Тема 13

ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНА

гарантується утвердженням принципу народовладдя, правом громадян на захист конституційного ладу, багатопартійною системою тощо. Концепція правової держави базується на

принципах верховенства права, незалежності судів і забороні створення надзвичайних судів, гарантії широких конституційних свобод громадян. Принцип соціальної держави закріплюється в нормах про те, що власність повинна слугувати суспільному

благу.

Конституційний контроль (попередній і подальший) здійснює Федеральний конституційний суд, що складається з 2 палат по 8 суддів в кожній. У землях (суб'єктах федерації) діють власні

конституційні суди.

У Основному законі визначено, що загальновизнані норми міжнародного права є складовою частиною внутрішнього права ФРН. Закріплений пріоритет норм міжнародного права над фе­деральними нормами.

У Конституції передбачена заборона на дії, направлені на підготовку до агресивної війни і передбачені покарання для порушників.

Конституція ФРН закріпила лад парламентської республіки.

Зміна і доповнення до Конституції можуть бути здійснені тільки спеціальним законом, який приймається 2/3 голосів в нижній і верхній палатах парламенту. За період чинності Кон­ституції до неї було внесено більше 40 поправок.

1. Основний закон фрн

Конституція ФРН називається Основний закон, оскільки у момент її прийняття країна була розділена і передбачалося, що документ матиме тимчасовий характер.

Проект конституції був розроблений спеціальною комісією німецьких правознавців і потім переданий на розгляд Пар­ламентської ради, до складу якої входили 65 депутатів, обраних ландтагами земель, а також 5 представників від Берліна. У ньому були представлені делегати від всіх діючих політичних партій. Потім Конституція була ратифікована ландтагами західно­німецьких земель, окрім Баварії, але набула чинності і для неї.

Конституція базується на основоположних принципах де­мократизму, парламентаризму і розподілу влад, плюралізму, рівності тощо. У документі закріплюється принцип федератив­ного устрою держави і гарантуючі його недоторканність норми.

Федеративна Республіка Німеччина визначається конститу­цією як демократична соціальна правова держава. Демократизм

2. Вищі органи державної влади

За формою правління ФРН — парламентська республіка. Вищі органи держави, відповідно до Основного закону 1949 р., — Федеральний президент, Бундестаг і Бундесрат, Федеральний уряд і Федеральний конституційний суд.

Федеральний президент є главою держави. Він обирається спеціальним органом — Федеральними зборами на 5 років. Президентом може бути обраний громадянин, який досяг 40 років, володіє виборчими правами. Одна і та ж особа може обиратися президентом тільки на 2 строки. Він не може бути членом парламенту, уряду, ландтагу землі, місцевих представ­ницьких органів, займати керівні пости на підприємствах і фірмах, що займаються отриманням прибутку. Президент ко­ристується імунітетом. Повноваження Президента типові для глави парламентської республіки. Він промульгує закони, бере участь в засіданнях уряду, призначає і звільняє посадових осіб, здійснює право помилування. Президент є представником ФРН

у відносинах з іншими державами. Від імені ФРН він укладає з ними договори, акредитує і приймає послів. Більшість актів Президента потребують обов'язкової контрасигнації главою уряду або міністрами, які несуть за них відповідальність.

Законодавча влада здійснюється федеральним парламентом, що складається з 2 палат Бундестагу і Бундесрата.

Бундестаг (нижня палата), у складі якого більше 650 депута­тів, які обираються строком на 4 роки. У складі Бундесрата (верхньої палати) налічується близько 70 осіб, вони є членами урядів земель. Кожна земля має в Бундесраті від 3 до 6 голосів, залежно від чисельності її населення. Необхідно відзначити, що чисельність депутатів обох палат парламенту змінюється залежно від зміни чисельності населення країни. Палати обира­ють своїх голів, які керують роботою депутатів, і утворюють постійні комітети. Засідання палат, як правило, відкриті, якщо тільки депутати не приймуть рішення про проведення закри­того засідання. Основний закон визначає коло питань, що віднесені до сфери виняткової законодавчої компетенції феде­рального парламенту і до сфери конкуруючої законодавчої компетенції федерації і земель. Крім того, у ст. 75 Основного закону перераховано ті питання, з яких парламент може видавати загальні розпорядження.

Процедура прийняття федеральних законів полягає в наступ­ному. Законопроект приймається Бундестагом і відразу пере­дається Бундесрату. Якщо Бундесрат не прийме цей законо­проект, Бундестаг може протягом 2 тижнів зажадати скликан­ня погоджувального комітету, в якому будуть представлені члени обох палат. Якщо комітет запропонує певні зміни до прий­нятого законопроекту, то він повинен бути повторно роз­глянутий Бундестагом. Законопроект, прийнятий Бундестагом повторно, може бути знову відхилений Бундесратом протягом тижня. Тоді законопроект надсилається в Бундестаг утретє, і якщо за нього проголосують більшість членів Бундестагу, він вважається прийнятим.

Бундестаг наділений також контрольними повноваженнями щодо уряду. Вони виявляються у формах інтерпеляцій, усних питань, в роботі слідчих комісій, та у праві вимагати відставки уряду.

До складу Федерального уряду входять Федеральний канц­лер — глава уряду, віце-канцлер, міністри, які очолюють мініс­терства, і міністри без портфеля. Президент висуває кандидатуру на пост Федерального канцлера, який обирається Бундестагом (якщо ця кандидатура не отримує більшості голосів членів Бундестагу, то Президент може розпустити палату). Міністри призначаються і звільняються Президентом за пропозицією Федерального канцлера. Повноваження уряду досить широкі. Фактично уряд здійснює всі функції з управління державою. Значні повноваження у виконавчої влади є і у сфері законо­давства. Уряд має право законодавчої ініціативи, при цьому Основним законом передбачається пріоритет урядових зако­нопроектів над депутатськими. У разі відхилення урядового законопроекту Бундестагом Президент за пропозицією уряду і з відома Бундесрата може оголосити щодо цього законопроекту стан "законодавчої необхідності", і тоді для набрання чинності законом достатньо прийняття його Бундесратом.

Відповідно до Основного закону члени уряду несуть відпо­відальність тільки перед Канцлером. Роль Федерального канцле­ра в державному механізмі ФРН надзвичайно велика. Фактич­но він провадить основну лінію всієї внутрішньої і зовнішньої політики країни. У разі відставки Канцлера у відставку повинен піти весь уряд. Бундестаг може виразити недовіру не всьому уряду або окремим його членам, а тільки Канцлеру. Федераль­ний канцлер відстороняється від посади лише у разі обрання нового (так званий конструктивний вотум недовіри — на від­міну від деструктивного, який не вимагає нової кандидатури на пост глави уряду).