2.1 Негативні наслідки безробіття

Безробіття - це дещо більше, ніж економічне лихо. Воно завдає також великих соціально-психологічних збитків. Чи є наслідки безробіття серйозною проблемою? Безумовно. Соціально-економічні наслідки безробіття розглядаються наряду з проблемами бідності та соціальної нестабільності як одні з найбільш гострих та національних проблем.

Питання наслідків безробіття та проблем державного регулювання ринку праці досліджували такі науковці, як А.Сен, Л.Вальнева, С.Йолкін, Н.Запухляк, В.Лоскутов, В.Близнюк, Д.Богиня, О.Грішнова, Е.Лібанової, Н.Нижник, В.Князєва, І.Розпутенко, В.Бакуменко, Т.Степура, А.Чухно [6, ст..114].

Більшість українців сьогодні працюють на підприємствах недержавної сфери власності. Продовжується розвиток сфери послуг, що призводить до скорочення зайнятості у галузях товарного виробництва. Особливо високі темпи зростання зайнятості спостерігаються у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли кількість новостворених робочих місць перевищує кількість ліквідованих.

Проте є підстави зафіксувати високу загальну плинність робочої сили у країні. Останніми роками питома вага звільнених за власним бажанням перевищувала питому вагу вивільнених з економічних причин. Така ситуація цілком зрозуміла, враховуючі незадовільні умови праці та велику кількість порушень трудового законодавства, що спостерігається сьогодні на українських підприємствах. Але цю ситуацію можна прокоментувати з іншого боку. Очевидно, ринок праці відчуває потребу у кваліфікованих спеціалістах, що дає можливість останнім покращувати умови своєї праці.

Сьогодні у світі спостерігається падіння інтересу до інституту неповної зайнятості. В Україні також скорочується вимушена неповна зайнятість, яка ще недавно була одним із найпопупярніших у нас інструментів регулювання ринку праці [7, ст.153].

Найбільший ризик бути працевлаштованим на неповний робочий день, як і раніше, мають зайняті у промисловості, сільському господарстві та транспортній галузі.

Хочеться наголосити на тому, що значний час відсутності роботи, зневіра знайти роботу призводять до того, що деякі люди по суті втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. У результаті резервування робочої сили формується певний рівень безробіття, зростання якого лише на 1% призводить, за оцінкою вчених, до зростання смертності населення на 2%, збільшення числа самогубств на 4,1 %, убивств - на 5,7%.[10]Деяка частина представників застійного безробіття поповнює кримінальні верстви населення, а також ряди так званих люмпенівЛюммпени (люмпен-пролетаріат, лумпен-пролетаріат, нім. Lumpen-proletariat, від нім. Lumpen -- лахміття) -- декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинилися на «дні» суспільства й нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії. Термін "люмпен" впровадив Карл Маркс для позначення найбільш знедолених верств пролетарського класу. Під ними розуміються представники суспільних прошарків, що в соціальній ієрархії знаходяться поряд з пролетаріатом, але зазвичай не наділені "класовою свідомістю".На сьогоднішній загальноприйнятий погляд це наприклад: волоцюги, жебраки, безпритульні, наркоторгівці, шулери, професійні злодії, шахраї, авантюристи, повії, власники борделів. і осіб без певного місця проживання. Нарешті, високе безробіття, як показує історичний досвід, може породжувати серйозні політичні катаклізми. Так, в період Великої депресії в кількох західноєвропейських країнах (Германія, Італія, Іспанія), а також в Японії демократичні сили потерпіли нищівний програш на парламентсьх виборах і до влади прийшли диктаторські, націонал-соціалістичні і фашистські режими, які розв'язали потім другу світову війну. На сьогодні ми є свідками активізації націонал-патріотичних, комуністичних і навіть профашистських сил в Україні й інших країнах СНД, причина якої також криється в високому рівні безробіття.

Тобто мова йде про найгірші економічні та соціальні наслідки безробіття. А тому нагально необхідним є впровадження заходів із боку держави, спрямованих на подолання прояву застійного безробіття [3, 4]

Висока частка безробітних з вищою освітою в Україні суттєво впливає на можливість знайти відповідно роботу для безробітних, а отже й на оцінку ефективності роботи державної служби зайнятості. Разом із тим, оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою виникає питання про раціональність державної політики про фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти.

Питання трудової міграції є однією із найактуальніших проблем сьогодення. Але трудова міграція з України не повинна розглядатися виключно як проблемне соціальне явище, адже трудові міграційні поїздки громадян України несуть у собі і позитивний фактор. З одного боку, у трудящих мігрантів - громадян України є можливість використати свою робочу силу і знання та мати за це пристойну винагороду. З іншого боку, держава, яка поки що не в змозі запропонувати своїм громадянам належні робочі місця, отримує потужне зовнішнє фінансове джерело формування національного багатства і формування мігрантами підвалин для майбутнього розвитку підприємницької діяльності [7,ст. 155].

Будь-яке суспільство прагне оптимально використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого потенціалу. Наявність безробіття у суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки:

1. Незайнята робоча сила свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тим самим спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Безробіття наносить людині найтяжку психологічну травму [6, ст.116].

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження продуктивності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, зниження її конкурентоспроможності. Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на нецікаву для них роботу. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Крім того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи

Так, на індивідуальному рівні економічні наслідки безробіття полягають у втраті доходу чи частини доходу у можливому зниженні рівня доходу в майбутньому в зв'язку з втратою кваліфікації (що особливо погано для людей новітніх професій) і тому у зменшенні шансів знайти високооплачувану, престижну роботу.

Особливо безробіття небезпечне серед молоді, що закінчує середні навчальні заклади. Відсутність професійної підготовки робить для них досить складною проблему працевлаштування. У цих умовах частина молодих людей може поповнити криміногенне середовищ [8, ст.170].

Соціально-економічні наслідки безробіття можна сформулювати таким чином: відбувається знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних і їх членів родини, підсилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих на ринку праці, збільшуються витрати суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу й рівня продуктивної праці, формуються категорії осіб із девіантною поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним нормам і цінностям.

Втрата роботи істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально-психологічної травми внаслідок відчування себе зайвою для суспільства людиною. Зниження кваліфікації, втрата самоповаги, бездіяльність, почуття самотності та непотрібності призводять до занепаду моральних основ особистості, суспільства, до розпаду сім'ї, суспільно-політичних потрясінь, погіршення психологічного та фізичного стану людини.[1]

Безробіття, як соціальне явище, приводить населення до збіднілості. Цей процес може стати стійким та перерости в хронічну бідність або, у випадку захисних соціальних заходів з боку держави, бути зупиненим.

Можна запропонувати розгорнуту класифікацію найважливіших наслідків безробіття, які розглядаються з точки зору негативного та позитивного впливу на систему:

Таблиця 2.1Наслідки безробіття

Негативні	Позитивні
Загострення криміногенної ситуації	Підвищення соціальної цінності робочого місця
Посилення соціальної напруженості	Збільшення власного вільного часу
Ріст кількості фізичних та душевних захворювань	Зростання свободи вибору місця роботи
Збільшення соціальної диференціації	Збільшення соціальної важливості та цінності праці
Зниження трудової активності

Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов'язані передусім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття використовують закон Оукена. Наявність циклічного безробіття означає, що фактичний ВВП є меншим від природного.

За цим законом, якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то реальний ВВП відстає від потенційно можливого на 2,5%. Цей закон був виведений А. Оукеном для американської економіки, але для інших країн також властива кореляція між обсягом ВВП і фактичним рівнем безробіття.

Згідно з законом Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП у порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях.

Закон Оукена — эмпирическая зависимость между темпом роста безработицы и темпом роста ВНП в США начала 60-х годов, предполагающая, что превышение уровня безработицы на 1 % над уровнем естественной безработицы снижает реальный ВНП по сравнению с потенциальным на 2,5 %. Для других стран и других времен он может быть численно иным. Назван по имени американского экономиста Артура Оукена. В реальности это не закон, а тенденция со множеством ограничений по странам, регионам, миру в целом и периодам времени.

(Y − Y * ) / Y * = − Bu_c

• Y — фактический ВНП

• Y* — потенциальный ВНП

• u_c — уровень циклической безработицы

• B — эмпирический коэффициент чувствительности (обычно принимается 2.5)

По каждой стране в зависимости от периода будет свой коэффициент В. Из формулы следует, что если циклическая безработица в стране отсутствует, фактический ВНП равен потенциальному, т.е. в экономике задействованы все возможные производственные ресурсы.

Следствие из закона Оукена:

(Y₁ − Y₀) / Y₀ = − B(u₁ − u₀) / (1 − Bu₀)

• Y₁,u₁ — ВНП и уровень безработицы в текущем периоде

• Y₀,u₀ — ВНП и уровень безработицы в базовом периоде

Практика показывает, что закон Оукена выполняется далеко не всегда, т.е. не является универсальным экономическим законом.