Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КПЗК. Р.Ф. Гринюк, М.А. Захарченко.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
1.92 Mб
Скачать

Рекомендована література

1. Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран: Учебн. / Отв. ред. БЛ Страшун. — В 4-х т. — Т. 1. — М, 1993.

  1. Арановский А.К. Государственное право зарубежньїх стран. - М., 1998.

  2. Мишин А.А. Конституционное право зарубежньїх стран. - М., 2000.

  3. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежньїх стран. — М., 2003.

  4. Андреева ГМ. Конституционное право зарубежньїх стран в вопросах и ответах: Учебн. пособ. — М., 2004.

  5. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. — М., 2001.

  6. Богданова Н.А, Система науки конституционного пра­ва. - М., 2001.

Додаткова література

  1. Давид Р, Основньїе правовьіе системи современности (сравнительное право). — М., 1997.

  2. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основньїе правовьіе системи современности). — М., 2000.

  3. Загайнова С.К. Судебньїй прецендент: проблеми право-применения. — М., 2002.

Тема 2 політичні партії і партійні системи зарубіжних країн

1. Політичні партії: поняття, сутність, функції

Слово "партія" походить від латинського слова "рагз", що означає "частина".

Політична партія — це активна і організована частина суспільства, об'єднана загальними інтересами, цілями і ідеала­ми, яка прагне заволодіти державною владою або вирішальним чином впливати на її здійснення.

Партії існували ще в Стародавній Греції, Стародавньому Римі і в державах середньовічної Європи з демократичним режи­мом правління. Виникнення політичних партій, в розумінні близькому до сучасного, знаходиться в безпосередньому зв'язку з буржуазними революціями, в ході яких формувалася система народного представництва, а за їх перші прототипи вважаються британські "торі" (консерватори) і "вігі" (ліберали). Остаточне формування політичних партій в сучасному розумінні цього терміна відноситься до середини XX ст. Цей процес відбувався одночасно з переходом більшості країн до прямих, рівних і загальних виборів при таємному голосуванні.

Від громадських об'єднань (соціально-економічних, со­ціально-культурних об'єднань, профспілок, союзів підприєм­ців тощо) політичні партії відрізняються тим, що вони відкри­то борються за місця в парламенті і уряді, які дають можли­вість здійснювати управління державою, а через нього — всім суспільством. Ця обставина визначає особливу роль партій в політичній системі більшості держав.

Прихильники партії, що голосують за висунутих нею кан­дидатів на виборах в державні органи, утворюють її електорат (від англ. — "еіесіог", франц. "еіесіеиг" — "виборець"). Ті со­ціальні або регіональні спільності, до яких належить основна маса електорату, складають соціальну базу партії.

Суть політичних партій понад усе виявляється в їх цілях і функціях.

Цілями демократичних партій є: забезпечення ефективного функціонування всієї політичної системи країни, узгодження і реалізація інтересів різних верств суспільства, стабільність іс-

нуючого ладу при збереженні динаміки і здатності до само­регулювання і розвитку.

Насамперед враховуються інтереси груп, які складають со­ціальну базу партії, але, щоб уникнути конфронтації, так само і інших соціальних груп.

Функції політичних партій — це основні напрями їх діяльності, обумовлені цілями, що стоять перед ними, і їх завданнями. До них належать:

1. Участь партії у формуванні органів влади і контролі за їх діяльністю.

2. Розробка політичного курсу, направленого на вирішення проблем, що існують в суспільстві.

  1. Розробка певної ідеології і її пропаганда в суспільстві з метою збільшення числа своїх прихильників, а так само створен­ня в державі соціально-психологічної атмосфери, сприятливої для діяльності партії.

  2. Залучення в партію нових членів, робота з підготовки активу, мобілізація виборців на підтримку кандидатів від партії в ході виборів, визначення лідерів і просування їх на керівні посади в державних органах і громадських організаціях.

  3. Встановлення і підтримка ефективного зворотного зв'язку між керівництвом партії і суспільством.

6. Участь у вирішенні соціальних конфліктів.

7. Національна інтеграція. Ця функція характерна для партій, що діють в тих державах, що борються за національну неза- лежність або в перший період після її завоювання.