Національний ринок: суть, суб'єкти, об'єкти, структура

Ринок формується у ході становлення товарного ви­робництва і є його неодмінним та найважливішим еле­ментом. Отже, причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва. Ринок, насамперед, виступає як обмін товарів, ор­ганізований за законами руху товарно-грошових відно­син і водночас як важливий елемент господарського ме­ханізму. Національний ринок – це сукупність соціально-еко­номічних відносин, що виникають у сфері обміну внаслідок купівлі-продажу товарів, капіталу, послуг, ро­бочої сили. Функції ринку: 1. Ринок є важливою формою суспільного відтворен­ня, що забезпечує його безпосередність і опосередковує зв'язок між виробництвом та споживанням. Цю функцію ринку розкриває формула економічних відносин за умов товарного виробництва “виробництво – обмін – роз­поділ – споживання”. 2. Ринкові відносини пов'язують економічну систему суспільства в єдине ціле. 3. За допомогою ринку здійснюється контроль спожи­вачів за виробництвом. Саме акт реалізації товарів означає, що вироблено не тільки споживчу вартість, а й що зроб­лені затрати праці визнані суспільством. 4. Ринок справляє стимулюючий вплив на економіку, оскільки спонукає виробників до прискорення науково-технічного прогресу та економії Часу. 5. Ринок виконує регулюючий вплив на економіку, оскільки сигналізує про порушення необхідних про­порцій між обсягом суспільних потреб у певних товарах та обсягом їхнього виробництва, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів і праці між галузями та видами виробництва. Таким чином, економічна роль ринку полягає не ли­ше у забезпеченні грошового та товарного обігів, а й у забезпеченні життєдіяльності сучасної економічної сис­теми. Ринок є важливим елементом організації госпо­дарського механізму, забезпечує практичну перевірку економічних рішень держави, дає оцінку результатів гос­подарювання. Сучасний національний ринок характеризується складною структурою. Елементами сучасного національ­ного ринку є такі ринки: предметів споживання; засобів виробництва; платних послуг; робочої сили; капіталів; валюти, грошей, цінних паперів; науково-технічних роз­робок та інформації; нерухомості. Деякі з названих основних структурних елементів ринку можуть бути об'єднанні у більші підсистеми, на­приклад, ринки предметів споживання та послуг форму­ють споживчий ринок. Останній разом з ринками засобів виробництва, а також науково-технічних розробок та інформації утворюють товарний ринок. Фінансовий ри­нок складається з ринку капіталів, цінних паперів, гро­шей, валюти, кредитів. Національний ринок можна визначити як сукупність окремих сегментних ринків у їхній взаємодії та залеж­ності. Суб'єктами національного ринку виступають усі макроекономічні суб'єкти: держава, підприємства, домашні господарства, закордон.

86. Ринок товарів та платних послуг

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу рухів товарів та послуг, які задовольняють спо­живчий та інвестиційний попит макроекономічних суб'єктів. Споживчий попит – платоспроможний попит до­машніх господарств на: – товари тривалого користування (довгострокові предмети побуту, засоби виробництва та ін.); – товари поточного споживання (одяг, продукти хар­чування та ін.); – послуги (житло, охорона здоров'я, освіта та ін.); Інвестиційний попит – попит підприємців для: – відновлення зношеного капіталу ; – збільшення реального капіталу. Основою взаємодії фірм та домашніх господарств на цьому ринку товарів та платних послуг є пропорція, в якій доход ^розподіляється на споживання С та заощад­ження S: V = С + S. Споживання – це індивідуальне та сумісне викорис­тання споживчих благ, яке спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людей. Споживання та заощадження залежать від рівня доходів (після виплати податків). Залежність споживання від доходу можна описати степеневою функцією: С = L Va (0<L<1), де L – коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки процентів змінюється споживання при зміні до­ходу на один процент. Заощадження – економічний процес, пов'язаний з інвестуванням. Це частина доходу, яка залишається не використаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств – на споживчі потреби. Заощадження здійснюється як фірмами, так і домашніми господарствами. Інвестування І здійснюється фірмами з метою розши­рення виробництва і збільшення прибутку. Як правило, S ³ I/ Зміни споживання прямо пропорційно залежать від рівня доходів. При зростанні рівня доходу збільшується частка заощаджень та їхня абсолютна величина. Зміни споживання і заощадження в залежності від доходу пока­зано на графіку (рис. 4.1).  Доход Рис. 4.1. Доход після виплати податків У будь-якій точці на лінії, що нахилена під кутом 45° до осі абсцис, споживання дорівнює доходу, а заощад­ження дорівнює нулю. Якщо функція споживання ле­жить вище від цієї лінії, відбувається не заощадження, а втрата заощаджень, якщо лінії споживання лежать нижче від цієї лінії, то домашні господарства накопичують чисті додаткові заощадження. Доход після виплати податків буде ДІ = С + S, де С – споживання; S– заощадження. Звідси S = ДІ – С. Якщо ДI = С, S = 0, то настає життя в борг: рівень доходу, при якому споживання дорівнює доходу, дістав назву “торгового доходу”. На рис. 4.1 в залежності від рівня доходу показано пе­реміщення лінії рівня споживання з однієї точки в іншу по траєкторії кривої споживання (С). Існують також фактори споживання і заощаджень, які не пов'язані з доходом: багатство; рівень цін; очікування; споживча заборгованість; оподаткування. Багатство. Чим більший обсяг багатства домашніх господарств, тим більше вони споживають і менше за­ощаджують. Рівень цін. Підвищення цін призводить до зменшення реального фінансового багатства і знижує можливості до споживання поточного доходу. Навпаки зниження рівня цін збільшує реальне фінансове багатство і спонукає спо­живати більшу частину поточного доходу. Очікування. Підвищення цін та дефіцит товарів при­зводить до збільшення поточних видатків і зменшення заощаджень. Збільшення грошових доходів призводить до збільшення поточних видатків. Зниження цін призводить до скорочення споживання і збільшення заощаджень. Споживча заборгованість: 1) якщо заборгованість дося­гає 20–25% поточного доходу, споживання зменшується; 2) якщо заборгованість невелика, то рівень заощаджень може підвищитися. Оподаткування. Зниження податків призводить до зростання споживання і заощадження, а зміна одного або кількох чинників, не пов'язаних з доходом, викликає переміщення графіків споживання {заощаджень. Рівновага на ринку заощадження товарів та платних по­слуг. У закритій економіці досягається, якщо пропозиція заощаджень дорівнює; інвестиційному попиту. Пропо­зиція заощаджень S є функцією від доходів V: S = S (V). Залежність між S та V – прямо пропорційна (рис. 4.2, а). Інвестиційний попит I є функцією від ринкової став­ки процента i: I = I(i). Залежність між інвестиційним попитом та ставкою процента – обернено пропорційна (чим більше /, тим менше I, рис. 4.2,6). Звідси рівновага на ринку товарів та платних послуг виражається формулою: S(V)=І(і). Залежність ринку товарів від платних послуг пред­ставлена на графіку Хікса-Хансена (рис. 4.2).  б) Умови побудови графіка: I = I(і); 0 £ I < ¥; якщо і = 0, то I=Im: якщо і ® ¥ то I ® 0; якщо і = і0 то І0 = S0; рівновага: 0 < I > Im, в) Умови побудови графіка: IS = V(i); якщо і = і0, то V = V0: якщо і = 0, то V = Vm Рис. 4.2. Графіки Хікса-Хансена для товарного ринку   Умови рівноваги товарного ринку у відкритій економіці з урахуванням діяльності держави можна записати | у такому вигляді: I = S – DZВ – G, де І – інвестиції; S – заощадження; DZВ – зовнішньоторговельне сальдо; G – державні витрати.

Основними складовими національного ринку є ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили. Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями і покупцями з приводу руху товарів та послуг. Грошовий ринок – це ринок короткострокових кредитних операцій, на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень процентної ставки. Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб’єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругообігу продуктів та доходів. В елементарній своїй формі ця модель містить зв’язок двох суб’єктів – домашніх господарств та підприємств. Це замкнена система, для якої характерна рівність величини загального обсягу виробництва в грошовому вимірі та величини грошових доходів домогосподарств ( Y=C ) НП=НД Модель кругообігу продуктів та ресурсів з урахуванням фінансових ринків базується на спрощеній моделі. Для данної моделі характерна слідуюча залежність між національним продуктом та доходом: НП = С + І = C + S = НД Роль державного сектора в кругообігу доходів та продуктів проявляється в моделі кругообігу ускладненій впливом держави. Введення державного сектора у кругообіг доходів і продуктів не порушує рівності національного доходу та національного продукту, але ускладнює її: НП=C+I+G=C+S+NT=НД , де G – державні витрати на товари та послуги, NT – чисті податки. Модель кругообігу для відкритої економіки Для відкритої економіки характерна слідуюча залежність національного продукту та доходу: НП = C + I + G + E = C + S + NT + m = НД Е – експорт, m – імпорт.