Грошова система та її типи

Гроші – це особливий товар, що є загальним еквіва­лентом, із зростанням споживчої вартості якого зростає і еквівалентна форма вартості. Сучасні гроші є результатом історичної еволюції фор­ми грошей та законодавчого закріплення їх. Еволюція форми грошей: Товарні грошові еквіваленти – товар, з натуральною формою якого пов'язана його суспільна функція загаль­ного еквівалента. Золоті та срібні монети – повноцінні монети із золо­та або срібла, які виконують усі функції, грошей. Білонні монети – неповноцінна розмінна монета, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку. Паперові гроші – грошові знаки, що випускаються центральним державним органом (Національний банк України, ФРС – США, Центральний національний банк Росії), для покриття фінансових потреб держави, що проявляються в дефіциті державного бюджету і забезпе­чені певною купівельною спроможністю. Кредитні гроші – знаки вартості, які виникли на ос­нові заміщення майнових зобов'язань держави і приват­них осіб. , У процесі розвитку ринкового господарства на основі ускладнення зв'язків між його суб'єктами і збільшення часових розривів між виробництвом і реалізацією товарів та послуг розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші. Види кредитних грошей: Вексель – боргове зобов'язання позичальника креди­тору про виплату боргу в зазначений строк. Банкнота (банківський білет) – грошові знаки, які ви­пущені емісійними банками. Сучасні банкноти не мають власної внутрішньої вартості. Депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший. Чек – наказ власника рахунку кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей власнику чека. Електронні гроші – система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ. Складовою частиною грошової системи є її елементи. Елементи грошової системи: Грошова одиниця – міра грошей, прийнята в країні за одиницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг). Масштаб цін – вагова кількість грошового металу, прийнятого в країні за грошову одиницю. Емісійна система – установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії. Форми грошей – матеріалізована в певному типі за­гального еквіваленту мінова вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засо­бом у готівковому обігу. Інститути грошової системи – державні і недержавні установи, які регулюють грошовий обіг. Валютний, паритет – співвідношення з іншими ва­лютами. Грошова система – це форма організації, грошового обігу, яка історично та законодавче утворилася в кожній країні. Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які ви­конують функції засобу обігу і платежу, а також обслуго­вують кругообіг товарів та послуг. Закон грошового обігу визначає кількість грошей, необхідних для обігу, де М – кількість грошей, необхідних для обігу; Р – сума цін товарів, що підлягають реалізації; Кр – сума цін товарів, що продані в кредит; П – платежі, термін виплати яких настав; ВП – платежі, які взаємопогашаются; О – швидкість обігу однієї грошової одиниці (як за­собу обігу). Сучасний грошовий обіг являє собою сукупність гро­шових засобів, які виступають у двох формах: готівковій і безготівковій. За обсягом готівкові гроші значно поступа­ються грошовим засобам, що знаходяться на рахунках (банкноти і розмінна монета в сучасних умовах станов­лять приблизно 10% всіх грошових засобів). Різноманіття грошових засобів, що функціонують у сучасній економіці, породжує проблему виміру грошової маси. Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів, які знаходяться в народному господарстві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу та накопичення. Грошовий обіг повинен вимірюватися і контролюватися державою. Структура грошової маси будується за принципом розширення, тобто наступні грошові форми включають в себе попе­редні. Розширення відбувається за ступенем ліквідності активів. Залежно від ступеня ліквідності різних форм грошей виділяють такі показники грошової маси: М0 – включає готівкові гроші в обігу (паперові гроші та монети); М1 – включає: М0; депозити до запитання в ощадбан­ках; депозити до запитання в комерційних банках; кош­ти на розрахункових, поточних та інших рахунках; М2 – включає: М1, строкові внесення в ощадбанках; М3 – включає: М2; облігації державних позик; депо­зитні сертифікати банків. Депозити – внески грошових коштів юридичних і фізичних осіб у банки. Під вузьким визначенням грошей розуміють тільки грошовий агрегат М1, оскільки він найбільш ліквідний. Під ліквідністю активів розуміють можливість їхнього перетворення в грошову форму без суттєвої втрати вар­тості і в короткий строк. Основу всієї грошової маси країни становлять гроші високої ефективності – банкноти, монети та депозити комерційних банків у центральному банку, тому їх нази­вають грошовою базою (Б). Загальний розмір грошової бази країни в кожний даний момент можна визначити за балансом центрального банку:

Актив	Пасив
Валютні резерви (ВР) (дорогоцінні метали та інша іноземна валюта). Цінні папери (ЦП). Кредити комерційних банків (ККБ). Кредити уряду (КУ), інші активи (ІА).	Готівкові гроші в обігу (ГГО). Депозити комерційних банків (ДКБ). Депозити уряду (ДУ), інші пасиви (ІП).

ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ +ІП.

Як засоби платежу можуть використовуватися тільки готівкові гроші в обігу (ГГО).

Депозити комерційних банків (ДКБ) не є грошима, але служать резервами грошової системи.

Грошова маса = Готівкові гроші + Депозити.

Грошова база = Готівкові гроші + Мінімальні банківські резерви =

= Гроші високої ефективності.

З метою запобігання банкрутств комерційні банки по­винні мати резерви готівкових грошей. Для цього їм встановлюються нормативи мінімальних резервів (R) у вигляді обов'язкових безпроцентних внесків до централь­ного банку. Їхній розмір визначається в процентах від депозитів у комерційних банках.

Гроші є засобом обігу, мірою вартості, засобом збере­ження вартості, а також гроші виконують спеціальні функції. 1. Гроші як засіб обігу використовуються для взаємних платежів. Основними платіжними засобами є: готівкові гроші (банкноти, монети); банківські депозити (чеки, поточні рахунки); гроші (векселі, боргові зобов'язання). 2. Функція вимірювання вартості. Гроші виражають ціну товарів, що також знижує витрати обміну товарами. В періоди високої інфляції засобом вимірювання є стабільна грошова одиниця (тверда закордонна валюта). 3. Функція збереження вартості. Гроші – актив, що зберігає вартість у часі. Одержавши гроші за товар або послугу, люди можуть зберегти вартість цього товару у вигляді грошей для подальшого споживання. Існують інші форми збереження вартості: акції, облігації, нерухомість, але при стабільності цін гроші мають найбільшу ліквідність. Актив ліквідний, якщо він може бути швидко використаний як засіб оплати і не змінює номінальної вартості. 4 Гроші виконують також спеціальні функції капіта­лу тобто приносять доходи після їх авансування в бізнес, кредитного ресурсу та ін.

На пропозицію грошей впливають депозитні інститу­ти і населення. Проте головна роль у забезпеченні про­позиції грошей належить державному органу, який здійснює грошово-кредитну політику (Національний банк в Україні, Федеральна резервна система в США). Цей орган здійснює емісію грошей. Підтримка фіксова­ного обсягу грошової маси є однією з головних тактич­них цілей ФРС, що вимагає застосування певної грошо­вої політики. Кількість грошей у країні МS збільшується, якщо: – зростає грошова база Б. (Додаткова емісія, збільшує обсяг грошової бази, тим самим збільшує пропозицію грошей); – знижується норма обов'язкових мінімальних банкі­вських резервів R; – зменшуються надлишкові резерви комерційних банків В. (Зростання ставки процента зменшує обсяг надлишкових резервів, оскільки збільшуються витрати на підтримку грошей. Збільшення надлишкових резервів зменшує пропозицію грошей внаслідок скорочення ви­дачі позичок); – знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення d. Параметри В та d є спадними функціями ставки про­цента і (В(i), d(і)), оскільки із зростанням i у ко­мерційних банків посилюється зацікавленість у зниженні надлишкових резервів. Функція пропозиції грошей МS визначається таким чином: MS = т' (R, B(i), d(і)) Б, де т' – грошовий мультиплікатор. Завдання національного банку полягає в: – забезпеченні стабільності національної валюти; – забезпеченні платіжного обігу; – сприянні державному контролю за приватними банками; – забезпеченні ліквідності комерційних банків.