МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний інститут ім. П.Д. Осипенко

О. Колінько

Українська література

(від давніх часів до сучасності)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів нефілологічних спеціальностей вищих навчальних закладів

Київ

2002

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів нефілологічних спеціальностей вищих

навчальних закладів

(Лист Міністерства освіти і науки України №14/18.2 - 904 від 24.04.2002 р.)

Рекомендовано до друку Вченою радою Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д. Осипенко (протокол № від. )

Рецензенти:

• доктор філологічних наук, професор Гуляк А.Б.

• доктор філологічних наук, професор Ткачук М.П.

Колінько О.П.

Українська література (від давніх часів до сучасності): Навч. посібник. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2002. - 112 с.

Посібник містить комплекс практичних, самостійних, тестових та контрольних завдань з української літератури від давніх часів до сучасності для студентів нефілологічних спеціальностей вузів. Добір художнього матеріалу поданий з урахуванням недавно введених до програм постатей; запропоновані питання, розраховані на нове бачення і прочитання як загальновідомих, так і безпідставно вилучених з літературного обігу творів; передбачено також вивчення загальнотеоретичних понять, чому сприяють ґрунтовні бібліографічні довідки.

ЗМІСТ

Переднє слово………………………………………………4

Методичні рекомендації…………………………………...7

Плани практичних занять………………………………….8

Пояснювальна записка і тести…………………………….38

Завдання для самостійної роботи…………………………94

Відповіді на тести………………………………………….105

Контрольні питання………………………………………..107

Переднє слово

Важливим чинником набуття знань студентів є предмети гуманітарного циклу, зокрема, українська література, якій, з огляду на її соціальну і педагогічну значущість, у програмі вищої освіти відведено провідну роль. Тож цілком закономірним вважається введення на нефілологічних факультетах педінституту курсу “Українська література”, змістом якого є давній, класичний періоди та розвиток літератури ХХ ст.

Давня українська література – не лише передісторія літературного про-цесу, його праоснова, а й самостійне художнє явище, яке, відзначаючись нетривіальними формами художнього мислення, робить духовно повноцінним наше існування, відновлює історичну пам`ять народу, сприяє вихованню національної свідомості. Відтак творам Нестора-літописця, Іларіона Київського, Самовидця, Самійла Величка, письменників-полемістів, мандрівних дяків, давньоукраїнських поетів і драматургів належить чільне місце в історико-літературному процесі. Ідейно-естетичне багатство літературної спадщини Х –ХVІІІ ст. позначене розвитком монументального, орнаментального стилів, стилю бароко, Ренесансу, Просвітництва, які відбивають сутність поетики мистецтва цього періоду і надають йому неповторних національних ознак.

Класичний період характеризує народоцентрична основа та національна самобутність. Українське письменство використовувало художні досягнення європейських літератур. Творчо засвоюючи й переплавляючи мотиви й образи усної народної поезії, воно виробляє нові принципи художнього моделювання дійсності. У перші десятиріччя ХІХ ст. домінувала літературна система просвітительського реалізму, яка характеризувалася з`явою нових жанрів – бурлескно-травестійної поеми, сатирично-іронічної оди, байки-казки, байки-приказки і того канону байки, який склався в новітніх європейських літературах. Нового рівня розвитку досягла драматургія з різновидами комічної опери, побутово-етнографічної драми, комедії, водевілю. У класичний період налагоджуються і розширюються зв`язки з літературами інших народів (польською, німецькою, французькою, російською). Бурхливого розвитку досяг романтизм, який мав позитивні наслідки: українські романтики (Л.Боровиковський, А.Метлинський, М.Костомаров, В.Забіла) збагатили національне мистецтво інтернаціональною проблематикою, перенесли на рідний грунт “світові” сюжети та образи, розширивши жанрово-тематичний діапазон поезїї, прози, драматургії, удосконалили літературну мову. Західноукраїнське письменство на чолі з М.Шашкевичем, Я.Головацьким, І.Вагілевичем стало на шляхи розвитку національного мистецтва слова.

40-60-і роки ХІХ ст. започаткували новий етап в розвитку української літератури, позначений ідейно-художнім розмаїттям художніх явищ і, насамперед, високим розвитком романтизму та формуванням нових напрямів реалізму, які не тільки співіснували, але й взаємозбагачувалися. У середині ХІХ ст. складаються основні літературні жанри: у поезії – ліричний вірш, елегія, “співомовка”, байка, сатиричний вірш (Т.Г.Шевченко, С.Руданський); у прозі – новаторські за формою та ідейним спрямуванням оповідання й повісті (Марко Вовчок), реалістичний роман-хроніка (П.Куліш), соціально-психологічний роман (А.Свидницький); розширюються проблемно-тематичні обрії літератури, вдосконалюються художньо-зображальні прийоми.

Українська література другої половини ХІХ ст. розвивалася в руслі кращих традицій попередніх етапів та визрівання нових художніх якостей, у тісному зв`язку з національно-визвольним, гуманістичним рухом. Уперше в своїй історії українська література розвивалася як цілісний художній комплекс, де представлені всі основні види й жанри зрілої літератури – від поезії, прози й драматургії до літературно-художньої критики, естетики й публіцистики. Різноманіття художніх напрямів (романтизму (Я.Щоголів), просвітительського реалізму (І.Нечуй-Левицький), традицій натуралістично-фізіологічного нарису (І.Франко, С.Ковалів, Ганна Барвінок) з тенденцією до пошуків новітніх художніх форм були характерною ознакою літературного життя цієї доби.

Літературний процес ХХ ст. позначений синтезом різних стильових тенденцій, поєднанням модерністського й постмодерністського дискурсу із класичною та народно-поетичною традицією, притоком талановитих імен, як тих, чиї твори були “канонізовані” радянським літературознавством і правили за взірець “соцреалізму”, так і тих, чий життєвий і творчий шлях зазнав замовчувань та фальсифікацій.

Структура курсу відбиває складний процес розвитку української літератури від давніх часів до сучасності без ідеологічних упереджень, з тенденцією до розкриття гуманістичної суті та художньої значущості творів словесного мистецтва, знайомить студентів з найвизначнішими фольклорними та авторськими шедеврами. Розглядаючи художній твір як етико-естетичну цілісність, студенти простежують еволюцію естетичних явищ, наявність індивідуальних стилів в українському письменстві, що сприяє не тільки кращому засвоєнню української літератури, а й глибокому усвідомленню визначальних рис етнокультурної своєрідності, місця і ролі її в історико-культурному процесі.

Курс тісно пов`язаний із суміжними дисциплінами: теорією літератури, літературною критикою (кращими зразками класичної та сучасними дискурсами). Спираючись на наукові розвідки сучасних літературознавців (А.Гуляка, Т.Гундорової, В.Агеєвої, О.Гнідан, І.Денисюка, Ю.Кузнєцова, С.Павличко, Ф.Погребенника, В.Соболь, П.Хропка та ін.) студенти по-новому зможуть прочитати відомі або маловідомі, забуті чи заборонені колись твори, інтерпретувати їх і аналізувати, що, в свою чергу, сприятиме формуванню стійкого інтересу до самостійного читання літератури і виробленню власної точки зору.

Курс розраховано на 48 годин лекцій, 38 годин практичних занять та 18 годин самостійної роботи.

Мета курсу: ознайомити студентів з особливостями розвитку українського літературного процесу в контексті світової культури від його початків до сучасної доби у найвизначніших персоналіях, вершинних творах, провідних художніх напрямах, стилях, тенденціях.

Завдання курсу:

• розкрити основні етапи розвитку української літератури у тісному зв`язку із суспільними та історико-культурними умовами епохи;

• розглянути основні віхи життя письменників, їх світоглядні позиції, мистецькі кредо, особливості індивідуальних стилів;

• розвивати навички літературознавчого аналізу творів різних видів і родів; вміння бачити світовий контекст української літератури; усвідомлювати її національну своєрідність, її здобутки та внесок у розвиток світової культури;

• формувати стійкий інтерес до самостійного читання і потреби в такому читанні як естетичної насолоди; критичне мислення, толерантність, уміння висловлювати оцінні судження, відстоювати їх у дискусії, посилатися на наукові розвідки вчених-літературознавців, філософів, істориків, соціологів, доповнюючи їх власними спостереженнями;

• виховувати національну свідомість та патріотизм, розвивати мовну культуру.

Навчальний посібник складається з переднього слова, планів практичних занять зі списком основної та додаткової літератури, завдань для самостійної роботи, тестів та контрольних питань.

Методичні рекомендації

Основні вимоги до відповіді на практичному занятті та на іспиті

1. Знання художніх текстів, розуміння їх етико-естетичної цілісності, жанрово-тематичної специфіки, композиційної структури, образної системи, мови та стилю.

2. Знання основних понять і положень теорії літератури.

3. Уміння прочитати один твір на засадах різних літературознавчих і філософських принципів.

4. Розуміння національної специфіки та художньої самобутності української літератури.

5. Залучення літературного контексту, проведення аналогій, протиставлень щодо інших творів української та світової літератури.

6. Додержання нормативності мови.

7. Виразне читання творів (уривків) напам’ять, визначених відповідним переліком.

Рекомендації з метою виконання цих вимог

• Прочитати художній текст, зробити закладки на сторінках відповідно до поставлених питань і завдань практичного заняття, виписати цитати.

• Прочитати конспект лекції; той чи інший розділ з “Історії української літератури”, бажано різних авторів чи укладачів; монографії, наукові статті у збірниках та періодичних виданнях, витворюючи таким чином мистецький портрет письменника на тлі своєї епохи, знайомлячись з рецепцією його творчості в літературній критиці (класичній, “радянській”, сучасній).

• Законспектувати наукові статті, зазначені у “Завданні” практичного заняття, щоб розширити сучасний “простір” сприйняття і оцінки письменника різними вченими. Знайте, що ця оцінка може бути різною, а то й протилежною, визначтесь зі своєю позицією, аргументуйте свої твердження.

• Дотримуйтеся сучасних вимог до оформлення бібліографії.

Практичні заняття Практичне заняття №1

“Слово о полку Ігоревім” як зразок героїко-лицарського епосу

Літератури княжої доби План

1. Історія відкриття, видання і вивчення ”Слова о полку Ігоревім”, дискусія

про його автентичність.

2. Проблема авторства ”Слова о полку Ігоревім”, історична основа твору.

3. Зміст і основна ідея ”Слова о полку Ігоревім” особливості композиції.

4. Система образів ,,Слова…”; образ Руської землі у творі, його композиційна

насиченість; антитеза ”Руська земля-Великий степ”.

5. ”Слово о полку Ігоревім” у контексті світової літератури (тематична і

художня спорідненість ,,Слова…” з такими пам'ятками, як ,,Слово о

погибелі Руської землі” (1238-1246), ”Пісня про Роланда”, “Витязь у

тигровій шкурі” Ш.Руставелі та ін.)

6. Художні переклади і переспіви ,,Слова…”. Ремінісценції в творах художньої

літератури.

Завдання

1. Законспектувати статтю: Толочко П. Тіло без голови: До розуміння тексту

“Слова о полку Ігоревім” // Слово і час. – 1990. - №3. - С. 63-66.

2. Написати твір-роздум на одну із запропонованих тем: ,,Яким я уявляю

собі автора поеми?” або ,,Князь Ігор Новгород-Сіверський - герой чи

антигерой?”

3. Знайти в тексті постійні епітети до слів: ворон, сонце, земля, степ, половці,

русичі.