§5. Право як цінність

Право є соціальною цінністю, яка володіє поряд високозначущих об'єктивних властивостей, воно виступає як суспільне благо, яке відповідає потребам культури, моралі. Право має окрім інструментальної і власницьку Цінність, яка властива йому як унікальному соціальному явищу, яке полягає в тому, що право забезпечує впорядковану свободу і справедливість, виступаючи силою, яка здатна протистояти свавіллю. Отже, інструментальна цінність права полягає в тому, що право виступає як високоефективний соціальний регулятор. В суспільстві немає такої системи соціальних норм, яка могла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних і інших відносин, реалізовуючи при цьому демократичні, духовні, етичні цінності. Право володіє такими властивостями завдяки яким можна ввести в соціальне життя систему типових масштабів поведінки, що функціонують постійно в часі. В цивілізованому суспільстві саме право є одним з головних інструментів, здатних забезпечити організацію суспільного життя. Право - перш за все інструментальна цінність, виступаюча як засіб, що забезпечує функціонування соціальних інститутів і інших благ. Власна цінність права саме в демократичному суспільстві придбаває домінуюче значення саме в демократичному суспільстві, зводячи до мінімуму його функції з інструментальної сторони. Таким чином право - унікальна соціальна цінність, заснована на тому, що утілює цілий ряд соціальних засад цивілізованих організацій життя суспільства, їх нормативних вимог.

§6. Функції права

Функції права — це напрями його дії на суспільні відносини. Розрізняють наступні основні функції права:

1) регулятивні (напрями правової дії, націлені на впорядкування суспільних відносин, введення їх в певні рамки), які, у свою чергу, підрозділяються на:

а) регулятивно-статичну (виражається в закріпленні певних суспільних відносин);

б) регулятивно-динамічну (виражається в розвитку певних суспільних відносин);

2) охоронну (виражається в охороні певних суспільних відносин, забезпеченні їх недоторканності і одне тимчасовому витісненні відносин, що протистоять тим, що охороняються).

Існують і інші функції:

а) інформаційна (право — джерело знань про державно-організоване суспільство і правовий статус особи, волю законодавця, виражену в юридичних нормах і т.д.);

б) орієнтаційна (право—джерело знань про механізм держави, про дозволяемых або формах поведінки, що забороняються);

в) оцінна (право — критерій оцінки поведінки як правомірного або протиправного);

г) виховна (право—чинник, впливаючий на формування поведінкових установок особи).

§7. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні

В системі соціальних нормативних регуляторів (норми моралі, релігійні норми, звичаї і т.п.) право виділяється своєю здатністю результативно впливати на регульовані їм суспільні відносини. Норми права розраховані на добровільне дотримання. У випадку ж їх недотримання до їх порушників гарантується державне примушення. Здатність права бути дієвим, ефективним нормативним регулятором суспільних відносин — передумова його свідомого використовування для їх реформування, розвитку, коли цього вимагає соціальна справедливість.

Сьогодні перед Україною стоїть ряд економічних, політичних, екологічних і інших проблем, решению яких, разом з дією таких істотних чинників, як наявність матеріально-технічних, фінансових ресурсів, проведення організаційних заходів, сприяє і належний рівень правового регулювання суспільних відносин у відповідних сферах життєдіяльності суспільства. Правова регламентація вносить в регульовані суспільні відносини елемент впорядкованості і стабільності. Наявність правопорядку в державі припускає перш за все охорону сприятливих, з погляду інтересів цивільного суспільства, мимовільно виникаючих і згодом своєчасно закріплюваних в законодавстві «правил гри» в діяльності людей. Наприклад, біржові відносини в Україні виникли до видання біржового законодавства. Разом з тим це припускає і свідомо-планомірний розвиток за допомогою правових засобів суспільних відносин, що вже склалися, в необхідному, прогресивному, соціально-корисному напрямі (наприклад, реформування судової системи, порядку судочинства).

Дія права на розвиток суспільних відносин в Україні виразилася, зокрема, в тому, що з кримінального кодексу були вилучені статті (комерційне посередництво, заняття приватнопідприємницькою діяльністю і т.д.), що не вписуються в регульовану ринкову економіку. Одночасно статус забороняються кримінальним законом придбали нові діяння — помилкове банкрутство, приховування валютної виручки, шахрайство з фінансовими ресурсами і т.д.). Закони України, що з'явилися, про власність, підприємництво, іноземні інвестиції, банки і банківську діяльність, приватизацію майна державних підприємств, цінні папери і фондову біржу, порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті і ін. створюють умови для розвитку виробництва, комерційного обороту. Демократичність політичної системи України напряму пов'язана із законом, що регламентує діяльність об'єднань громадян. Словом, видання кожного нового закону (з моменту проголошення Декларації про державний суверенітет України їх вже прийнято більше 400) має безпосереднє відношення до складного, суперечливого процесу створення в Україні системи суспільних відносин, властивих економічно благополучним, демократично раз витим, цивілізованим в усіх відношеннях країнам світової спільноти.