Зайнятість: категорія, проблеми зайнятості

Стан економіки залежить від того, наскільки ефектив­но використовуються ресурси. Оскільки основним ресур­сом економіки є робоча сила, підтримання зайнятості, тобто забезпечення працездатного Населення робочими місцями, є найважливішим завданням держави. Зайнятість – це економічна категорія, яка виражає сукупність економічних, правових, соціальних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного населення ро­бочими місцями та одержанням за свою працю за­робітної плати (доходу). Зайнятість, як економічна проблема, показує спів­відношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використан­ня трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили. Рівень безробіття – це статистичний показник частки тих, хто не має роботи, в загальній кількості тих, хто хоче працювати. Інформацію про рівень зайнятості одержу­ють за розрахунком соціологічних досліджень, в результаті яких кожну групу людей відносять до однієї з трьох категорій: 1) зайняті (ті, хто працює) (L), 2) безробітні, що активно шукають роботу (Р), 3) ті, хто добровільно не працює (хто добровільно не працює, до категорії безро­бітних не належать). Таким чином, загальний рівень трудових ресурсів R складається з тих, хто працює, і безробітних: R = L + F Рівень фактичного безробіття V обчислюється як ча­стка від ділення кількості офіційно зареєстрованих без­робітних F на загальне число людей R, що можуть і бажа­ють працювати:

Кількість безробітних Рівень безробіття= ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ •100%.                 Загальна кількість робочої сили У ринковій економіці існує ще поняття природна норма безробіття, яка характеризує резерв робочої сили, спроможний забезпечити переміщення її залежно від по­питу. Повна зайнятість означає повне використання всіх природних трудових ресурсів. Поняття повної зайнятості не враховує тих, хто доб­ровільно не працює, тобто людей, які не бажають працю­вати. . В умовах повної зайнятості фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю. Оскільки зайняті беруть участь у виробництві товарів і послуг, а без­робітні – ні, то збільшення рівня безробіття повинно супроводитися зниженням реального обсягу ВНП. Цю залежність виражає закон Оукена. Взаємодія сукупного попиту і пропозиції в умовах повної зайнятості. Якщо при повній зайнятості попит відстає від пропозиції, виникає дефляційний розрив (рис. 9.1), У цьому випадку підприємства скорочують виробництво, пристосовуючись до зменшення попиту.  Рис. 9.1. Дефляційний розрив: Q – реальний обсяг виробництва; QF – лінія повної зайня­тості; АD – сукупний попит; АS – сукупна пропозиція; КL – де­фляційний розрив Така ситуація призводить до виникнення безробіття і напруженості на ринку робочої сили. Якщо при повній зайнятості попит зрівноважений пропозицією – ідеальний випадок, що дає підставу вва­жати про досягнуту рівновагу, яка практично майже не зустрічається в ринковому господарстві (рис. 9.2).                                                                Рис. 9.2. Рівновага в умовах повної зайнятості: Р – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва; QF – лінія повної зайнятості; АD – сукупний попит; АS – сукупна пропо­зиція Перетин кривих АD і АS відбувається на відрізку кри­вої сукупної пропозиції, що характеризує повну зай­нятість. Якщо при повній зайнятості попит перевищує пропо­зицію, виникає інфляційний розрив, який веде до загаль­ного підвищення рівня цін і розвитку інфляції (рис. 9.3). 

Рис. 9.3. Інфляційний розрив: Q – реальний обсяг виробництва; QF – лінія повної зайня­тості; АD – сукупний попит; АS – сукупна пропозиція; МN – інфляційний розрив Інфляційні процеси відбуваються доти, доки сукуп­ний попит не перестане перевищувати виробничих мож­ливостей.

103. безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена.