Конституції Італії записано, що Президент є главою держави і представляє національну єдність. У Японії імператор є символом держави і єдності народу.

У узагальненому виді повноваження глав держав можна роз­ділити на наступні основні групи:

1. Повноваження з представництва держави в зовнішніх від- носинах і усередині держави.

Внутрішні повноваження: узгодження функцій і взаємодії органів державної влади; діяльність, спрямована на збережен­ня єдності держави; погоджувальні процедури в спорах між суб'єктами федерації тощо.

Зовнішні повноваження: представництво держави у між­народних переговорах, прийом ввірчих і відкличних грамот представників інших держав, призначення дипломатичних пред­ставників в інші держави. У багатьох країнах глава держави має право ратифікувати міжнародні договори або брати участь у ратифікації. Іноді найважливіші договори глава держави може ратифікувати тільки за попередньою згодою парламенту (Італія), за умови делегування йому такого права (Польща), при схва­ленні договору парламентом (Норвегія).

2. Повноваження щодо парламенту і здійснення ним законо­давчої влади: призначає дату виборів до парламенту, скликає парламент на сесії (видає декрет); підписує і публікує закони (промульгація); має право суспенсивного (відкладального) вето; як правило, наділений правом законодавчої ініціативи. Що сто­сується права розпуску парламенту, то в деяких парламентських монархіях (Великобританія, Бельгія, Данія, Люксембург), це право встановлено лише формально. На практиці монарх ухва­лює рішення з урахуванням думки глави уряду.

3. Повноваження з формування інших органів держави: призначає уряд самостійно або за пропозицією лідера партії (коаліції партій), що займає більшість місць в парламенті; у деяких країнах призначає прем'єр-міністра або міністрів з ві­дома парламенту; призначає багатьох вищих посадових осіб держави.

4. У сфері нормотворчої діяльності глава держави видає норма­тивні акти, скасовує акти органів виконавчої влади. Акти глави держави, що мають силу закону, зазвичай видаються до прий­няття закону з відповідного питання.

У парламентській республіці акти глави держави потребу­ють контрасигнацій, тобто підписання їх прем'єр-міністром або відповідальним міністром.

Акти президента, за загальним правилом, мають підзаконний характер, але на практиці можуть відігравати домінуючу роль.

5. До повноважень глав держав, що стосуються судової влади, відноситься встановлене в конституціях багатьох держав право призначати суддів або брати участь в процедурі таких призна­чень. Відповідні призначення в країнах, які за формою правління є парламентськими республіками і парламентськими монархіями здійснюються за пропозицією уряду або спеціального органу, який може мати назву вищої ради магістрату (вищої судової ради). Зокрема, створення таких органів передбачено основними законами Болгарії, Греції, Іспанії, Молдови, Румунії.

6, Повноваження з врегулювання надзвичайних ситуацій: оголошує надзвичайний, воєнний, облоговий стан (на певний строк і під контролем парламенту); президент може встановити своє правління в суб'єктах федерації, здійснювати федеральне втручання.

7. Повноваження з управління збройними силами. Глава держави є головнокомандувачем, призначає вищий командний склад армії, надає вищі військові звання, відповідає за безпеку держави. При цьому зазвичай створюється дорадчий орган — рада безпеки. Серед розвинених країн винятки з надання главі держави повноважень головнокомандуючого збройними силами складають ФРН і Японія^ що обумовлено конкретними- істо- ричними обставинами.

8. Як вища посадова особа глава держави призначає певних державних службовців.

9. Повноваження у сфері правового статусу особи: надання і припинення громадянства (підданства), помилування, наго­родження, надання почесних звань. Глава держави є гарантом конституції, прав і свобод людини.

10. Право ініціювати референдум. Це право встановлено в крнституціях цілого ряду держав з парламентською і парла- ментсько-президентською формою правління.

₍ 11. Право на звернення до парламенту і народу. Разом з правами, конституції передбачають і обов'язки глав держав та встановлюють певні заборони. Для президентів, як правило, передбачається заборона на будь-яке поєднання посад, а в деяких країнах встановлена вимога припинення членства в

партії.

На відміну від монарха, президент несе відповідальність за свої дії. У разі порушень до нього може бути застосовано про­цедуру імпічменту. Підставою для імпічменту найчастіше може слугувати здійснення президентом державної зради або будь-якого злочину. Як правило, для прийняття рішення про імпічмент потрібна кваліфікована більшість голосів членів парламенту.

Президент має свій апарат, резиденції тощо.

Для президентів встановлюються певні розміри окладів. Наприклад, оклад Президента США складає 200 тис. доларів на рік.

План семінарського заняття

1. Глава держави. Поняття, основні ознаки і види.

2. Монарх, його правовий статус. Порядок престолонасліду­вання.

3. Президент, його правовий статус. Основні системи об­рання президента. Дострокове звільнення з посади.

4. Компетенція глави держави.

Контрольні питання

1. Визначте місце глави держави в системі вищих органів державної влади

2. Проаналізуйте системи престолонаслідування.

3. Встановіть відмінності в становищі монарха в парламент- ських, дуалістичних і абсолютних монархіях.

4. Охарактеризуйте основні способи обрання президента.

5. Визначте, які випадки дострокового звільнення прези­дента з посади передбачаються в конституційному законодавстві зарубіжних країн.

6. Визначте роль глави держави у формуванні уряду в парла­ментській монархії.

7. Визначте компетенцію глави держави в сфері законо­давства.

8. Які види права вето Ви знаєте?

9. Розкрийте зміст поняття контрасигнатура. За якої форми правління вона застосовується?

10. Проаналізуйте зовнішньополітичні повноваження глави

держави.

11. Визначте, які повноваження президента у сфері правового

статусу особи.

12. Охарактеризуйте надзвичайні повноваження глави держави.

13. Визначте, яка фактична роль глави держави і її залеж­ність від форми правління.

Практичні завдання

1. Вивчіть тексти конституцій США, Франції і Індії. Визначте, як обираються президенти цих держав?

2. Порівняйте механізм застосування процедури імпічменту щодо президентів США і України.

3. Поясніть, чому в президентських республіках глава дер­жави не має права розпуску парламенту?

4. Проведіть порівняльний аналіз зовнішньополітичних повноважень президента в парламентських і президентських республіках.

5. Вивчіть текст Конституції Франції-і визначте в чому полягає особливий характер нормотворчої діяльності глави держави.

6. Порівняйте відповідні розділи конституцій України і ФРН і виявіть особливості інститутів контрасигнатури, що функціо­нують в цих державах.

7. Вивчіть конституції США, РосіГі Італії. Визначте, як співвідносяться правовий статус президента і форма правління?

Основні поняття і терміни

Глава держави; монарх; президент; престолонаслідування; регентство; цивільний лист; державні регалії; правовий статус глави держави; імпічмент; вето; промульгація; послання.

ТЕСТИ

1. Знайдіть правильну відповідь: "Система престолонасліду- вання в монархічних державах при якій престол успадковують тільки чоловіки, а жінки виключаються з числа спадкоємців":

А) салічна; Б) кастильська; В) австрійська; Г) шведська; Д) мусульманська.

2. Визначте, яка із запропонованих відповідей на питання є правильною: "Окрема стаття в державному бюджеті, передба- чена для утримання монарха і його сім'ї, — це":

А) привілей;

Б) цивільний лист;

В) монарший бюджет; Г) дотація; Д) субвенція.

3. Визначте правильну відповідь: "Престолонаслідування здій- снюється переважно на основі принципу":

А) первородства; Б) спорідненості; В) призначення; Г) виборності; Д) інше.

4. Визначте правильний варіант відповіді: "Система престоло- наслідування в монархічних державах, при якій дочки успад- ковують престол, якщо немає синів":

А) салічна; Б) кастільська; В) австрійська; Г) шведська; Д) мусульманська.

5. Рада з декількох осіб або один з найближчих родичів, що здійснюють тимчасове правління у разі тимчасової недієздатності монарха або замість малолітнього монарха, — це регентство.

А) так; Б) ні.

6. Визначте систему престолонаслідування в монархічних державах, при якій жінки успадковують престол тільки в тому випадку, якщо у всіх поколіннях правлячої династії немає чо- ловіків:

А) салічна; Б) кастільська; В) австрійська; Г) шведська; Д) мусульманська.

7. Скіпетр, корона, держава, трон, мантія — це державні

регалії. А) так; Б) ні.

8. Визначте систему престолонаслідування в монархічних державах, при якій жінки успадковують престол нарівні з чо- ловіками:

А) салічна; Б) кастільська; В) австрійська; Г) шведська; Д) мусульманська.

Рекомендована література

1. Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран: Учебн. / Отв. ред. Б.А. Страшун. — В 4-х т. — М., 1995. ' 2. Конституционное право зарубежньїх стран: Учебгі. / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Знтина. — М.: Норма, 2002.

3. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран. — М., 2000.

4. Енгибарян Р.В., Тадевосян З.В. Конституционное право. — М., 2000.

5. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежньїх стран. — М., 2003.

Додаткова література

1. Шаповал В.П. Британская Конституцій: политико-правовой анализ. - К., 1991.

2. Матвеев В. Страсть власти и власть страсти. Историческое исследование о нравах королевского двора Англии. — М., 1997.

3. Исаев М.А., Чеканскш А.Н., Шишкин В.Н. Политическая система стран Скандинавии и Финляндии. — М., 2000.

4. Медушевский А.Н. Конституционная монархия в Европе, Японии и России // Общественнне науки и современность. — 1994. - № 6.