Рекомендована література

1. Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран: Учебн. / Отв. ред. Б.А. Страшун. — В 4 т. — М., 1995.

2. Автономов А.С., Сивицкий В.А., Черкасов А.И. Конститу­ционное (государственное) право зарубежньїх стран: Учебн. — М, 2001.

3. Конституционное право зарубежньїх стран: Учебн. / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Знтина. — М.: Норма, 2002.

4. Арановский К.В. Государственное право зарубежньїх стран. — М., 1999.

5. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институти: Курс лекций. — М., 2002.

6. Тимофеева Р.Г. Конституционное право зарубежньїх стран; Курс лекций со схемами. — М, 2004.

Додаткова література

1. Парламенти мира: Сборник / И.П. Ильинский, Н.С Крьі-лова, А.И. Ковлер и др. — М., 1991.

2. Очерки парламентского права (зарубежньгй опьгт) / Под ред. Б.Н. Топорина. - М., 1993.

3. Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубеж-ннй опнт. — М., 1998.

4. Котелевская И.В. Современньїй парламент // Государство и право. — 1997. — № 3.

5. Коукли Дж. Двухпартийность и разделение властей в современнмх государствах // Политические исследования. — 1997. - № 3.

Тема 9

УРЯДИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ УРЯДІВ, ПОРЯДОК ЇХ ФОРМУВАННЯ

Уряд — це колегіальний орган загальної компетенції, шо

здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою (тобто адмі­ністративною) діяльністю в країні.

Уряд може мати різні назви: уряд, рада міністрів, кабінет, кабінет міністрів, державна рада тощо.

У деяких країнах (США, Бразилія, Мексика) уряд як коле­гіальний орган відсутній. Міністри, кожен окремо, підпоряд­ковані президентові. Кабінет же, їх всіх об'єднуючий, колегіаль­ним органом не є, оскільки він тільки обговорює питання, але рішень з таких питань не приймає.

У останні десятиліття в президентських і президентсько-парламентських республіках все частіше створюються колегіальні органи з обмеженими повноваженнями, які найчастіше мають назву "рада міністрів". Проте фактично керує ними не прем'єр-міністр, а президент.

За переліком посадових осіб склад уряду в різних країнах різний.

За політичним складом уряд буває однопартійним, коаліційним

і безпартійним.

Однопартійні уряди характерні для країн з двопартійною сис­темою. Вони створюються також в президентських республіках і в країнах тоталітарного соціалізму.

У парламентській республіці або парламентській монархії у випадку, якщо жодна з партій не отримує більшості в парламен­ті, та на основі попередньої угоди лідерів декількох партій формується коаліційний уряд.

Безпартійні уряди створюються в тих країнах, де політичні партії заборонені або політичний розвиток ще не призвів до створення політичних партій.

Як відзначає В.Є. Чиркін, в кризові моменти, особливо в умовах війни, може бути утворено коаліційний уряд з особли­вими повноваженнями — уряд національної єдності з широким представництвом різних партій* що беруть на себе відповідаль­ність за керівництво державою.

Уряд парламентської меншості формується великою фракцією, що не має більшості в парламенті, коли одна-дві нечисленні

партії, що не входять за принциповими міркуваннями або не будучи запрошеними в коаліцію, обіцяють підтримувати уряд голосуванням при вотумі недовіри.

Якщо в парламентській республіці або парламентській монар­хії не вдається сформувати уряд на коаліційній основі, створю­ється службовий уряд з фахівців.

В результаті військових і революційних переворотів нерідко створюється тимчасовий уряд. Він утворюється позапарламент­ським способом і не базується на конституційних нормах.

У демократичних країнах залежно від форми правління уряди створюються по-різному.

Парламентарна модель передбачає утворення уряду на базі підсумків парламентських виборів (при двопалатному парламен­ті — зазвичай виборів в нижню палату). Така модель застосову­ється в парламентських монархіях і парламентських республіках, а також парламентсько-президентських республік.

її суть полягає в тому, що глава держави призначає главу уряду, відносно якого є підстави вважати, що він і очолюваний ним уряд користуватимуться довірою більшості депутатів пар­ламенту або його нижньої палати. Отримавши мандат, глава уряду формує склад уряду і представляє його разом з програмою дій на затвердження парламенту. У деяких країнах (Болгарія) парламенту представляється тільки глава уряду, який, отримавши затвердження, формує уряд і представляє його для призначен­ня главі держави. Якщо запропонований уряд або його керівник не можуть отримати довіри більшості парламенту (або палати), то можливий розпуск і призначення на період, поки збереться новообраний парламент, службового уряду.

Позапарламентська модель формування виконавчої влади характерна для президентських республік і дуалістичних монар­хій, а також і деяких президентсько-парламентських республік. Тут глава держави формує уряд на свій розсуд. У деяких таких республіках у формуванні уряду бере участь верхня палата парламенту. У США згоду на призначення міністрів дає Сенат; він не бере до уваги партійної приналежності міністрів, що призначаються на посаду, а перевіряє лише компетенцію канди­датів і їх моральні якості.