- •Маржиналізм.
- •Австрійська школа.
- •Становлення неокласичної традиції. Кембриджська школа.
- •Американська школа.
- •Шведська ( Стокгольмська) школа.
- •Математична школа в політичній економії.
- •Економічна думка на початку 19 ст.
- •Економічна думка в період кризи і ліквідації кріпацтва
- •Економічна програма народництва.
- •Політична економія в Росії в іі пол 19 на поч 20 ст.
- •Економічна думка в Україні 19-поч 20 ст.
- •Економічні проблеми в період підготовки та здійснення реформи в 1861 р.
- •Ліберльно-буржуазна економічна думка в пореформенний період.
- •Революціно-демократична економічна думка.
- •Ліберальне народництво.
- •Розвиток політичної економії.
- •Загальна характеристика розвитку економічної теорії у хх ст.
- •Проблеми соціально-економічного розвитку та їх відображення в економічних теоріях.
- •Основні напрямки розвитку економічної теорії у хх ст. Та їх революція.
- •Критерії класифікації і порявняльний аналіз напрямків економічної теорії.
- •Кейнсіанство і його особливості в різних країнах. 13.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства.
- •Теоретична система та економічна програма дж.Кейнса.
- •Поширення кейнсіанства в різних країнах
- •Неолібералізм. Лондонська, Фрейбурзька, паризька ч Чиказька школи.
- •Неокласичне відродження теорії ''Економіки пропозиції'' та раціональних очікувань.
- •Інституціоналізм та його основні напрями
- •Ранній інституціоналізм.
- •Неоінституціоналізм.
- •Теорії трансформації капіталізму.
- •Теорії "Індустріального суспільства"
- •Концепція футурології.
- •32. Предмет, метод об'єкт вивчення мікроекономіки.
- •2. Основні поняття та припущення
- •3. Методи мікроекономічних досліджень
- •33. Поняття попиту. Попит на товари і послуги та його чинники. Попит. Величина попиту
- •Нецінові чинники попиту
- •34. Пропозиція товарів та послуг. Чинники пропозиції.
- •34. Ринкова рівновага попиту і пропозиції. Різновиди ринкової рівноваги.
- •3.1. Рівноважна ціна та рівноважний обсяг
- •36. Еластичність попиту.
- •37. Еластичність пропозиції.
- •1. Загальне поняття пропозиції в мікроекономіці
- •2. Особливості цінової еластичності пропозиції
- •38. Витрати виробництва. Суть і кваліфікація витрат виробництва.
- •39. Витрати в короткостроковому періоді. Витрати в довгостроковому періоді.
- •Витрати виробництва в короткостроковому і довгостроковому періодах. Закон спадної віддачі
- •40. Поняття конкуренції. Ринкова структура ринка досконалої конкуренції.
- •Ознаки та умови досконалої конкуренції
- •41. Визначення обсягу виробництва конкуретного підприємства. Поняття конкурентного середовища.
- •42. Монополія: ринкова структура та її сутність. Причини виникнення і сутність монополій.
- •1. Умови формування ринку досконалої конкуренції
- •2. Конкурентна фірма
- •3. Ринкова пропозиція
- •4. Максимізація прибуткуконкурентною фірмою
- •5. Варіанти рівноваги конкурентноїфірми в короткостроковомуперіоді
- •6. Довгострокова рівновага
- •44. Монопольна Влада та її вимірювання. Суспільні витрати монопольної влади. Монопольна влада як форма ринкової влади та її наслідки
- •45. Особливості ринку монополістичної конкуренції. Диференціація товару. Характерні риси ринку монополістичної конкуренції
- •Особливості монополістичної конкуренції. Моделі рівноваги монополістичного конкурента
- •46. Максимізація прибутку підприємства в умовах короткострокового періоду. Соціальні витрати монополістичної конкуренції. Максимізація прибутку у короткостроковому періоді.
- •Максимізація прибутку у довгостроковому періоді.
- •47. Поняття олігополії. Характеристика олігополії.
- •Олігополістична і економічна ефективність. Можливості
- •Риси олігополістичних ринків
- •48. Характеристика та зміст моделей олігополії.
- •4.1. Модель дуополії Курно
- •4.2. Модель Штакельберга.
- •4.3. Криві реагування.
- •Моделі рівноваги олігополії
- •50. Практика стримування цін. Ціноутворення при олігополії.
- •52. Безробіття. Причини та види безробіття.
- •53. Соціальні та економічні наслідки безробіття. Державна політика з боротьби з безробіттям. Социально-экономические последствия безработицы.
- •I. Социальные последствия безработицы
- •II. Экономические последствия безработицы
- •1.5 Пути преодоления безработицы.
- •Загальні методи боротьби з безробіттям в Україні
- •54. Капітал та ринок капіталу.
- •[Ред.] Загальна характеристика
- •Ринок капіталу. Процент § 1. Капітал як чинник виробництва. Чиста продуктивність капіталу
- •Попит та пропозиція капіталу. Дисконтування
- •55. Інвестиції. Попит на інвестиції.
- •[Ред.] Фінансові інвестиції
- •Інвестиції. Крива попиту на інвестиції та фактори, що її визначають
- •57. Ринок позичкового капіталу.
- •58. Поняття фірми. Основні форми організації підприємництва. Прибуток як мета діяльності фірми
- •Форми організації підприємницької діяльності в країнах з ринковою економікою
- •Державний сектор економіки.
- •59. Теорія управління фірмою
- •60. Виробнича функція Виробництво та виробнича функція
- •61. Ізокванта. Карта ізоквант. Характеристика ізоквант.
- •64. Закон спадної граничної корисності.
- •69. Ринки з асиметричною інформацією. Теоретичні аспекти дослідження ринку з асиметричною інформацією
- •1.1. Поняття ринку з асиметричною інформацією
- •1.2. Особливості функціонування ринку з асиметричною інформацією
- •1.3. Асиметрична інформація і негативний відбір на ринку кредитів
- •71. Маркетинг, як інструмент комерційної діяльності.
- •72. Теорія поведінки споживача. Поняття корисного блага. Сукупна та гранична корисність. Теорія поведінки споживача. Мета, обмеження та споживчий вибір
- •2.1. Мета споживача. Кардиналістська модель
- •2.2. Мета споживача. Ординалістська модель
- •2. 3. Бюджетне обмеження споживача
- •Оптимізація вибору на основі кардиналістської теорії
- •2.5. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Ринок капіталів
- •Ринок продуктів
- •74. Макроекономічні суб’екти та їх взаємодія. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія
- •75. Методи макроекономічного аналізу.
- •76. Функції макроекономіки. Основні функції макроекономіки
- •77.Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін, процентна ставка, зайнятість. Основні макроекономічні показники
- •Система національних рахунків (снр). Основні макроекономічні показники.
- •79. Національний та реальний внп. Дефлятор.
- •80. Особливості макроекономічних показників та чистий економічний добробут.
- •Ввп і економічний добробут
- •Сукупний попит і його структура
- •1.1 Економічна сутність поняття попит
- •1.2 Поняття сукупного попиту в макроекономіці
- •Сукупний попит та інвестиції.
- •82. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупний попит.
- •83. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції
- •Фактори, що визначають сукупну пропозицію
- •Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
- •84. Цінові та нецінові фактори, що впливають на на сукупну пропозицію.
- •85. Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку.
- •Національний ринок: суть, суб'єкти, об'єкти, структура
- •86. Ринок товарів та платних послуг
- •87. Ринок грошей та цінних паперів.
- •88. Ринок робочої сили та його рівновага.
- •89. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи.
- •Суть економічного (ділового) циклу
- •90. Антикризова політика держави. Антикризова політика
- •91. Фіскальна політика держави.
- •Оподаткування
- •Графік 9
- •92. Мультиплікатор фіскальної політики.
- •93. Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабілізаційна політика.
- •94. Державний бюджет та бюджетне обмеження.
- •95. Державний борг
- •Державний борг
- •96. Грошова система: сутність та елементи. Грошова система. Типи грошових систем
- •Грошова система та її типи
- •97. Структура грошової маси. Агрегати.
- •98. Грошово-кредитна політика держави.
- •3. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають.
- •99. Інфляція: причини, типи та форми прояву.
- •1.1 Сутність інфляції та причини її виникнення
- •1.2 Види та наслідки інфляції
- •100. Соціально-економічні наслідки інфляції. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •101. Антиінфляційна політика держави.
- •102. Зайнятість , як економічна категорія.
- •Зайнятість: категорія, проблеми зайнятості
- •Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки
- •1.2 Причини виникнення безробіття
- •1.3 Види та показники безробіття
- •2.1 Негативні наслідки безробіття
- •104. Державні регулювання ринку робочої сили. Державна система забезпечення зайнятості. Державне регулювання ринку праці
- •105. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Місце національної економіки в системі світового господарства План
- •Розділ 1 Поняття і цілі національної економіки
- •1.1 Визначення поняття «національна економіка»
- •1.2 Цілі національної економіки
- •1.3 Особливості структури національної економіки України
- •2.2 Сутність світового господарства
- •Розділ 3 Взаємодія світового господарства і національних економік
- •Розділ 4 Національна економіка України та її місце в світовому господарстві
- •Форми міжнародних економічних відносин
- •§ 1. Світогосподарські зв’язки: сутність і форми
- •§ 2. Міжнародна валютно-фінансова система та її інфраструктура
- •§ 3. Економічні аспекти глобальних проблем
- •106. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.
- •Міжнародна торгівля та ї особливості за сучасних умов Матеріал з CybWiki
- •[Ред.] реферат [ред.] Теоретичні відомості
- •[Ред.] Поточна ситуація в Україні
- •[Ред.] Заходи по запобіганню
- •1. Товарна структура міжнародної торгівлі
- •Товарна структура міжнародної торгівлі
- •2. Регіональна структура міжнародної торгівлі
- •Регіональна структура світової торгівлі
- •Експорт і імпорт провідних держав у 2003 р.
- •107. Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс. Валютні відносини і валютні системи
- •8.1. Поняття валюти, валютний курс і конвертованість валют
- •Валютний ринок: суть та основи функціонування
- •8.3. Суть і необхідність валютного регулювання
- •Структура платіжного балансу
- •Валютні системи, їх призначення
- •Суть валюти та валютні відносини. Конвертованість валюти.
- •2. Валютний ринок
- •3. Валютний курс
- •4. Особливості функціонування валютної системи України.
- •108. Міграція робочої сили як форма міжнародних економічних відносин.
- •1. Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили
- •За напрямами руху:
- •За часом:
- •За організацією:
- •За якісним складом:
- •За професійним складом:
- •2. Масштаби, напрями і наслідки міжнародної міграції робочої сили
- •3. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів
- •4. Трудова міграція України
- •109 Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.
- •1Теорія економічного зростання
- •2. Типи економічного зростання
- •2.1 Екстенсивний тип
- •2.2. Інтенсивний тип
- •3 Фактори економічного зростання
- •4 Державне регулювання економічного зростання
- •5 Економічне зростання в україні. Його риси
- •110. Фактории економічного зростання.
- •111. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин. Форми міжнародного руху капіталу
2. Регіональна структура міжнародної торгівлі
Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою розподіл торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою.
Територіальна географічна структура торгівлі звичайно узагальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються).
Організаційна географічна структура показує розподіл міжнародної торгівлі або між країнами, які належать до окремих інтеграційних та інших торговельно-політичних об'єднань (країни Європейського Союзу, країни СНД, країни АСЕАН), або між країнами, виділеними в певну групу за тим або іншим аналітичним критерієм (країни — експортери нафти, країни — чисті боржники).
Основний обсяг міжнародної торгівлі припадає на розвинуті країни, хоч їхня частка дещо скорочувалася в першій половині 90-х років за одночасного зростання питомої ваги країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. В цілому в 1996 р. на індустріально розвинуті країни припадало 68 % світового експорту, на країни, що розвиваються, —28,5 %, на країни з перехідною економікою —3,3 %.
З другої половини XX ст. помітно проявилась нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуючі позиції США похитнулися. Так, якщо в 1950 р. на частку цієї країни припадало 32 % світового експорту, то в 1960 р. — 17,1 %, у 1997 р. — 12,0. Відповідно зросла частка Західної Європи та Японії. Західноєвропейські держави за цей період збільшили свою частку з 23 % до 44,6 %.
Ще краще виглядають показники Японії: 0,5 % —після закінчення Другої світової війни, 3,4 % —в 1960 р., 7,7 % —в 1997 р. В 1983 р. Японія вийшла на перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Японія значно випереджає всі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки та ін.
Одна третина японського експорту припадає на США Дефіцит США в торгівлі з Японією у 90-ті роки тримався на рівні 50 - 60 млрд. дол. на рік.
Таблиця 2
Регіональна структура світової торгівлі
Країни та регіони |
Експорт |
Імпорт |
||||||
Вартість, млрд. дол. 2003 |
2002 -2003, % |
Щорічне зростання, % |
Вар- тість, млрд. дол. 2003 |
2002 -2003, % |
Щорічне зростання, % |
|||
2002 |
2003 |
2002 |
2003 |
|||||
Північна Америка |
903 |
8,2 |
6,4 |
3,2 |
1100 |
8 |
6,2 |
10,3 |
Латинська Америка |
279 |
9,8 |
12,3 |
10,4
|
31,9 |
14,7 |
11,4
|
17,5 |
Мексика |
|
15,2 |
21,1 |
14,7 |
113 |
15,9 |
25,5 |
23,6 |
інші латино-американські країни |
16,9 |
7 |
7,1 |
7,8 |
206 |
13,3 |
2,6 |
14,5 |
Західна Європа |
2276 |
4,8 |
3,6 |
-0,9 |
2263 |
4,1 |
3,3 |
-0,8 |
Європейський Союз (15 країн) |
2105 |
4,9 |
3,5 |
-0,8 |
2070 |
4,1 |
2,9 |
-1,1 |
Перехідні економіки |
179 |
6,6 |
5,9 |
3,5 |
193 |
6,9 |
13,5 |
8,8 |
Центральна/ Східна Європа |
90 |
7,2 |
2,6 |
6,9 |
118 |
11,6 |
15,2 |
5,6 |
Африка |
123 |
2,7 |
12,7 |
2,0 |
127 |
4,7 |
-0,3 |
3,2 |
Південна Африка |
30 |
3,7 |
2,5 |
5,8 |
33 |
8,7 |
-1,4 |
9,3 |
Середній Схід |
164 |
2,9 |
13,9 |
-0,4 |
144 |
5,5 |
7,0 |
1,6 |
Азія |
1379 |
9,3 |
0,6 |
5,4 |
1321 |
9,3 |
4,8 |
0,2 |
Японія |
421 |
5,6 |
-7,3 |
2,5 |
339 |
5,3 |
4,0 |
-3,0 |
Китай |
183 |
16,7 |
1,5 |
20,9 |
142 |
15,1 |
5,1 |
2,5 |
п'ять східноазійських ринків* |
351 |
12,8 |
4,7 |
5,2 |
367 |
П,9 |
7,6 |
-3,2 |
Світовий показник |
5300 |
6,8 |
4,3 |
3,2 |
5470 |
6,8 |
4,9 |
3,0 |
* Індонезія, Південна Корея, Малайзія, Філіппіни, Таїланд.
Джерело: World Trade Organization. Annual Report 2004. Vol. II. Р. 13.
Послаблення домінуючої ролі США в міжнародній торгівлі певною мірою було пов'язане зі зниженням конкурентоспроможності американського виробництва.
Конкурентоспроможність визначається як здатність конкретної держави створювати пропорційно більше благ, ніж її суперники на світових ринках.
В основі світової класифікації країн за конкурентоспроможністю лежать 378 різноманітних критеріїв. Передусім це доход на душу населення, рівень інфляції, зовнішньоторговельний баланс. Зважають на наявність природних копалин, інфраструктуру, розвиненість засобів комунікації та ряд інших факторів. Окрім об'єктивних факторів, враховуються результати опитування керівників найбільших підприємств у світі.
На кінець 80-х років за факторами конкурентоспроможності стала виходити в лідери Японія. Тоді ж до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії — Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США повертають перші позиції у світі за конкурентоспроможністю. За ними впритул ідуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років посідала перше місце. На 17-му місці Франція, на 34-му — Китай, на 40-му — Туреччина. В самому кінці списку — Греція, Мексика, Польща, Угорщина та Венесуела. І, нарешті, Росія —остання, на 48-му місці.
За прогнозами фахівців, у перші роки XXI ст. найбільш конкурентоспроможними будуть США та азійські держави. У 2030 р. у трійку найбільш конкурентоспроможних держав увійдуть США, Японія та Китай. Подальші позиції у цьому списку займатимуть Німеччина, Сінгапур, Південна Корея, Індія, Тайвань, Малайзія та Швейцарія.
Щодо країн, що розвиваються, то вони в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства та порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Відносне зниження попиту на сировину і продовольство на світовому ринку до початку 90-х років означало зменшення можливостей країн, що розвиваються, для розширення експорту. До того ж промислове розвинуті країни збільшили свою частку у світовому експорті продовольства і сировини (за винятком нафти). Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті цих товарів (без нафти) скоротилася з 40 % (1960 р.) до 28 % (на початку 90-х років).
Прагнення країн, що розвиваються, диверсифікувати свій експорт за рахунок товарів промислової групи дуже часто натрапляє на протидію в тій або іншій формі з боку промислове розвинутих країн. Разом з тим окремі країни, що розвиваються, передусім «нові індустріальні країни», домоглися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищення у ньому частки готової продукції, промислових виробів, у тому числі машин та устаткування. Так, питома вага промислового експорту країн, що розвиваються, у його загальному світовому обсязі на початку 90-х років досягла 16,3 %. Загалом експорт країн, що розвиваються (за винятком «нових індустріальних країн»), зростає нерівномірно як по групах країн, так і по галузях.
На відміну від більшості країн, що розвиваються, «нові індустріальні країни», особливо чотири «малі дракони» Азії (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур), демонструють швидке зростання експорту, їхня частка у світовому експорті в середині 90-х років становила 10,5 %. В останнє десятиріччя XX ст. КНР набрала економічних обертів і досягла 2,9 % (було менше за 1 %). США у світовому експорті належить 12,6 %; Західній Європі — 44 6 %; Японії—7,7%.
Характеризуючи основні тенденції в географічному спрямуванні міжнародної торгівлі, слід підкреслити, що розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці між промислове розвинутими країнами веде до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшення частки країн, що розвиваються. Основні товаропотоки здійснюються в межах «великої тріади»: США — Західна Європа — Японія. Щорічний товарооборот між США і ЄС у 2003 р. становив близько 1,7 млрд. дол. 20 % експорту Північної Америки припадає на ЄС.
Оскільки в експорті промислове розвинутих країн найбільша частка належить складній техніці, країни, що розвиваються, становлять для них порівняно менший інтерес як ринок збуту цієї продукції. Так, у 2003 р. тільки 2,7 % експорту країн Західної Європи спрямовувалось у країни Африки, 2,4 % — у Латинську Америку.