1.3. Асиметрична інформація і негативний відбір на ринку кредитів

Проблеми асиметричної інформації існують не тільки на товарних ринках. Не менший вплив асиметрія інформації робить на розвиток ринків чинників виробництва. Розглянемо вияв неповноти і асиметрії інформації на ринку кредитів.

Попит на позикові засоби визначається рівнем ефективності інвестиційних проектів фірми. Чим вищі показники ефективності інвестиційного проекту, тим вища максимальна ставка відсотка, яку в змозі сплатити фірма. Власне ця максимальна ставка відсотка (reservation interest rate) рівна внутрішній нормі прибутковості (internal rate of return) – такій ставці дисконтування, при якій чиста поточна цінність інвестиційного проекту (різниця між поточною цінністю потоку чистої виручки і поточною цінністю інвестиційних витрат) рівна нулю. Якщо ранжувати інвестиційні проекти по убуванню внутрішньої норми прибутковості, рівноважною ставкою відсотка буде та, при якій кредитом скористаються фірми, що мають інвестиційні проекти з внутрішньою нормою прибутковості, більшою або рівною ставці банківського відсотка. Використання позикових засобів під відсоток, що перевищує внутрішню норму прибутковості, приносить фірмі збитки. Рівновага на ринку кредитів, при якому позиковими засобами користуються тільки ті проекти, внутрішня норма прибутковості яких більша або рівна ставці банківського відсотка, є Парето-ефективною.

Проста модель рівноваги на ринку кредитів істотно зміниться, якщо ми припустимо, що:

• існує асиметрія інформації про рівень внутрішньої норми прибутковості інвестиційного проекту між кредитором і позичальником;

• здійснення інвестиційного проекту і пов'язані з ним ризики перебувають поза контролем кредитора;

• при виборі інвестиційного проекту кредитор і позичальник через інституційні умови демонструють різне відношення до ризику [7].

Розглянемо проблему "кредитор-позичальник" на умовному прикладі. Фірма просить у банку 10 млн. грн. на здійснення інвестиційного проекту тривалістю 1 рік. У разі вдалого здійснення інвестиційного проекту фірма виплачує кредитору борг із відсотками. В разі невдалого здійснення інвестиційного проекту фірма стає банкротом. І тоді отримання кредитором хоч би частини суми кредиту стає вельми проблематичним. Для фірми величина чистих втрат, пов'язаних із банкрутством (явних і неявних - витрати на ліквідацію, на судові витрати, втрата марки і репутації і т. д.) складає 2 млн. грн.

Фірма має три варіанти здійснення інвестиційного проекту, що характеризуються наступними параметрами [7]:

Варіант	Вірогідність вдалого здійснення проекту ρ	Кредитний ризик	Чиста виручка інвестора, млн. крб.
			у разі вдалого здійснення проекту Net Revi	у разі невдалого здійснення проекту Net Revo	Очікувана чиста виручка, млн. крб.
1	0,8	низький	17,500	5	15
2	0,5	середній	25	5	15
3	0,2	високий	55	5	15

Залежність величини чистої виручки у разі вдалого здійснення проекту від вірогідності його здійснення описується формулою Net Revi 5 + 10 / ρ, де ρ – ймовірність успішного здійснення інвестиційного проекту. Конкретний варіант здійснення інвестиційного проекту фірма вибирає після надання кредиту. Оскільки очікувана чиста виручка однакова для всіх варіантів здійснення проекту, але рівень ризику для них різний, то за умови що фірма не схильна до ризику, вона вибиратиме з доступних варіантів здійснення інвестиційного проекту варіант з найменшим рівнем кредитного ризику. Вибір варіанту здійснення інвестиційного проекту з найбільшою ймовірністю успішного здійснення при даній ставці відсотка на користь банку, оскільки для нього очікуваний прибуток негативно залежить від рівня кредитного ризику.

Припустимо, що банк є монополістом відносно фірми. Банк, як ніякий інший економічної агент, володіє широкими можливостями цінової дискримінації. Він має можливість виявити максимальну готовність платити за кредит, вивчивши бізнес-план фірми та інші документи, що обґрунтовують економічну доцільність кредитування інвестиційного проекту.

Банк призначає ставку відсотка на рівні максимальної ставки відсотка, яку готова заплатити фірма (reservation interest rate). Ця ставка відсотка повинна бути такою, щоб очікувана чиста виручка фірми після виплати банку кредиту з відсотками була рівна нулю. Залежність чистої виручки фірми від вдалого або невдалого здійснення проекту виглядає таким чином [7]:

Здійснення проекту	Вірогідність	Чиста виручка фірми (за вирахуванням виплати суми кредиту з відсотками у разі успішного здійснення інвестиційного проекту)
Вдале	ρ	5 + 10 / ρ – 10 (1 + i), де i – ставка банківського відсотка
Невдале	1 – ρ	-2

Максимальна ставка відсотка, яку готова сплатити фірма, визначається з рівняння [7]:

(5 + 10 / р – 10 (1 + i)) ρ + (- 2) (1 – ρ) / ρ = – 0,3 + 0,8 / ρ.

Ми бачимо, що максимальна (резервація) ставка відсотка для фірми обернено пропорційна вірогідності успішного здійснення інвестиційного проекту. Її залежність від варіанту здійснення інвестицій виглядає таким чином [7]:

Варіант	Вірогідність вдалого здійснення проекту	Кредитний ризик	Максимальна (резервація) ставка відсотка
1	0,8	низький	0,7 ( 70%)
2	0,5	середній	1,3 (130%)
3	0,2	високий	3,7 (370%)

Якби банк був абсолютно упевнений, що фірма вибере перший, другий або третій варіант здійснення інвестиційного проекту, він призначив би відповідну ставку відсотка за кредитами. Проте банк не може з повною достовірністю знати, який варіант здійснення інвестиційного проекту вибере фірма, оскільки її дії по використанню кредиту перебувають поза контролем банку. На основі вивчення бізнес-плану банк висуває наступні припущення щодо ймовірності здійснення трьох згаданих варіантів інвестиційного проекту [7]:

Варіант	Ймовірність вдалого здійснення проекту	Ймовірність, що здійснюватиметься даний варіант
1	0,8	0,8
2	0,5	0,19
3	0,2	0,01

Очікувана ймовірність успішного здійснення інвестиційного проекту з погляду банку складає 0,737. Виходячи з очікуваної ймовірності успішного здійснення інвестиційного проекту, банк призначає для фірми ставку відсотка, рівну i = –0,3 + 0,8/0,737 = 0,785 або 78,5% річних [7].

Як вплине це рішення банку на поведінку фірми? Видно, що при ставці відсотка, рівній 78,5% річних, ненегативну чисту виручку фірма одержить тільки здійснюючи варіанти інвестиційного проекту з середнім або високим рівнем кредитного ризику. Ми спостерігаємо на ринку кредитів з асиметричною інформацією ту ж проблему ризику несумлінності контрагента (moral hazard), що й на товарному ринку. Якщо кредитор чекає, що ймовірність здійснення інвестиційного проекту з низьким рівнем кредитного ризику відмінна від одиниці, при ставці банківського відсотка, що призначається ним, на користь позичальника – вибрати інвестиції з вищим рівнем кредитного ризику. Інтереси банку при цьому страждають. Призначаючи ставку відсотка, рівну 78,5% річних, банк розраховує на очікувану суму повернення кредиту з відсотками через рік, рівну 10(1 + i)ρ у розмірі 12,8 млн. грн. Якщо фірма вибере варіант здійснення інвестиційного проекту з середнім рівнем кредитного ризику (ймовірність успішного здійснення проекту 0,5), очікувана сума повернення кредиту з відсотками складе 8,685 млн. грн. – інакше кажучи, банк потерпить збитки [7].

Ми спостерігаємо, як і на товарному ринку, негативний відбір (adverse selection) – якщо банк призначає ставку відсотка, не знаючи з повною достовірністю кредитного ризику інвестиційного проекту, проекти з високим рівнем кредитного ризику витісняють проекти з низьким рівнем кредитного ризику.

Саме знання банку про існування проблеми негативного відбору проблеми не вирішує. Нехай банк виконав ті ж самі викладки і дійшов висновку про те, що ставка відсотка 78,5% річних дуже висока для інвестиційного проекту з низьким рівнем кредитного ризику, але дуже низька для проекту з середнім рівнем кредитного ризику. Які будуть дії банку? Зниження ставки відсотка до рівня 70% річних не вирішить проблеми, оскільки ризик безвідповідальної поведінки контрагента зберігається: як і раніше фірма має стимул вибирати більш ризикований варіант здійснення інвестиційного проекту. Призначити вищу ставку відсотка? Припустимо, банк змінить свої очікування відносно того, який варіант інвестиційного проекту вибере фірма [7]:

Варіант	Ймовірність вдалого здійснення проекту	Ймовірність, що здійснюватиметься даний варіант
1	0,8	0
2	0,5	0,95
3	0,2	0,05

Очікувана ймовірність успішного здійснення інвестиційного проекту з погляду банку складає 0,485, і банк призначає ставку банківського відсотка 1,35 або 135% річних. Проте при такій ставці відсотка фірмі невигідно здійснювати інвестиційний проект з середнім рівнем кредитного ризику. Ненегативний чистий прибуток з урахуванням виплати кредиту принесе їй лише здійснення інвестиційного проекту з високим рівнем кредитного ризику. І в цьому випадку очікуване повернення кредиту з відсотками для банку означає збитки.

Отже, єдиною стратегією, яка не принесе банку збитків, є стратегія вибору ставки банківського проекту, рівної 370% річних. Стратегією фірми, отже, буде здійснення інвестиційного проекту з найвищим можливим рівнем кредитного ризику.

Отже, ми дійшли висновку про те, що асиметрія інформації про кредитний ризик інвестиційних проектів приводить до підвищення ставки відсотка і переважання на ринку ризикованих інвестиційних проектів. Слід звернути увагу, що в розглянутому прикладі "ризикована" служить негативною характеристикою, оскільки не супроводжується підвищенням очікуваної чистої виручки фірми. Як можна вирішити проблему негативного відбору на ринку кредитів? Розглянемо два варіанти:

1. Контроль позичальника над здійсненням інвестиційного проекту. Цей захід використовується більшою чи меншою мірою всіма позичальниками на кредитному ринку. Проте повне усунення асиметрії інформації про кредитний ризик вимагає дуже ретельного контролю над діяльністю позичальника і пов'язано з украй високими витратами моніторингу. Витрати моніторингу служать різновидом трансакційних витрат, що знижують ефективність функціонування ринку.

2. Сигнали про рівень кредитного ризику. Найбільш надійним сигналом про рівень кредитного ризику для банку служить кредитна історія. Позичальники, що не мають добротної кредитної історії, вимушені ceteris paribus користуватися кредитами по вищій ставці відсотка. Як марнотратні витрати фірм і низька первинна ціна служать інвестиціями в репутацію на товарному ринку, так виплату додаткової суми відсотків можна розглядати як витрати фірми на створення репутації на ринку кредитів.

Асиметрична інформація про кредитний ризик погіршує умови діяльності комерційних банків і знижує їх прибуток, створюючи передумови витіснення добросовісних позичальників недобросовісними, низькоризикових проектів високоризиковими, "хороших" кредитів "поганими". Для вирішення проблеми "ринку лимонів" кредитори використовують різні канали отримання інформації про потенційного клієнта:

• безпосередньо заявка про видачу кредиту;

• інтерв'ю, що проводиться спеціально для з'ясування питань, не висвітлених у заявці на видачу кредиту;

• дані кредитних бюро, організовуваних банками і фінансовими організаціями для обміну інформацією.

Основними критеріями оцінки потенційного позичальника служать:

• кредитна історія;

• готовність надати застава і сума застави;

• потік доходів;

• репутація в очах ділових партнерів;

• резервні активи і власність, які можуть бути реалізовані з метою отримання коштів для повернення кредиту;

• фінансова звітність (баланс і рахунок прибутків і збитків);

• список кредиторів, партнерів і клієнтів [7].

Звернемо увагу на те, що всі ці критерії оцінки не повідомляють безпосередньо інформації про кредитний ризик, а служать непрямими сигналами про "якість" потенційного позичальника.

Якщо асиметрична інформація про якість на товарному ринку завдавала збитку інтересам виробників товарів високої якості (нова фірма повинна нести незворотні втрати, щоб сигналізувати покупцю про якість свого товару), асиметрія інформації про кредитний ризик на ринку кредитів завдає збитку інтересам позичальників з низьким рівнем кредитного ризику. Отже, для нової фірми асиметрична інформація про кредитний ризик створює бар'єри входу на ринок. Чим сильніше проблема асиметрії інформації на ринку кредитів, тим вищі бар'єри входу на ринок, тим більші переваги вже діючих в галузі фірм у порівнянні з їх потенційними конкурентами, тим за інших рівних умов вищий потенціал монопольної влади.

Згадані контроль над здійсненням інвестиційного проекту і кредитна історія пом'якшують проблему асиметричної інформації про рівень кредитного ризику. Але одночасно на ринку існують чинники, що посилюють цю проблему, До них відноситься перш за все проблема суперечності інтересів власників і менеджерів. Ми припускали в нашому прикладі, що фірма не зацікавлена у використанні кредитів по ставці відсотка, що перевищує внутрішню норму прибутковості. Це вірно в тому випадку, якщо агенти, що ухвалюють рішення про використання кредиту, несуть повну відповідальність за результати здійснення проекту. Отже, вони не зацікавлені в наданні банку невірної інформації про рівень кредитних ризиків. Але для фірми з розділеними власністю і управлінням це може бути невірно. Відмінності і суперечність інтересів власників і менеджерів виявляються, зокрема, в тому, що менеджери можуть бути зацікавлені у використанні кредитів під ставку відсотка, не відповідну рівню ефективності діяльності фірми. В цьому випадку пошук кредиту може супроводжуватися наданням невірної інформації про характеристики інвестиційного проекту. Проблема асиметричної інформації виникає в новій формі – банк стикається з двома типами позичальників - добросовісними і недобросовісними, – і не може з повною достовірністю стверджувати, до якого типу відноситься конкретна фірма.