§5. Обставини, що виключають злочинність діяння

Обов'язковою ознакою злочину є його суспільна небезпека, тобто здатність заподіяти шкоду кримінальним законом, що охороняється, цінностям. Але кримінальному праву відомі ситуації, коли досконале діяння фактично заподіює шкоду, проте робиться це в ім'я захисту особи, суспільства або держави від неправомірних дій або від небезпечної дії на вказані цінності механізмів, тваринних або сил природи. Спричинення шкоди в подібних ситуаціях не визнається суспільно небезпечним, а, отже, злочинним. Навпаки, така поведінка розцінюється державою як похвальне і навіть заохочується. Йдеться про обставини, що виключають злочинність діяння. Новий кримінальний кодекс значно розширив перелік таких обставин. До них відносяться:

— необхідна оборона;

— затримання особи, що вчинила злочин:

— крайня необхідність;

— фізичне або психічне примушення;

— виконання наказу або розпорядження;

—действие, пов'язане з ризиком;

— виконання спеціального завдання по попередженню або розкриттю організованої групи або злочинної організації.

Враховуючи характер і цільове призначення справжньої роботи обмежимося розглядом перших трьох обставин.

Необхідна оборона — це правомірні дії, зроблені в цілях захисту що охороняються законом прав і інтересів обороняється або іншої особи, а також суспільних інтересів і інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом спричинення що робить замах шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного віддзеркалення або припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися по допомогу до інших осіб або органів влади (ст. 36 У До).

Захист особи, законних суспільних або державних інтересів є моральним боргом громадян, а для деяких осіб (наприклад, працівників міліції) і їх правовим обов'язком, невиконання якого спричиняє за собою відповідальність. Визнання заподіяного при необхідній обороні шкоди що робить замах право мірним можливо тільки при дотриманні витікаючих із законів умов. Частина з них відноситься до акту посягання, а частина до акту оборони.

Посягання, проти якого можна захищатися шляхом спричинення шкоди, повинне бути суспільний небезпечним, готівці і реальним.

Суспільно небезпечним визнається таке діяння, яке описане в Кримінальному кодексі як злочин, за умови, що воно не є малозначним незалежно від того, скоює його суб'єкт злочину або особа, що не є таким (наприклад, божевільний, малолітній). Готівці визнається суспільно небезпечне посягання у момент його безпосереднього здійснення або з моменту виникнення реальної загрози посягання. Стан необхідної оборони може мати місце і тоді, коли захист послідував безпосередньо за актом хоч би і закінченого посягання, але за обставинами справи для того, що обороняється не був ясний момент його закінчення.

Реальність посягання як ознаку необхідної оборони означає, що суспільно небезпечне діяння повинне існувати насправді, реально, а не тільки в уяві захищається.

Акт оборони (захисти) також повинен відповідати певним умовам. По-перше, оборона застосовується тільки для захисту законних інтересів особи, суспільства або держави.

По-друге, захист інтересів від посягання здійснюється шляхом спричинення шкоди безпосередньо тому, що робить замах, а не третій особі. По-третє, захист повинен відповідати характеру і небезпеці посягання.

Явна невідповідність захисту характеру і небезпеці посягання вважається перевищенням меж необхідної оборони, тобто умисне спричинення що робить замах тяжкої шкоди, явно не відповідного небезпеці посягання або обстановці захисту (ст. 36 УК). Це вабить кримінальну відповідальність тільки у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Закон також встановлює, що той, що обороняється не підлягає кримінальній відповідальності, якщо в результаті сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним посяганням, він не міг оцінити відповідність заподіяного їм шкоди небезпеки посягання або обстановці затримання. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не вабить кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів або предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для віддзеркалення протиправного насильного проникнення в житло або інше приміщення незалежно від тяжкості шкоди, яка заподіяна тому, що робить замах.

Крайня необхідність—обставина, що виключає суспільну небезпеку і протиправність діяння. Це діяння, що заподіює шкоду правоохраняемым інтересам, з метою усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожує особі або законом, що охороняється, правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам або інтересам держави якщо цю загрозу в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Прикладом крайньої необхідності може бути така ситуація.

Щоб уникнути прямого зіткнення із стрічним автомобілем, що виїхав раптово порушуючи правил дорожнього руху на смугу стрічного руху, водій автобуса різко згортає управо і направляє його в кювет, щоб врятувати пасажирів від загибелі.

Для визнання акту крайньої необхідності правомірним потрібне дотримання ряду умов, що відносяться як до загрожуючої небезпеки, так і до захисту від неї. Умови правомірності крайньої необхідності, що відносяться до загрожуючої небезпеки, наступні:

— джерелом небезпеки може бути не тільки поведінка людини, але і стихійні сили природи, дія механізмів, тваринних;

— небезпека повинна бути наявною і реальною;

— небезпека повинна бути неусувною іншими іншими засобами.

В останній умові криється зміст назви даної обставини. Крайня необхідність є такою саме тому, що цей останній засіб усунення загрожуючої небезпеки і інших в ситуації, що склалася, просто не є. Умови, що характеризують акт захисту від загрожуючої небезпеки:

— захисту підлягають тільки законні інтереси особи, суспільства, держави;

— фактично заподіювана шкода повинна бути менше тієї можливої шкоди, якої вдалося уникнути. Проте в УК встановлено положення, відповідно до якого особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо в результаті душевного хвилювання, викликаного загрожуючою небезпекою, воно не могло оцінити відповідність заподіяної шкоди цієї небезпеки.

— шкода заподіюється не джерелу небезпеки, а третім особам.

Перевищенням меж крайньої необхідності визнається умисне спричинення шкоди правоохраняемым інтересам, якщо заподіяна шкода є більш значною, ніж що запобіг.

Наступною обставиною, вказаною в Кримінальному кодексі як що виключає злочинність діяння, є затримання особи, що вчинила злочин.

Затримання обличчя злочину (ст. 38 УК), що зробив, — це право кожного громадянина, причому наділюється він таким правом незалежно від наявної можливості звернутися по допомогу до органів влади або громадськості. Не визнаються злочинними дії потерпілого і інших осіб безпосередньо після здійснення посягання, направлені на затримання особи, що вчинила злочин і доставку його відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Затримання злочинця і можливе при цьому спричинення йому шкоди будуть правомірними тільки при дотриманні ряду умов, витікаючих із закону:

1) затримувати злочинця можна лише з метою доставити до органу влади, присікти можливість здійснення їм нового злочину;

2) затримання повинне бути своєчасним, воно може проводитися безпосередньо після здійснення злочину і буде правомірним, якщо заподіяна шкода була вимушеною мірою і іншими засобами затримати таку особу не представлялося можливим;

3) заподіюваний злочинцю шкода повинна відповідати небезпеці зробленого їм злочину і обстановці затримання.

Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне спричинення особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпеці посягання або обстановці затримання злочинця. Під тяжкою шкодою в УК України розуміється спричинення тяжкого тілесного пошкодження або смерті.