Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте пам'ять та її місце в системі психічних процесів.

2. Які фізіологічні та біохімічні основи пам'яті?

3. Дайте психологічну характеристику процесам пам'яті.

4. Які існують різновиди пам'яті? Дайте їх класифікацію.

5. Чим довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного?

6. У чому полягають умови ефективності мимовільного запам'ятовування?

7. Які чинники впливають на ефективність довільної пам'яті?

8. Охарактеризуйте індивідуальні особливості пам'яті.

9. У чому полягає явище рімінісценції й механізми його виникнення?

10. Як відбувається розвиток і виховання пам'яті?

11. Які існують методи тренування пам'яті?

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1.

Яке з наведених визначень пам'яті є найбільш повним і правильним?

1. Пам'ять — збереження раніше придбаних вражень.

1. Пам'ять — це психічний процес використання раніше придбаного досвіду в практичній діяльності.

3. Пам'ять — це заснована на відчуттях та сприйманнях здібність людини збагатити свій досвід.

4. Пам'ять — це здібність нервової системи набувати, зберігати та відтворювати досвід.

Завдання 2.

В якому з пунктів дана правильна класифікація видів пам'яті за характером психологічної активності?

1. Образна, рухова, словесно-логічна, емоційна.

2. Образна, рухова, зорова, словесно-логічна, емоційна.

3. Слухова, довільна, образна, рухова, словесно-логічна, короткочасна.

4. Образна, рухова, словесно-логічна, тактильна.

Завдання 3.

То є необхідною умовою довільного запам'ятовування?

1. Дійове відношення до матеріалу, коли він входить до змісту основної діяльності і є одним із фактів запам'ято­вування.

2. Дія з предметом є необхідною умовою тільки при довільному запам'ятовуванні.

3. Продуктивність довільного запам'ятовування не залежить від дії з предметом.

Тематика повідомлень та рефератів

7. Пам'ять і розвиток особистості.

8. Найважливіші теорії пам'яті в психологічній науці.

9. Пам'ять у навчальній діяльності людини.

10. Умови доброго запам'ятовування і збереження.

11. Індивідуальні особливості пам'яті та здібності людини.

12. Методи дослідження пам'яті людини.

Тема 13. Уява і творчість План семінару

1. Загальне поняття про уяву. Фізіологічні основи уяви

2. Види і прийоми уяви

3. Уява та фантазія

4. Розвиток уяви

5. Поняття про творчість. Творчість, як розв'язування творчих задач

6. Творче натхнення

7. Психологічні проблеми навчання творчості

Стислий зміст теми

Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачання наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-яка праця неод­мінно містить у собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна братися за роботу. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджаль­ного відображення дійсності.

Уява — це процес створення людиною на основі попе­реднього досвіду образів об'єктів, які вона ніколи не сприймала.

До створення нових образів людину спонукають різно­манітні потреби, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.

Створення образів уяви завжди пов'язане з певним відступом від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачення та творення нового світу як сере­довища свого буття. Діяльність уяви тісно пов'язана з мисленням. Орієнтуючи людину у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення ідеального образу в матері­альний чи ідеальний продукт. Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюється логічними мірку­ваннями, виконанням різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв'язок продуктів людської фантазії з реальністю, їх дієвий характер.

Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення нових спо­лучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше у процесі відображення людиною об'єктивної реальності. Для виник­нення нового образу потрібно, щоб раніше утворені системи зв'язків, структура яких була детермінована характером об'єктів, що сприймалися, розпалися (здисоціювали) й утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізувалися в діяльності людини. Багатство образів фантазії залежить від оригінальності того, як у новому її продукті поєднуються риси відомих об'єктів, наскільки новими, нестандартними є ці поєднання.

Найелементарнішою формою синтезування нових образів є аглютинація (від лат. agglutinatio — склеювання). Це створення образу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об'єктів. Наприклад, такими є казкові образи русалки (напівжінки, напівриби), кентавра (напівчоловіка, напівконя), у технічній творчості — тро­лейбуса (сполучення властивостей трамвая та автомобіля), танка-амфібії, що поєднує властивості танка і човна.

Прийом створення нових образів називається аналогією. Суть цього прийому полягає в тому, що створюваний новий образ схожий на реально існуючий об'єкт, але в ньому проектується принципово нова модель явища чи факту. На принципі аналогії базується нова галузь інженерної справи — біоніка. Біоніка відокремлює деякі властивості живих орга­нізмів, які стають засадовими стосовно конструювання нових технічних систем. Так було створено багато різних приладів: локатор, "електронне око" тощо.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголо­шування. Цей прийом полягає у навмисному посиленні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на тлі інших. Малюючи дружній шарж чи карикатуру, художник знаходить у характері чи зовнішності людини щось непо­вторне, притаманне тільки їй і наголошує на цьому художніми засобами.

Створити нові образи можна шляхом перебільшення (або применшення) характеристик об'єкта. Цей прийом широко використовується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко) і здійснюють подвиги.

Найскладнішим способом утворення образів уяви є створення типових образів. Цей спосіб потребує тривалої творчої роботи. Художник створює попередні ескізи, письмен­ник — варіанти твору.

Діяльність уяви може бути охарактеризована залежно від участі в цьому процесі спеціальої вольової регуляції, від характеру діяльності людини та змісту створюваних образів.

Залежно від участі волі в діяльності уяви її поділяють на мимовільну та довільну.

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події. Потреба в мимовільному створенні образів постійно актуалізується різними видами діяльності, в які включається особистість. У процесі спілкування співрозмовники уявляють собі ситуації, події, що є предметом обговорення, читаючи художню чи історичну літературу, людина мимоволі стає спостерігачем реальних картин, що народжуються в її уяві під впливом прочитаного. Мимовільне виникнення уявлень тісно пов'язане з почуттями людини.

Процес уяви може відбуватись як довільний, коли він спрямовується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації, уявити чи передбачити сценарій розвитку подій. Здійснення довільної уяви у процесі пізнання зумовлене потребою свідомої регуляції побудови образу відповідно до завдання та характеру виконуваної діяльності. Довільне створення образів спостерігається переважно у творчій діяльності людини.

Залежно від характеру діяльності людини її уяву поділяють на творчу та репродуктивну.

Уява, яка включається у творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою.

Уява

Прийоми створення образів: схематизація, акцентуація, типізація, гіперболізація

Різновиди уяви

Репродуктивна (мимовільна, довільна) творча (довільна)мрія (довільна)

Уява, яка включається у процес засвоєння того, що вже створили й описали інші люди, називається відтворювальною, або репродуктивною.

Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або кресленням створює образ цієї машини, репродуктивна.

Творча уява активізується там, де людина відкриває щось нове, знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні та духовні продукти.

Продукти творчої уяви, їх багатство та суспільна значу­щість безпосередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль у творчій уяві відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчого задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності.

Репродуктивна уява — це процес створення людиною образів нових об'єктів на основі їх словесного опису чи графічного зображення. Потреба в репродукції образів об'єктивної дійсності — постійна й актуальна в житті та діяльності людини як свідомої суспільної істоти. Репро­дуктивна уява необхідна при читанні художньої літератури, при роботі з навчальними підручниками з географії, біології, анатомії тощо. Образи об'єктів формуються також на основі їх графічного опису, наприклад, в інженерній справі, при користуванні схемами, картами.

Творча і репродуктивна уяви тісно взаємопов'язані, постійно взаємодіють і переходять одна в одну. Цей зв'язок виявляється, з одного боку, у тому, що творча уява завжди базується на репродуктивній, містить її елементи. З іншого боку, складні форми репродуктивної уяви містять елементи творчої. На­приклад, у діяльності актора втілення сценічного образу є результатом діяльності творчої і водночас репродуктивної уяви.

Залежно від змісту діяльності й характеру праці людини уява поділяється на художню, технічну, наукову та ін.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи, надзвичайно яскраві й детальні. Так, І. Рєпін, малюючи картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану", писав, що голова обертом іде від їхнього гумору та галасу. Г. Флобер говорив, що він гостро відчував у роті присмак миш'яку, коли описував сцену самогубства мадам Боварі. Художникові, письменникові завдяки яскравості чуттєвих образів здається, що вони безпосередньо спри­ймають те, що зображують у своїх творах.

Для технічної уяви характерним є створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об'єднання в нові спо лучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше реалізуються у креслення, схеми, на основі яких потім створюються нові машини, об'єкти.

Наукова уява виявляється у побудові гіпотез, проведенні експериментів, в узагальненнях, що їх роблять при створенні понять. Фантазія відіграє важливу роль у плануванні науко­вого дослідження, побудові експериментальної ситуації, у передбаченні перебігу експерименту. При побудові наукової системи уява необхідна, щоб доповнити відсутні, не знайдені ще ланки в ланцюжку фактів.

Фантазія має велике значення для плідної творчої діяль­ності вченого. Без фантазії його праця може перетворитися на діяльність із нагромадження наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на реальний поступ до нових винаходів, ідей, створення принципово нового в науці.

Особливою формою уяви є мрія. Мрія — це процес створення людиною образів бажаного майбутнього. Мрія є необхідною умовою втілення в життя творчих задумів, коли образи уяви не можуть реалізуватися негайно з об'єктивних або суб'єктивних причин. У цій ситуації мрія постає як реальна спонука, як мотив діяльності, завдяки якому стає можливим завершення початої справи. Без мрії, зауважував Д. Писарєв, неможливо було б зрозуміти, яка спонукальна сила змушує людину започатковувати і доводити до кінця виснажливі й великі за обсягом роботи в царині мистецтва, науки та практичного життя.

Мрії можуть бути пустопорожніми, безплідними, "мані-ловськими". Тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реальних життєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задоволення власних мрійницьких уподобань, роблять її нездатною протистояти негараздам реального буття.

Позитивно на життя людини впливає тільки активна, творча мрія, яка збагачує життя людини, робить його яскравим і цікавим.

Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості, від психічного життя людини взагалі. Особлива роль у створені образів уяви належить інтересам, потребам, світоглядові особистості, шо становлять ії духовний світ. З діяльністю уяви пов'язане формування низки морально-психологічних якостей особистості - гуманості, чуйності, почуття обов'язку тощо. Зрозуміло, що виявити чуйність може людина, яка знаючи життя та особливості характеру іншої людини, здатна уявити ії душевний стан у певний момент.

У силі та яскравості образів уяви виявляються типологічні особливості вищої нервової діяльності. Уява — один з показників, за якими І. Павлов відносив людей до художнього чи розумового типу. Художник має справу з образами (зоровим, руховим, слуховим тощо), що свідчить про доміну­ючу роль у його діяльності першої сигнальної системи, образного відображення світу. Отже, уява не лише впливає на перебіг психічного життя людини, а й зумовлює формування її важливих особистісних якостей.