79. Національний та реальний внп. Дефлятор.

Номінальний ВНП – вартісний показник, який визначається за поточними ринковими цінами. Реальний ВНП – вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами. Він точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту. Дефлятор ВНП (індекс цін) враховує динаміку цін та зміни в структурі виробництва. Отже, Особливостями макроекономічних показників є те, що вони не враховують: – позаринкову діяльність (працю домогосподарок та інші роботи в домашньому господарстві, які задовольняють власні потреби); – товари та послуги тіньової економіки (у сучасних умовах тіньова економіка виробляє від 5 до 15% обсягу ВНП); – зростання фонду вільного часу (тривалість робочого тижня скоротилась з 53 годин на початку століття до 36 годин у наш час, що не включається у ВНП, але прямо пропорційно впливає на добробут); – підвищення якості продукції (не знаходить відобра­ження у ВНП).

Номінальний ВНП є грошовим показником, що оцінює вартість випущених товарів і послуг. На його величину впливає не лише зміна фізичного обсягу національного виробництва, але і динаміка цін. Тому при порівнянні номінальних ВНП в різні роки (особливо за відсутності цінової стабільності) неможливо визначити, якою мірою його зростання обумовлене збільшенням фізичного об'єму кінцевих благ, в якій - інфляційними процесами. Звідси витікає необхідність розрахунку реального ВНП, що характеризує кількість реально виробленої продукції, тобто фізичний об'єм випущених товарів і послуг, виміряний в порівнянних цінах (цінах базисного року). Інакше кажучи, реальним ВНП є номінальний ВНП, скоректований з врахуванням темпів інфляції.

Дефлятор ВНП - відношення номінального ВНП до реального ВНП, виражене у вигляді індексу. Так, якщо номінальний ВНП дорівнює 500 млрд. крб., а реальний ВНП -250 млрд. крб., то дефлятор ВНП = 2,0. Дефлятор ВНП, який використовується як всеосяжний показник інфляції, може, проте, бути і нижче 1,0 - у випадку, якщо ціни за рік впали. У такому разі потрібне коректування показника ВНП у бік підвищення. Дефлятор ВНП не слід ототожнювати з індексом споживчих цін - іншим показником інфляції, використовуваним при індексації доходів населення. Індекс споживчих цін вимірює витрати домогосподарств на придбання фіксованого набору товарів і послуг, званого споживчою корзиною, типового для покупок міських споживачів. Так, в США розрахунок індексу споживчих цін сьогодні виробляється шляхом регулярного (зазвичай щомісячного) відстежування динаміки цін по приблизно 400 видам товарів і послуг, що включаються в так звану "ринкову корзину", за період з прийнятого базовим 1982 роки. Та обставина, що, наприклад, в 1996 році індекс вартості життя в даній країні склав 129%, означає підвищення цін даного фіксованого набору благ за 14 роки на 29%.

Відмінності між індексом споживчих цін і дефлятором ВНП полягають в тому, що: 1. Дефлятор ВНП відображає ціни всіх вироблених товарів і послуг, а індекс споживчих цін - ціни товарів і послуг, що набувають лише домогосподарствами (але не фірмами і державою). Тому можна сказати, що дефлятор вимірює ціни незрівнянно ширшої групи товарів і послуг - включаючи не лише споживчі, але і інвестиційні товари. 2. У дефляторі ВНП відбиваються лише товари, вироблені вітчизняними підприємствами: товари, що імпортуються, не враховуються у ВНП, тоді як розрахунок індексу споживчих цін без врахування цін на ці товари недопустимий. Наприклад, підвищення цін на іноземні автомобілі піднімає індекс споживчих цін в Росії, але дефлятор ВНП при цьому може залишитися незмінним. 3. При численні і дефлятора ВНП, і індексу споживчих цін використовується поняття ціни споживчої корзини, але використовується неоднаково. Дефлятор ВНП визначається виходячи із складу корзини в кожному даному році, тобто склад корзини міняється щорік. При численні ж індексу споживчих цін склад корзини може не змінюватися 10 -15 років. І це породжує, щонайменше, 2 недоліки, що приводять до того, що індекс споживчих цін не лише завищує рівень інфляції, але і багато в чому сприяє посиленню інфляційних процесів:

# структура споживчої корзини в реальному житті змінюється споживачами досить швидко у відповідь на їх уявлення про дорожнечу тих або інших товарів. Наприклад, зросли ціни на ковбаси - підвищився попит на м'ясні консерви. І вже через декілька тижнів реальна ринкова корзина містить більше дешевих товарів. А індекс споживчих цін будується на передумові, що структура корзини незмінна. Інший приклад: померзнула вся торішня картопля, і ціна на нього різко зросла. Індекс цін виріс істотно, а дефлятор ВНП залишився без змін - оскільки ця картопля не входить у ВНП даного року.

# індекс споживчих цін не враховує поліпшення якості товарів, що подорожчали. Тим часом калькулятори в кінці 60-х г.г. коштували 1000 дол., а зараз вони продаються за 5 дол. при істотно кращій якості. Ще помітнішим є стрімке здешевлення комп'ютерів в 90-і рр. при різкому поліпшенні їх якісних характеристик.

У зв'язку з даними обставинами індексація доходів населення відповідно до індексу споживчих цін сама по собі означала б посилення інфляційних процесів. Тому при індексації доходів доцільно використовувати дефлятор ВНП.