- •Маржиналізм.
- •Австрійська школа.
- •Становлення неокласичної традиції. Кембриджська школа.
- •Американська школа.
- •Шведська ( Стокгольмська) школа.
- •Математична школа в політичній економії.
- •Економічна думка на початку 19 ст.
- •Економічна думка в період кризи і ліквідації кріпацтва
- •Економічна програма народництва.
- •Політична економія в Росії в іі пол 19 на поч 20 ст.
- •Економічна думка в Україні 19-поч 20 ст.
- •Економічні проблеми в період підготовки та здійснення реформи в 1861 р.
- •Ліберльно-буржуазна економічна думка в пореформенний період.
- •Революціно-демократична економічна думка.
- •Ліберальне народництво.
- •Розвиток політичної економії.
- •Загальна характеристика розвитку економічної теорії у хх ст.
- •Проблеми соціально-економічного розвитку та їх відображення в економічних теоріях.
- •Основні напрямки розвитку економічної теорії у хх ст. Та їх революція.
- •Критерії класифікації і порявняльний аналіз напрямків економічної теорії.
- •Кейнсіанство і його особливості в різних країнах. 13.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства.
- •Теоретична система та економічна програма дж.Кейнса.
- •Поширення кейнсіанства в різних країнах
- •Неолібералізм. Лондонська, Фрейбурзька, паризька ч Чиказька школи.
- •Неокласичне відродження теорії ''Економіки пропозиції'' та раціональних очікувань.
- •Інституціоналізм та його основні напрями
- •Ранній інституціоналізм.
- •Неоінституціоналізм.
- •Теорії трансформації капіталізму.
- •Теорії "Індустріального суспільства"
- •Концепція футурології.
- •32. Предмет, метод об'єкт вивчення мікроекономіки.
- •2. Основні поняття та припущення
- •3. Методи мікроекономічних досліджень
- •33. Поняття попиту. Попит на товари і послуги та його чинники. Попит. Величина попиту
- •Нецінові чинники попиту
- •34. Пропозиція товарів та послуг. Чинники пропозиції.
- •34. Ринкова рівновага попиту і пропозиції. Різновиди ринкової рівноваги.
- •3.1. Рівноважна ціна та рівноважний обсяг
- •36. Еластичність попиту.
- •37. Еластичність пропозиції.
- •1. Загальне поняття пропозиції в мікроекономіці
- •2. Особливості цінової еластичності пропозиції
- •38. Витрати виробництва. Суть і кваліфікація витрат виробництва.
- •39. Витрати в короткостроковому періоді. Витрати в довгостроковому періоді.
- •Витрати виробництва в короткостроковому і довгостроковому періодах. Закон спадної віддачі
- •40. Поняття конкуренції. Ринкова структура ринка досконалої конкуренції.
- •Ознаки та умови досконалої конкуренції
- •41. Визначення обсягу виробництва конкуретного підприємства. Поняття конкурентного середовища.
- •42. Монополія: ринкова структура та її сутність. Причини виникнення і сутність монополій.
- •1. Умови формування ринку досконалої конкуренції
- •2. Конкурентна фірма
- •3. Ринкова пропозиція
- •4. Максимізація прибуткуконкурентною фірмою
- •5. Варіанти рівноваги конкурентноїфірми в короткостроковомуперіоді
- •6. Довгострокова рівновага
- •44. Монопольна Влада та її вимірювання. Суспільні витрати монопольної влади. Монопольна влада як форма ринкової влади та її наслідки
- •45. Особливості ринку монополістичної конкуренції. Диференціація товару. Характерні риси ринку монополістичної конкуренції
- •Особливості монополістичної конкуренції. Моделі рівноваги монополістичного конкурента
- •46. Максимізація прибутку підприємства в умовах короткострокового періоду. Соціальні витрати монополістичної конкуренції. Максимізація прибутку у короткостроковому періоді.
- •Максимізація прибутку у довгостроковому періоді.
- •47. Поняття олігополії. Характеристика олігополії.
- •Олігополістична і економічна ефективність. Можливості
- •Риси олігополістичних ринків
- •48. Характеристика та зміст моделей олігополії.
- •4.1. Модель дуополії Курно
- •4.2. Модель Штакельберга.
- •4.3. Криві реагування.
- •Моделі рівноваги олігополії
- •50. Практика стримування цін. Ціноутворення при олігополії.
- •52. Безробіття. Причини та види безробіття.
- •53. Соціальні та економічні наслідки безробіття. Державна політика з боротьби з безробіттям. Социально-экономические последствия безработицы.
- •I. Социальные последствия безработицы
- •II. Экономические последствия безработицы
- •1.5 Пути преодоления безработицы.
- •Загальні методи боротьби з безробіттям в Україні
- •54. Капітал та ринок капіталу.
- •[Ред.] Загальна характеристика
- •Ринок капіталу. Процент § 1. Капітал як чинник виробництва. Чиста продуктивність капіталу
- •Попит та пропозиція капіталу. Дисконтування
- •55. Інвестиції. Попит на інвестиції.
- •[Ред.] Фінансові інвестиції
- •Інвестиції. Крива попиту на інвестиції та фактори, що її визначають
- •57. Ринок позичкового капіталу.
- •58. Поняття фірми. Основні форми організації підприємництва. Прибуток як мета діяльності фірми
- •Форми організації підприємницької діяльності в країнах з ринковою економікою
- •Державний сектор економіки.
- •59. Теорія управління фірмою
- •60. Виробнича функція Виробництво та виробнича функція
- •61. Ізокванта. Карта ізоквант. Характеристика ізоквант.
- •64. Закон спадної граничної корисності.
- •69. Ринки з асиметричною інформацією. Теоретичні аспекти дослідження ринку з асиметричною інформацією
- •1.1. Поняття ринку з асиметричною інформацією
- •1.2. Особливості функціонування ринку з асиметричною інформацією
- •1.3. Асиметрична інформація і негативний відбір на ринку кредитів
- •71. Маркетинг, як інструмент комерційної діяльності.
- •72. Теорія поведінки споживача. Поняття корисного блага. Сукупна та гранична корисність. Теорія поведінки споживача. Мета, обмеження та споживчий вибір
- •2.1. Мета споживача. Кардиналістська модель
- •2.2. Мета споживача. Ординалістська модель
- •2. 3. Бюджетне обмеження споживача
- •Оптимізація вибору на основі кардиналістської теорії
- •2.5. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Ринок капіталів
- •Ринок продуктів
- •74. Макроекономічні суб’екти та їх взаємодія. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія
- •75. Методи макроекономічного аналізу.
- •76. Функції макроекономіки. Основні функції макроекономіки
- •77.Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін, процентна ставка, зайнятість. Основні макроекономічні показники
- •Система національних рахунків (снр). Основні макроекономічні показники.
- •79. Національний та реальний внп. Дефлятор.
- •80. Особливості макроекономічних показників та чистий економічний добробут.
- •Ввп і економічний добробут
- •Сукупний попит і його структура
- •1.1 Економічна сутність поняття попит
- •1.2 Поняття сукупного попиту в макроекономіці
- •Сукупний попит та інвестиції.
- •82. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупний попит.
- •83. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції
- •Фактори, що визначають сукупну пропозицію
- •Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
- •84. Цінові та нецінові фактори, що впливають на на сукупну пропозицію.
- •85. Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку.
- •Національний ринок: суть, суб'єкти, об'єкти, структура
- •86. Ринок товарів та платних послуг
- •87. Ринок грошей та цінних паперів.
- •88. Ринок робочої сили та його рівновага.
- •89. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи.
- •Суть економічного (ділового) циклу
- •90. Антикризова політика держави. Антикризова політика
- •91. Фіскальна політика держави.
- •Оподаткування
- •Графік 9
- •92. Мультиплікатор фіскальної політики.
- •93. Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабілізаційна політика.
- •94. Державний бюджет та бюджетне обмеження.
- •95. Державний борг
- •Державний борг
- •96. Грошова система: сутність та елементи. Грошова система. Типи грошових систем
- •Грошова система та її типи
- •97. Структура грошової маси. Агрегати.
- •98. Грошово-кредитна політика держави.
- •3. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають.
- •99. Інфляція: причини, типи та форми прояву.
- •1.1 Сутність інфляції та причини її виникнення
- •1.2 Види та наслідки інфляції
- •100. Соціально-економічні наслідки інфляції. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •101. Антиінфляційна політика держави.
- •102. Зайнятість , як економічна категорія.
- •Зайнятість: категорія, проблеми зайнятості
- •Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки
- •1.2 Причини виникнення безробіття
- •1.3 Види та показники безробіття
- •2.1 Негативні наслідки безробіття
- •104. Державні регулювання ринку робочої сили. Державна система забезпечення зайнятості. Державне регулювання ринку праці
- •105. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Місце національної економіки в системі світового господарства План
- •Розділ 1 Поняття і цілі національної економіки
- •1.1 Визначення поняття «національна економіка»
- •1.2 Цілі національної економіки
- •1.3 Особливості структури національної економіки України
- •2.2 Сутність світового господарства
- •Розділ 3 Взаємодія світового господарства і національних економік
- •Розділ 4 Національна економіка України та її місце в світовому господарстві
- •Форми міжнародних економічних відносин
- •§ 1. Світогосподарські зв’язки: сутність і форми
- •§ 2. Міжнародна валютно-фінансова система та її інфраструктура
- •§ 3. Економічні аспекти глобальних проблем
- •106. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.
- •Міжнародна торгівля та ї особливості за сучасних умов Матеріал з CybWiki
- •[Ред.] реферат [ред.] Теоретичні відомості
- •[Ред.] Поточна ситуація в Україні
- •[Ред.] Заходи по запобіганню
- •1. Товарна структура міжнародної торгівлі
- •Товарна структура міжнародної торгівлі
- •2. Регіональна структура міжнародної торгівлі
- •Регіональна структура світової торгівлі
- •Експорт і імпорт провідних держав у 2003 р.
- •107. Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс. Валютні відносини і валютні системи
- •8.1. Поняття валюти, валютний курс і конвертованість валют
- •Валютний ринок: суть та основи функціонування
- •8.3. Суть і необхідність валютного регулювання
- •Структура платіжного балансу
- •Валютні системи, їх призначення
- •Суть валюти та валютні відносини. Конвертованість валюти.
- •2. Валютний ринок
- •3. Валютний курс
- •4. Особливості функціонування валютної системи України.
- •108. Міграція робочої сили як форма міжнародних економічних відносин.
- •1. Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили
- •За напрямами руху:
- •За часом:
- •За організацією:
- •За якісним складом:
- •За професійним складом:
- •2. Масштаби, напрями і наслідки міжнародної міграції робочої сили
- •3. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів
- •4. Трудова міграція України
- •109 Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.
- •1Теорія економічного зростання
- •2. Типи економічного зростання
- •2.1 Екстенсивний тип
- •2.2. Інтенсивний тип
- •3 Фактори економічного зростання
- •4 Державне регулювання економічного зростання
- •5 Економічне зростання в україні. Його риси
- •110. Фактории економічного зростання.
- •111. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин. Форми міжнародного руху капіталу
Неокласичне відродження теорії ''Економіки пропозиції'' та раціональних очікувань.
«Неокласичне відродження» — течія в економічній теорії, що виникає в 70-х роках XX ст. на базі ідеї про необхідність мінімізації державного втручання в економіку.
Пригадаємо, що теза про необхідність державного регулювання економіки виникає одночасно з доктриною про необхідність регулювання попиту як умови стабілізації ринку (таку ідею задовго до Кейнса висували Т. Мальтус та інші науковці, які не погоджувались із Ж.-Б. Сеєм, що будь-яка пропозиція породжує попит). Не випадково регулювання економіки пов'язується із регулюванням попиту і розглядається як умова стабілізації: навіть соціальний захист розглядається як форма забезпечення попиту.
Під час затяжної економічної кризи 60—70-х років економісти доходять висновку, що регулювання економіки натрапляє на спротив з боку її суб'єктів, їхню економічну поведінку не можна спрямувати в потрібному напрямі з допомогою будь-яких важелів впливу; економічні рішення, які вони приймають, не є об'єктивно зумовленими. Пояснити це явище взявся Д. Мут, а згодом — Р. Лукас. Вони показали, що економічні суб'єкти наперед прогнозують наслідки економічної політики держави, яка пріоритетними вважає інтереси суспільства, а не індивідуальні інтереси, і намагаються вжити заходів, щоб це якнайменше позначалося на їхніх доходах. Завдяки цим намаганням економічна політика урядів стає неефективною.
Знайомлячись із цією теорією, яка отримала назву «теорії раціональних очікувань», необхідно проаналізувати логіку доказів, що наводяться на користь інших мотивів суб'єктивних рішень — індивідуальних інтересів. Адже саме ці мотиви, за визначенням маржиналістів та ранніх неокласиків, забезпечують саморегулювання економіки, тоді як коригувальне втручання держави може спричинитися до такого її розладу, що постане потреба в тотальному регулюванні.
Важливо також простежити спроби практичного застосування неокласичної методології, розглядаючи два підходи до визначення сутності очікувань — як адаптивних та як раціональних.
На основі цих теоретичних висновків сформувались і дві течії в новій неокласичній теорії: «раціональних очікувань» та «економіки пропозиції».
Теорія «раціональних очікувань». її представники (Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Уоллес) намагаються сформулювати модель, яка формалізує суб'єктивну поведінку виробників та споживачів, прогнозуючи їхню реакцію на зміни політики та ринкової економічної ситуації. (У цьому контексті необхідно докладно ознайомитись із принципами використання методів функціонального аналізу.) Заперечуючи необхідність державного втручання в економіку, вони спираються на тезу про типовість економічної поведінки, яка врівноважує ситуацію і нівелює будь-які політичні рішення.
Прихильники теорії виділяють два підходи до оцінки очікувань: «адаптивні очікування» і «раціональні очікування». «Адаптивні очікування» спираються на колишній досвід: знання наслідків певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі «адаптивних очікувань» фірми пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегію поведінки.
«Раціональні очікування» базуються на наукових прогнозах, що враховують функціонування реальної економічної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки конкретної економічної політики, вплив урядових рішень на макроеко-номічні показники тощо.
Автором ідеї «раціональних очікувань» є Дж. Мут, який 1956 р. сформулював цей постулат і відобразив його у побудованій ним моделі. Лише через десять років до цієї ідеї повернувся і використав її Р. Лукас — лауреат Нобелівської премії (1995). Він став фундатором політекономічної школи, яка поставила в 70-х pp. під сумнів справедливість багатьох положень як кейнсіанської, так і монетаристської доктрин. Цей напрямок відомий під назвою «нової класичної школи економікс». Він заперечував будь-які форми державного втручання в економіку і базувався на суб'єктивістському підході до аналізу економічних явищ.
1975 p. T. Сарджент та Н. Уоллес у спільному дослідженні довели, виходячи з цієї теорії, також і неефективність активної фіскальної та грошової кейнсіанської політики, що підтверджувало висновки школи про нейтральність грошей та недоцільність кон'юнктурної політики.
Гіпотеза про раціональні очікування стала новим імпульсом для використання методу функціонального аналізу. Так, Лукас побудував функцію пропозиції праці.
Заперечуючи політику державного регулювання, нові класики пропонують формувати економічну політику держави так, щоб вона забезпечувала стабільність рішень та законів, щоб нові правила набирали чинності через достатній проміжок часу, аби агенти могли адаптувати і прогнозувати свої дії.
Теорія «економіки пропозиції». Заперечуючи використання політики стимулювання попиту, її представники — А. Лаффер, Р. Мандель, М. Фелдстайн, М. Боскін — доводять, що пропозиція є провідною категорією економічних відносин і будь-яке суспільство виходить із можливостей пропонування, що визначаються ресурсними можливостями. Тому немає необхідності в державному втручанні, оскільки воно буде нівельоване очікуваннями та відповідною поведінкою суб'єктів, яка в кінцевому рахунку завжди визначатиметься їхніми можливостями.
На відміну від кейнсіанців, які вважали, що попит породжує відповідну пропозицію, прихильники теорії висунули тезу про залежність сукупного попиту від сукупної пропозиції. Саме цю ідею було покладено в основу дебатів з проблем «економіки пропозиції», спрямованих на визначення напрямків стабілізації економіки.
Прихильники теорії поставили під сумнів висновок Кейнса, що заощадження є причиною скорочення обсягів виробництва, економічної діяльності, а отже, і зайнятості, а тому його рекомендації щодо стимулювання попиту також визнавали за недоцільні.
Основний шлях до зростання виробництва вони вбачали в стимулюванні праці, заощаджень та інвестицій. Основним джерелом інвестицій (як і покриття дефіциту державного бюджету) є заощадження. Автори теорії виступали проти високих податків, за розумну податкову політику. Високі податки, на їхній погляд, є причиною перерозподілу ресурсів з приватного сектора в державний, що призводить до зниження продуктивності праці, зростання витрат виробництва та цін.
Представники школи «економіки пропозиції», захищаючи принципи вільного підприємництва, піднесли проблему оподаткування до рангу конкретної економічної політики, обґрунтовуючи свої висновки економетричними моделями та програмами дальшого розвитку економіки.
Щоб ліпше зрозуміти ці положення нових неокласиків, необхідно розглянути, як, спираючись на них, вони аналізують вузлові категорії ринкової економіки: економічне зростання, податкова політика, інфляція, гроші, ціни, заробітна плата, прибуток тощо.
Варто також дослідити, чому автори так багато уваги приділяють використанню одного з важелів впливу держави на економіку — податків (крива Лаффера).
Цікавими є узагальнення авторів і щодо соціальних витрат держави.
Зауважимо, що положення теорій неокласичного відродження є коригувальними щодо доктрини монетаризму, яка не могла в чистому вигляді бути застосованою на практиці через свій радикалізм. Нові неокласики, хоч і заперечують необхідність державного втручання, проте залишають для нього певний простір, визнаючи неможливість його абсолютної ліквідації.
31.
Інституціоналізм.
Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму та етапи його розвитку Інституціоналізм у політичній економії почав формуватися наприкінці XIX ст. Його ідейні основи було закладено американсь¬ким економістом і соціологом Т. Вебленом. Назва напряму по¬ходить від латинського слова «institutio» (звичай, настанова) і близького до нього «інститут» (зовнішнє втілення «інституцій», закріплення їх у вигляді законів).1Дуже часто ці терміни вживаю¬ться як синоніми. Їх тлумачення є досить широким і не надто чіт¬ким. Представник інституціоналізму і автор терміна «інституціо¬налізм» У. Гамільтон писав: «Інститути — це словесний символ для ліпшого описання низки суспільних звичаїв. Вони означають переважний і постійний спосіб мислення, який став звичкою для групи або звичаєм для народу...^віт звичаїв і звичок, що до нього ми пристосовуємо наше життя, є сплетінням і безперервною осно¬вою інститутів»^. Як правило, «інститути» визначають як форму прояву «інституцій».ГГак, «економічні інститути» — приватна вла¬сність, гроші, конкуренція, торгівля, прибуток тощо є лише фор¬мою прояву або втіленням «інституцій», тобто навичок, звича'ни Ставши такими, вони організують і регулюють поведінку людей. Прихильники інституціоналізму вирішальну роль у суспільному розвитку надають саме цим інститутам. Відтак економічні процеси в інституціоналістів набувають психологічного забарвлення. Усім інститутам притаманні риси колективної психології. Саме тому, щоб зрозуміти природу інститутів, їхню еволюцію, необхідно вивчати рушійні сили, мотиви поведінки, якими керуються окремі особи, професійні або соціальні групи у своїх діях. Інституціоналі¬сти не лише посилили психологічне трактування економічного процесу, а й почали, по суті, конструювати психологічну теорію економічного розвитку. У формуванні філософських основ інституціоналізму вели¬ку роль відіграли американські філософи Ч. Пірс, Дж. Дьюї та Ж. Леб — основоположники прагматизму. Певний вплив на форму¬вання й розвиток інституціоналізму справила німецька історична школа з її історичним методом, акцентуванням уваги на правових нормах та політиці держави. В американській економічній літерату¬рі навіть стверджувалося, що інституціоналізм є суто американсь¬ким різновидом історичної школи. Американським напрямом історичної школи називає інституціо¬налізм також всесвітньо визнаний авторитет у царині історії еконо¬мічної думки японський економіст Такаші Негіші2. Але не запере¬чуючи певних спільних рис, притаманних цим напрямам, їх не слід ототожнювати. Вони склались за різних історичних умов і відобра¬жають різні історичні реалії. Інституціоналізм виник і набув поширення в США за умов ран¬нього періоду імперіалізму. Це була своєрідна опозиція дрібної і се¬редньої буржуазії та її ідеологів монополістичному капіталізмові, яка проявилась у гострокритичному підході до реалій капіталізму та у спробах його реформування. Саме тому можна стверджувати, що найбільшу ідейну спорідненість Інституціоналісти мають з англій¬ськими соціологами й економістами — прихильниками буржуазного реформізму, зокрема Дж. Гобсоном, який, на думку самих амери- канських інституціоналістів, зробив спробу теоретично обгрунтува¬ти реформістські програми. Гїнституціоналізм не має якихось загальних теоретичних засад. Економісти, котрі належать до цього напряму, суттєво різняться як щодо теоретичних принципів, так і щодо досліджуваних проблем. Г Одні узалежнюють економічні процеси від психології, біології, ан-тропології, інші — від права, кон'юнктури або математичних розра¬хунків. Об'єднують інституціоналістів методологія і критичне став¬лення до ортодоксальної класичної і неокласичної теорії. Ця критика була спрямована передовсім проти соціально-філософських і методологічних засад неокласиків. Усупереч позаісторичним, абстрактно-теоретичним концепціям неокласиків інституціоналісти вдаються до історичних та описово-статистичних методів дослідження. Історичний метод дав змогу до¬сліджувати економічні явища в їхньому історичному розвитку, у динаміці, відтак проголошуючи ідеї еволюції капіталістичної еко¬номіки. Описово-статистичний метод визначив практичну прагма¬тичну орієнтацію інституціоналізму. 'На відміну від психологічної школи граничної корисності інсти¬туціоналісти рушієм економічного розвитку визнають психологію колективу, суспільства, а не окремих суб'єктів господарювання — «робінзонів». Інституціоналісти піддали критиці неокласичну кон¬цепцію конкурентної економіки з її основною ідеєю ринкової рівно¬ваги, відкинули постулат «гармонії інтересів».
Визначенню неокласиками ринку як універсального, високоефе¬ктивного механізму розподілу економічних ресурсів, а отже, як фак¬тора ефективного функціонування економіки в цілому, інституціо¬налісти протиставили дослідження ринку як соціального інституту, що зазнає глибоких змін із розвитком суспільства.^ Інституціоналісти визнавали обмеженість ринкового механізму регулювання економі¬ки і виступали за впровадження суспільного контролю над нею. Ін¬ституціоналізм у своєму розвитку пройшов кілька етапів. Еклек¬тизм, строкатість притаманні цій течії, зумовили формування в її рамках різноманітних напрямів^ Передовсім можна виділити ранній інституціоналізм і неоінституціоналізм.